Ярцева Т.О.,

Здобувач Донецького державного університету управління

Державна політика щодо ролі вищої освіти в підготовці молоді до майбутньої професійної діяльності

Перспективи економічного й соціального розвитку України значною мірою залежать від ставлення суспільства до процесів відтворення людського капіталу. Проблеми в соціально-трудовій сфері, безумовно, не можуть бути вирішені без залучення роботодавців, працівників, їхніх товариств і асоціацій, держави й суспільства в цілому, оскільки постійний розвиток виробництва висуває свої вимоги до освіти. Незважаючи на наявність чи відсутність економічного ефекту від освіти, капітальні вкладення в сферу освіти – це інвестиції в майбутнє людини, суспільства й держави, що приносять відчутний прибуток.

Інвестувати освіту – означає забезпечувати її поточні й перспективні потреби, потреби особистості, регіону, країни відповідно до тенденцій світового розвитку. Ця відповідність має спиратися на гнучке й оперативне відбиття нових досягнень у науковій думці, в змісті й практиці освіти. При цьому освіта повинна не тільки відбивати зміни, що відбуваються, але й визначати майбутній стан.

Таким чином, державна політика щодо ролі вищої освіти в підготовці молоді до майбутньої професійної діяльності повинна охоплювати наступні напрямки:

- відтворення й нарощування культурних цінностей, наукових знань і норм;

- прогнозування потреби суспільства й аналіз ринку праці в кваліфікованих фахівцях;

- модернізація освіти;

- розширення форм і рівнів безперервної освіти для всіх протягом усього життя;

- виховання фахівців, здатних відчувати якісні зміни в сфері своєї діяльності, в системі господарювання, в культурі праці, в соціальному устрої;

- гнучкість і вміння реагувати на зміну потреб ринку праці;

- пошук своєї ніші, нових напрямків діяльності, відкриття нових нетрадиційних спеціальностей.

Ринкова економіка зумовила необхідність безперервної освіти з метою прискорення процесів відновлення знань в умовах глобалізації та науково-технічного прогресу. Поняття глобалізації вищої освіти трактується як результат прискорення темпів розвитку інформаційно-комунікаційних технологій [1]. Воно відбиває тенденцію до формування міжнародних просторів освітніх послуг, їхній цілеспрямований розвиток на рівні держав, регіонів, заміну традиційних форм їхнього надання. В постіндустріальних країнах ці питання вирішуються досить успішно, протягом останніх 15 років було реформовано систему освіти й підготовки кадрів. Питома вага державних витрат з цією метою у ВНП збільшилась за цей період у Японії з 3,9% до 5,7%, Німеччини – з 3,5 до 4,6%, Великобританії – з 5,3 до 5,5%, у Франції – з 4,9 до 5,12% [2].

Сьогодні наявні різні трактування концепцій вищої освіти [3], які характеризують чотири принципово відмінних підходи до оцінки ролі вищої освіти в підготовці молоді до майбутньої професійної діяльності, що зустрічається у світовій практиці [3]. Це, перш за все:

1. У процесі навчання студенти здобувають спеціальні знання й професійні навички, що будуть використані ними в наступній діяльності.

2. Вища освіта не є навчанням спеціальним професійним навичкам, умінням і знанням, а має забезпечити студентам такий інтелектуальний фундаментальний фон, обстановку й підготовку, що дозволить їм при знаходженні себе в тому чи іншому виді занять, з якими їм доведеться зустрітися в житті, легко оволодіти необхідним набором спеціальних професійних навичок і знань. Згідно з цією моделлю не так важливо, що вивчається в процесі одержання вищої освіти. Головне, щоб навчання створювало обстановку інтелектуального змагання й стимулювало розвиток творчого й логічного мислення в студентів. Основною метою є забезпечення випускника такими інтелектуальними інструментами, які б дозволили йому швидко адаптуватися до вимог ринку праці.

3. Вища освіта не забезпечує ані спеціальних професійних знань, ані широкої інтелектуальної підготовки, а є заключною стадією процесу відбору молоді для професійної діяльності. Важливим аспектом вищої освіти стає послідовний ряд іспитів, які дозволяють відібрати кращих і переорієнтувати інших щодо інших видів діяльності, заняття якими не відповідало їхньому рівню здібностей.

4. Зв'язок між вищою освітою та наступним працевлаштуванням є випадковим. Метою вищої освіти є розвиток кожного індивіда, що може виявитися як корисним, так і шкідливим.

Таким чином, реалізація державної політики вищезазначених напрямків дозволить побудувати ефективну систему державного управління реформуванням і розвитком вищої освіти в Україні.

Література:

1. Касьянова Д.С., Андрющенко В.С. Глобализация высшего образования и международное сотрудничество // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецький економіко-гуманітарний інститут. – Донецьк, 2003. – № 1(10). – С.256-265

2. Пузиков В. «Инвестиционный потенциал образования» // Высшее образование в России. – 2001. – №2. – С.7-12.

3. Камаев В.Д. и колл. авт. Экономическая теория: Учебник – М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 640с.