Економічні науки,

5.Керування трудовими ресурсами

Литвиненко С.В., аспірант

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Структура функціонування державного

регулювання ринку праці

Найважливішим компонентом ринкової економіки виступає ринок праці. Розвинутий ринок праці дозволяє найбільш повно й ефективно використати науковий і людський потенціал країни. Сучасний ринок праці соціально регульований державою процес, убудований у ринковий механізм. Це, у свою чергу, впливає не тільки на соціально-економічні, але й на політичні процеси.

Актуальність теми - ефективного розвитку ринку праці - не викликає сумніву, тому що загальновизнана теорія полягає в розвитку економіки держави в першу чергу у відтворенні трудових ресурсів (ТР).

Тему ринку праці торкнулися численні фахівці. Даною проблемою займалися ряд вітчизняних вчених: І.В.Багрова, Л.Д.Гармідер, Г.В.Щокін, російські спеціалісти: В.Д.Ардзінов, И.М.Алієв, И.А.Баткаєва, Т.Б.Будаев, Н.А.Волгін, Н.А.Горелов, А.Я.Кібанов, і закордонні вчені: А.Маршалл, Д.Кейнс, М.Фрідмен і ін. Процес функціонування ринку праці є одним з найбільш складних процесів, тому що він містить у собі дослідження не тільки правових, економічних, соціальних, але й морально-психологічних факторів.

Ринок праці функціонує для регулювання розвитком ТР. У цілому можна виділити три рівня сегмента регулювання процесом розвитку ТР: держава, підприємство й суспільство. На рисунку представлена Структура державного регулювання ринку праці.

Система функціонування ринку праці включає органи державного регулювання; організацію інфраструктурного сектора, що здійснюють функції наукової й інформаційної підтримки, професійного утворення, охорони здоров'я, культури, спорту та ін., організацію сфери трудового посередництва, підприємств і організацій, що здійснюють виробництво продукції, робіт, послуг, які використовують трудовий потенціал працівників.

Державні органи керування ТР включають сукупність органів державної законодавчої, судової, виконавчої влади, централізовано регулюючі основні соціально-економічні відносини в країні, а також методи керування й механізм їхнього використання. Їхніми завданнями є прийняття законів, контроль за їхнім виконанням, виробіток і реалізація державної політики в області соціально-трудових відносин, що охоплюють питання оплати й мотивації праці, регулювання зайнятості й міграції населення, трудового законодавства, рівня життя й умов праці, а також розгляду трудових суперечок.

Центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво роботою з формування, використанню й розвитку ТР, забезпеченню єдиної державної політики в області праці, зайнятості й соціального захисту населення й одночасно координуючу роботу із цих напрямків на Україні, є Міністерство праці і соціальної політики України (МПіСПУ).

Основними завданнями МПіСПУ є розробка пропозицій і реалізація основних напрямків і пріоритетів державної соціальної політики за рішенням комплексних проблем соціального розвитку, народонаселення, удосконаленню системи оплати праці й соціального партнерства, підвищенню рівня життя й доходів населення, розвитку соціального страхування, кадрового потенціалу, організації пенсійного забезпечення й соціального обслуговування, поліпшенню умов і охорони праці, удосконалення законодавства про працю, зайнятість і соціальний захист населення, забезпечення ефективної зайнятості населення й соціальних гарантій, соціального захисту родини, жінок, дітей, громадян літнього віку й ветеранів, інвалідів, громадян, звільнених з військової служби, і членів їхніх родин, здійсненню міжнародного співробітництва у встановленій сфері діяльності й наданню міжнародної гуманітарної допомоги становленню й розвитку державної служби зайнятості та ін.

Для системи регулювання соціально-трудових відношень на Національній тристоронній соціально-економічній раді погоджують Генеральну угоду. На підставі Ген.угоди утворюють Тарифну угоду для регулювання системи трудових відносин на підприємствах при затвердженні колективних договорів.

Генеральна угода встановлюється між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців і всеукраїнських профспілок і профоб'єднаннями. Також при затвердженні Тарифної угоди присутні організації роботодавців і підприємців та профспілок.

Державний центр зайнятості забезпечує зайнятість населення й попередження масового і скорочення тривалого безробіття та створення умов, необхідних для розвитку трудових ресурсів.

Висновок: національна система державного регулювання ринку праці функціонує на рівні міжнародних стандартів. Однак, ця система, як досліджено на практиці, не відображає розвиток. Для подальшого дослідження необхідно розглянути систему державного регулювання соціально-трудових відношень і проаналізувати заходи державного регулювання у збільшенні оплати праці, висунуті у Генеральній угоді.