Экономические науки/3.Финансовые отношения
Карпінський Б.А.,
Львівська
державна фінансова академія
Інфляційні очікування: прояви та загрози
економічній безпеці держави
Сучасне загострення уваги на всіх рівнях до проблеми інфляції, особливо в
період накопичення кризових тенденцій, вимагає більш уважного розгляду
непростих взаємозв'язків, які мають безпосередні прояви на збалансованість
фінансової системи території та загрожують економічній безпеці держави [1-9].
На думку автора, інфляційні очікування – це морально-психологічний
стан щодо очікування споживачами, виробниками, підприємцями можливих інфляційних
течій, змін у економічному середовищі, які у перспективі матимуть на них
позитивний чи негативний вплив і насамперед пов’язані з їхніми додатковими витратами.
Це тривала фінансово-економічна, а більше морально-психологічна, напруженість в
стосунках виробник – споживач, яка викликана інфляцією і рівень якої в певному
часовому інтервалі, на основі оціночних засад, можливо передбачити,
прогнозувати, тобто провести оцінку як динаміки рівня інфляції так і тривалості
проходження інфляційного процесу, а з ними й оцінити їхні можливі впливи на доходи,
витрати, прибуток. Знання особливостей протікання інфляційних очікувань
дозволяє приймати оптимальні управлінські рішення, які можуть знизити або
нейтралізувати негативні наслідки від них.
Високі інфляційні
очікування зменшують частку нагромаджень у структурі доходів населення та
прибутків підприємств. При їхній загрозі відбуваються зміщення у
купівельних традиціях, зокрема, нерухомості: житло, земля, транспортні засоби або
дорогоцінні метали. Інфляційні очікування призводять до ажіотажного попиту на товарні
групи, які в звичних умовах не користуються таким значним попитом та зміщують
рівновагу і щодо пропозиції.
Водночас, інфляційні очікування це не лише негативні наслідки, вони, на
думку автора, і можуть призводити до розвитку і навіть посилення економічної
безпеки за окремими позиціями. Об’єктивно, що все залежить як від розгортання властиво
конкретної товарної пропозиції, так і які висновки пізніше з них будуть
зроблені.
В перспективних оцінках необхідно розглядати варіанти щодо того яким чином дані
очікування впливають на розвиток окремих сегментів ринку і як вони від цього
змінюються. Практично, за певних умов для галузей, які будуть забезпечувати цей
попит можемо говорити за позитивні наслідки від очікувань.
Щодо України то інфляційні очікування слідують із незворотною частотою,
міняючи лише напрями, та залежать від багатьох чинників:
−
посилення цінової політики на
енергетичні ресурси;
−
потреба у житлі;
−
неврожай за кліматичного впливу;
−
різке зниження поголів’я тварин тощо.
Щодо оціночних критеріїв то ними можуть бути:
−
зміни (зростання/спад) в галузевому
(товарному) розрізі;
−
зміни за територіальною ознакою.
Інфляційні очікування в тій чи іншій мірі стосуються інтересів всіх соціогруп, оскільки вони торкаються як змін у
платоспроможності так і стратегії їхнього розвитку (табл. 1-2).
Таблиця 1
Інфляційні очікування за змін у платоспроможності
населення
|
Назва соціогрупи |
Загроза |
Напрямки подолання |
|
Багаті |
Зміщення в попиті на крупних виробництвах продукції у інновацій-них
напрямках, втрати в міжнародному співробітництві |
−
перехід на нові ринки збуту, −
розширення номенклатури продукції |
|
Середні |
Непевність в ситуації та загроза платоспромож-ності
бізнесу |
– консолідація зусиль, – згортання виробництва |
|
Бідні |
Важче буде задовольняти реальні
життєві потреби |
–
підняття прожитко-вого
мінімуму, – допомога держави |
Таблиця 2
Інфляційні очікування в стратегії розвитку
|
Назва соціогрупи |
Перспектива |
Забезпечення сформованих
прогнозів |
|
Багаті |
Відкриття додаткового попиту у окремих
сегментах ринку |
Швидке зростання бізнесу у прибуткових напрямках |
|
Середні |
Виділення конкурентоспроможного
попиту |
Розвиток підприємництва, збільшення чисельності фірм |
|
Бідні |
Перехід прожиткових стандартів на
більш високі рівні |
Підвищення рівня зайнятості, зростання купівельної
спроможності |
Водночас, враховуючи те, що при них найперше зростають ціни, насамперед на
предмети першої необхідності, то найбільш відчутні загрози будуть відчувати соціогрупи середні та бідні
Інфляційні очікування мають як зовнішній так і внутрішній характер. За
внутрішнім вони відносяться насамперед, до підприємств, організацій, населення
конкретної держави, яка перебуває в стані текучої інфляції.
Щодо зовнішньої складової то це практично держава, підприємства, які можуть
використовувати інфляційні очікування на території для своїх цілей, зокрема, з
метою збільшення прибутків, налаштовування та реалізації агресивної політики
продаж тощо.
Дуже важливим є питання тривалості інфляційного очікування. Зокрема, коли
воно є в допустимих межах, то воно мобілізує країну, і наявні можливості виходу
із цього стану.
Інфляційні очікування у формі критичного обумовлені резонансом з
гіперінфляцією – за нього практично важко приймати прогнозовані заходи.
Інфляційні очікування можуть бути територіальними, тобто коли вони наявні
на певній території: регіон, держава, групи держав чи навіть світ.
На даний час нейтралізація інфляційних очікувань спрямована, насамперед, не
те, шоб вона не зачепила групи держав, оскільки це викликає посилення
економічних загроз. Інфляційні очікування за сучасного розвитку на планетарному
рівні важко прогнозовані і можливі за: глобальних катастроф, глобальних змін
клімату, проявів глобальної продовольчої кризи.
Інфляційні очікування можливо знижувати двома методами:
−
монетарними;
−
економічними (нарощування випуску
продукції).
Довгоочікувані інфляційні очікування призводять до неможливості проведення
дієвої державної політики. Вони ж можуть бути пов’язані з кризою в уряді, коли
вони часто змінюються – це може призвести до інфляції.
У загальному випадку при контролі за інфляційними очікуваннями має
забезпечуватись залежність:
де 
– приріст заробітної плати порівняно з попереднім періодом (t – 1);
– приріст
продуктивності праці порівняно з попереднім періодом (t – 1);
– приріст внутрішнього
валового продукту.
Зокрема, найбільш прогнозованими інфляційними очікуваннями стають зміни в
цінах на енергетичні ресурси. Так, якщо Росія для держав Європи в кінці ХХ
століття експортувала енергетичні ресурси із середньою ціною нафти марки Brent у 17,9
дол. США за барель, то вже на початок 2008 р. – близько 140 дол. Аналогічно, ціна
російського газу для країн ЄС із 1999 р. до 2008 р. зросла з 64 дол. за тис.
куб. м до 410 дол.
Саме останнє й сприяло забезпеченню різкого підняття експортної виручки російським
«Газпромом», яка зросла в цьому періоді від 6,8 млрд. дол. до майже 38 млрд.
(5,6 рази).
Водночас на російську макроекономічну стабільність має відчутний вплив
загострення інфляційних процесів, які проявляються як у високих темпах
інфляції, так і в зростанні цін на продукти харчування. Зазначимо, що така
картина в даний час спостерігається в багатьох країнах.
У Росії середня заробітна плата наближається до тисячі дол. США. Хоча також
є проблемні аспекти щодо цього: оплата праці зростає швидшими темпами порівняно
із продуктивністю праці. Зростання заробітної плати в значній мірі пов'язане з
тим, що в роботодавця на рівні держави появились надлишкові кошти
(нафтодолари), а не з якістю продукції та продуктивністю праці.
Нагадаємо, що серед інфляційних чинників, на думку класика лібералізму
М.Фрідмена виділяються: грошовий (коли наявна надлишкова пропозиція грошей) та
економічний (коли недостатня пропозиція товарів).
За даними Державного комітету статистики України прибутки населення за
2000-2007 роки збільшилися в 4,8 рази (без урахування інфляції), реальний
наявний дохід збільшився в 2,6 рази. Водночас, для прикладу, виробництво
продуктів тваринництва, збільшилося лише на 6,0%, овочів – на 28% (валовий
збір), картоплі – зменшилося. Валовий збір плодів і ягід 2007 року був на рівні
2000 року. Обсяги випуску харчових промислових товарів (з урахуванням напоїв і
тютюнових виробів, які входять у дану групу) збільшилися в 2,4 рази, продукції
легкої промисловості – на 33,3%. Тобто кількість споживчих товарів, що
припадають на гривню навіть реальних наявних доходів порівняно з 2000 роком
відчутно зменшилася.
Станом на кінець 2007
року інфляція споживчих цін в Україні становила 16,6% та перевищила більш ніж
удвічі орієнтований бюджетний показник 7,8% (рис. 2). Хоча, стрімке зниження
темпів економічного зростання внаслідок такого рівня інфляції може і не
спостерігатися. Це підтверджують і цілком прийнятні для економіки темпи
зростання реального ВВП (7,6% станом на кінець 2007 року). Проте такі умови
можуть суттєво вплинути на ймовірність значного прискорення інфляційної
динаміки і досягнення нею такого рівня, за якого відновлення економічної
стабільності у країні та відновлення довіри населення до політики держави
вимагатиме неабияких зусиль. Саме тому промислово розвинуті країни світу
приділяють достатньо уваги проблемам, пов’язаним з інфляцією та її зростанням,
намагаються підтримувати її на безпечному рівні, знижуючи тим самим інфляційні
очікування [10].
Рис. 2. Темпи приросту реального ВВП та зміни
споживчих цін
(за даними Державного комітету статистики
України), %
Можливості суб’єктів
економічних відносин щодо ефективності прийняття рішень, зокрема про
інвестування на довгострокову перспективу, значно зменшуються внаслідок
нестабільності та зростаючого характеру інфляції. Наслідком цього, звичайно, є
скорочення темпів залучення інвестицій у реальний сектор економіки, а така
ситуація є вкрай негативною внаслідок того, що структура інвестицій в основний
капітал за джерелами фінансування в Україні, порівняно з промислово розвинутими
країнами, потребує вдосконалення, яке без вжиття радикальних заходів з боку
держави може розтягнутися на багато років [6].
Об'єктивно, що сформувався й дефіцит товарів. А вони, згідно з ринковими
законами, мають збільшувати свою вартість, особливо коли ростуть і доходи.
Навіть у останньому періоді, тобто в 2007 р., доходи населення збільшилися
на 30%, а обсяг продукції, що випускається (ВВП) – на 7,6%. У 2008 році дані доходи
планується збільшити ще на 35-40%, а валовий продукт зросте лише на 5-6% (за
І-ше півріччя 2008 темп зростання до попереднього періоду склав 6,3%).
Практично товарне забезпечення доходів населення знижується, що спричиняє
неминучу інфляцію. Об'єктивно, що частина попиту покривається імпортом, а частина
доходів зберігається, і витрачається не на товари. Можливо зробити висновок, що
наявне відставання товарного забезпечення доходів призводить до відчутного зростання
цін в Україні. Зокрема, на основі експертних оцінок зазначено, що зростає частка інфляції попиту в
загальному зростанні інфляції: 35% за останні 12 місяців; 38,4 – із початку
року; 77% – у травні 2008 року. Побіжним наслідком цього стає й те, що банки з
іноземними інвестиціями зосередили свою увагу на масованому наданні кредитів
фізичним особам, що призводить до подальшого зростання цін на споживчі товари.
І найгірше в цьому випадку є те, що дані споживчі кредити йдуть не на підтримку
вітчизняного товаровиробника, а на закупівлю імпортних товарів.
Наявний ще один напрямок щодо загострення інфляції – це інфляція витрат,
яка виникає в результаті зростання собівартості у виробничому секторі. Хоча
безпосередньо з попитом вона не пов'язана. Так, за аналізом експертів із Національного
банку України за минулі п'ять років інфляція попиту визначала 36% всієї
інфляції, а інфляція витрат – 64%.
Переконливим проявом домінування інфляції витрат є випереджаюче зростання
цін виробників порівняно зі зростанням споживчих цін. Так, за 2000-2007 роки
споживчі ціни зросли на 85%, а ціни виробників промислової продукції на 119%. До середини 2008 р. споживчі ціни
зросли на 15,5%, а ціни виробників – на 29,4% (випередження на 13,9% пункти).
Сумарно можливо стверджувати, що означений компонент щодо інфляції витрат є
превалюючим у системі інфляційних очікувань, а не грошова пропозиція, тобто на
даний час необхідно більше уваги приділяти економічним важелям, а не монетарним.
Останнє потребує задіювання програмних та ефективних економічних методів у
локалізації інфляційних очікувань не допускаючи їхнього загрозливого впливу на збалансованість
фінансової системи, а з цим і на економічну безпеку держави.
Література
1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні
(методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія. – К.: КНТЕУ, 2004.
– 759 с.
2. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний
словник. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська
політехніка”, 2005. – 714 с.
3.
Карпінський Б.А. Закон
збалансованості фінансової системи та його місце в трансформації економіки
держави // Економічні проблеми ринкової трансформації України. Тези доповідей
Всеукраїнської науково-практичної конференції, Львів, 3-4 грудня 2002 року. –
Львів, ЛБІ НБУ, 2002. – С. 106-107.
4.
Карпінський Б.А. Збалансованість фінансової
системи: методологія, оцінка, порівняння. Монографія. – Львів: Логос, 2005. –
496 с.
5.
Карпінський
Б.А. Основи інтегрального індикатора збалансованості фінансової системи та його
можливості щодо аналізу фінансової безпеки України// Матеріали ХІІ Міжнародної
науково-практичної конференції „Фінанси України”,
Том 3. 18-19 квітня 2008 р. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – С. 54-57.
6. Литвицький В. Інфляція 2007 року //
Урядовий кур’єр. – 2008. – 15 січня. – С. 8-9.
7.
Пастернак-Таранушенко Г.
Економічна безпека держави: статика процесу забезпечення. – К.: Кондор, 2002. –
302 с.
8.
Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики,
перспективи // Вісник Національного банку України. – 2007. – №3. – С. 2-8.
9.
Харламова Г.О.
Перспективи інтеграції України у міжнародний інвестиційний ринок в умовах
глобалізації // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №12 (42). – С. 71-76.
10.
Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних
процесів в Україні // Вісник Національного банку України. – 2007. – №12. – С.
3-7.
Дані про автора
Прізвище: Карпінський
Ім’я: Борис
По-батькові: Андрійович
Посада: завідувач кафедри економіки та підприємництва
Наукова ступінь і
кандидат економічних наук
вчене звання: доцент, старший науковий співробітник,
академік
Міжнародної Кадрової Академії
Організація: Львівська державна
фінансова академія (ЛДФА)
Службова адреса:
вул. Коперника,
Телефон: (0322) 251-23-94
Е-mail: Karpinsky 01@ mail.ru
Домашня адреса: вул. П. Панча, 11
кв. 70, Львів, 79020
Тел.: (0322) 52-20-82;
8-097-58-08-222