Олейникова В.Ю., Голобородько О.Ю.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Проблеми машинобудування України та можливі шляхи їх подолання

Промисловість є однією з провідних галузей економіки, яка утворює фундамент науково-технічної трансформації, економічного зростання і соціального прогресу суспільства. Найважливішою ланкою промисловості більшості розвинутих країн є галузь машинобудування. Рівень розвитку машинобудування є одним із основних показників економічного розвитку країни та є основним індикатором, що дозволяє оцінити її інноваційну систему. Щодо сучасного стану машинобудування в Україні існує багато праць вчених-економістів: Н.П. Карачина, P.M. Журило, О.О. Шапурова, М.К. Колісника та ін. В свої працях вони розглядали сучасний стан та тенденції розвитку машинобудування в Україні, а особливо проблеми та перспективи забезпечення конкурентоспроможності виробників продукції машинобудування.

На період становлення незалежності України в 1991 р. машинобудування було провідною галуззю в структурі промислового комплексу, його частка становила понад 30% виробництва. Україна забезпечувала в структурі виробництва колишнього СРСР 45% металургійного устаткування, 97% магістральних тепловозів, близько 50% вантажних вагонів і цистерн, 26% сільськогосподарського машинобудування. На Україну приходилось виробництво 40% вартості продукції машинобудування військово-промислового комплексу колишнього СРСР [1].

Системний аналіз процесів, які відбуваються в машинобудуванні, дає можливість виокремити проблеми сучасного етапу розвитку:

Застарілі основні виробничі фонди та відсутність реальних інвестицій
них ресурсів для технологічного оновлення. Не зважаючи на те, що протягом останніх років ступінь оновлення перевищує ступінь ліквідації основних засобів, призупинити процес їх старіння не вдається.

Невідповідність виробничих потужностей потенціалу ринків збуту та низький рівень їх завантаження. Через це амортизація основних засобів таких підприємств списується на собівартість меншого обсягу виробництва, що й призводить до подорожчання продукції. А це, відповідно, зумовлює програш підприємств у ціновій конкуренції.

Поділ праці в межах колишнього СРСР був вибудуваний так, що Україна в багатьох галузях машинобудування, як виявилось, не мала завершеного виробничого циклу. На території України розміщувались або підприємства, що виготовляли агрегати, комплектуючі, які поставлялися в Росію, або складальні заводи, функціонування яких почало залежати від рівня поставок комплектуючих з Росії.

Недостатній рівень платоспроможності товаровиробників, що негативно впливає на фінансово-економічний стан підприємств машинобудування.

Неконкурентоспроможність багатьох видів продукції вітчизняних підприємств та низький рівень впровадження інновацій.

Одним з найважливіших напрямків розвитку машинобудування на сьогодні є забезпечення виробництва конкурентоспроможної кінцевої (готової продукції як власних галузей, так і галузей реального сектора економіки). Формування конкурентних переваг вітчизняних машинобудівних підприємств рекомендується здійснювати такими шляхами:

Впровадження нових технологій (зміна технологій створює нові можливості для розробки товару, виробництва чи доставки та вдосконаленні супутніх послуг).

Орієнтація на потреби споживачів (реагування на зміну запитів споживачів, створення нового ланцюжка цінностей).

Диверсифікація виробництва (вихід у нові сегменти ринку, на нову групу покупців, пошук нових, більш ефективних способів виробництва продукції чи нових підходів до певної групи покупців).

Зміна вартості чи наявності компонентів виробництва (зміна умов у постачальників, пошук можливості використання нових чи інших за своєю якістю компонентів).

Зміна державного регулювання (зміна політики держави у таких галузях, як стандарти, охорона навколишнього середовища, вимоги до нових галузей і торговельні обмеження).

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобудування, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання. Також треба налагодити виробництво високоефективних машин та їх систем для всіх галузей і сфер народного господарства, приладів і апаратів, швидкісної електронно-обчислювальної техніки нових поколінь, виробництва систем зв'язку, засобів управління, автоматизації тощо. Спеціалізацію і кооперування виробництва в машинобудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Перераховані вище заходи допоможуть не тільки стабілізувати й надалі розвивати машинобудівний комплекс всередині країни, але й за її межами також, що є однією з найважливіших умов виходу держави на світовий ринок.

Література:

1. Економіка України [Текст]: навч. посіб. / А.П. Голіков, Н.А. Казакова. – К.:Знання, 2008. – 286 с. ISBN 978-966-346-541-8

2. www. industry.kmu.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства промислової політики України

3. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України