Економічні науки/14.
Економічна теорія
Білорусов О. С.
Київський Національний університет ім.. Т. Г. Шевченка
Теоретичні та практичні складові бар’єрів входження на олігополістичні
галузеві ринки України
В умовах відкритої транзитивної економіки, коли Україна стала повноцінним
членом СОТ все більшу увагу привертає проблема бар’єрів входження на ринки
товарів і послуг, які обумовлені як об’єктивно економічними, так і
суб’єктивними факторами, що виникають перед бажаючими запровадити власний
бізнес [1].
Використовуючи
теорію недосконалої конкуренції можливо пояснити схеми та особливості поведінки
фірм-товаровиробників на олігополістичних ринках та виділити основні фактори що
впливають на їх діяльність. До них відносять умови і перешкоди для конкуренції,
складовою частиною яких є бар’єри входження [3].
З практичного
боку проблема бар'єрів пов’язана з визначенням антимонопольної політики
держави, конкурентної політики товаровиробників, а через це і добробуту
суспільства, що є актуальним на етапі формування повноцінного ринкового
середовища в Україні.
Актуальним є необхідність
детального дослідження проблеми бар'єрів з метою створення методичного забезпечення щодо
вдосконалення антимонопольного законодавства, забезпечення реалізації нової
економічної політики розвитку підприємницької діяльності, яка має орієнтуватися
на сучасні ринкові відносини.
Зазначене
повинне створити сприятливу ситуацію для припливу нових інвестицій практично в усі галузі економіки, особливо в
нові галузі інноваційно-інформаційного сектора, через регулювання рівня
бар'єрів та заохочення таким чином підприємців до обґрунтованого ризику і
отримання можливості не нести надмірні витрати
на початку своєї діяльності[2].
Як відомо, під бар'єрами входу розуміються всі фактори об'єктивного або
суб'єктивного характеру, які перешкоджають новим фірмам-товаровиробникам
організувати прибуткову діяльність в галузі. Для того щоб зазначені фактори
можна було розглядати як бар'єри входу, необхідно, щоб вони перешкоджали
організації саме прибуткового випуску продукції або надання послуг.
Бар'єри входу можуть носити структурний характер, обумовлений особливостями
даної галузі й ринку (технологія виробництва, стартові й поточні витрати, обсяг
попиту, зрілість і розвиненість ринку, тип конкуренції), або визначатися
поведінкою господарюючих суб'єктів (включаючи антиконкурентні
дії й угоди). Важливе значення мають також бар'єри входу, пов'язані з дією
таких факторів, як звуження географічних меж ринку внаслідок зменшення обсягу
сировинної бази та росту транспортних витрат, зростання міжнародної конкуренції
в умовах обмеженого попиту. Особливе місце займають бар'єри входу на ринок,
викликані діями органів державної влади на всіх рівнях у процесі державного
регулювання економіки (ліцензування, оподатковування, фіксація цін, державна
допомога окремим суб'єктам).
Для промисловості в цілому характерний досить високий рівень бар'єрів.
З іншого боку, в таких галузях, як металургійна і машинобудування, які
оцінюються як досить концентровані, діють порівняно невисокі бар'єри входу.
Навіть при наявності малої кількості великих виробників у цих галузях можуть
розвиватися конкурентні механізми їх взаємодії, однак не у вигляді процесу
конкуренції, що й оцінюється через статистичні показники концентрації, які
спотворюють часто реальну картину, а у вигляді конкурентного результату -
конкурентних обсягів випуску, цін товару й ступеня товарної диференціації. Так
на ринку сталі основні гравці-виробники серед бар’єрів входження в галузь
визначають необхідність дуже великих капіталовкладень, доступ до ресурсної бази
(так всі металургійні підприємства належать до великих вертикально інтегрованих
компаній, які контролюють сировинну базу), удосконалення законів контролює
потужне політичне лоббі, не достатньо стабільний інвестиційний
клімат, необхідність додержання процедур сертифікації та ліцензування, відносна
насиченість та розподіленість ринку, прихильність
споживачів до певних товаровиробників та ін.
Крім того, певні адміністративні бар'єри створюються органами державної
влади на всіх рівнях, від державного (у вигляді
законодавства) до регіональної й місцевої влади. Вони містять у собі: ліцензування
діяльності підприємств, квотування виробництва, ускладнений порядок реєстрації
нових підприємств, процедуру відводу земельних ділянок під промислове
будівництво й надання службових приміщень, наявність неформальних відносин між органами
влади й підприємствами, екологічні норми, обмеження на використання земель,
лісових угідь, надр, запасів корисних копалин тощо.
Серед стратегічних бар'єрів, які запроваджують самі фірми-товаровиробники,
в більшості діють фактори суб'єктивного характеру, властиві їх політиці на певному
ринку. Стратегічні бар'єри створюються свідомою діяльністю самих фірм,
стратегічним поводженням, що перешкоджає проникненню нових фірм у дану галузь.
До них можна віднести такі заходи фірм, що зберігають інновації, довгострокові
контракти з постачальниками ресурсів, одержання ліцензій і патентів на даний
вид діяльності, збереження не завантажених потужностей, а також всі способи
підвищення мінімально ефективного обсягу випуску для галузі: збільшення витрат
на рекламу і НДККР, маркетингові дослідження, витрати по створенню іміджу
фірми.
Створення дієвої класифікації бар'єрів, методології їх оцінки та впливу на
організацію ефективної діяльності в конкретних галузях економіки дасть змогу
узагальнити та повністю структурувати систему. Важливо розробити певні загальні
та галузеві критерії за якими класифікувати бар'єри. Треба відзначити, що існуючий
поділ бар'єрів на стратегічні і нестратегічні найкраще описує ситуацію з цим
явищем, це також дозволяє знайти шляхи якими можна мінімізувати кількість зловживань
чи недооцінювання важливості бар'єрів на ринках. Актуальним є подальша розробка
питань дослідження моделі залежності
конкурентного середовища від змісту та рівня існуючих бар'єрів.
1. Базилевич В.
Д. Формування конкурентного середовища у транзитивній економіці: Проблеми,
тенденції, протиріччя.// Конкуренція (Вісник антимонопольного Комітету
України). – К.: -2003.- №2.- С. 42-44.
2. Білоусов А. Є. Бар’єри входження фірм на
ринки товарів і послуг// Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий
економічний простір. Стан та перспективи// Матеріали конференції, Львів:- 2005.
С.- 117-119.
3. Семюелсон Пол
А., Нордгауз Вільям Д.. Мікроекономіка/ Пер. З анг. – К.: Основи, 1998. – 676 с.