Экономические науки/10. Экономика предприятия

 

Абалмасова Н.С., Михайленко Т.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

 имени Михаила Туган – Барановского, Украина

 

Продуктивність праці,  як основний чинник ефективності виробництва підприємства

 

Необхідною умовою соціально-економічного розвитку суспільства є підвищення ефективності економіки, яке за­безпечується раціональним використанням ресурсів та застосуванням сучасних мотиваційних та стимулюючих механізмів високопродуктивної праці.

Участь держави у цьому процесі повинно сформувати принципи і методи регулювання системи сприяння під­вищенню продуктивності. Саме від здатності держави створити належні умови для підвищення продуктивності на кожному підприємстві (в установі або організації) залежить її могутність, конкурентоспроможність та рівень доходів як працівників, так і осіб, які знаходять­ся на соціальному утриманні.

Дослідженню різних аспектів проблем продуктивності праці присвячені наукові праці відомих закордонних вчених-економістів XX століття Макхерджи С.К. й Синка Д.СЗакон. Різні аспекти цієї проблеми також досліджували:  д.е.н. проф. В.М. Гончаров та д.е.н. проф. Т.С. Заяць, М.А. Винокуров, Н.А. Горелов, В.М. Генкін, О.Грішнова, А.Ревенко, А.Колот, Е.Лібанова, В.Дієсперов та інші вчені.

Однак ні у вітчизняній, ні в зарубіжній економічній літературі поки що не висвітлювались питання  комплексної ме­тодології якісного та чисельного   оцінювання продуктивності праці.  Вод­ночас, таке оцінювання має суттєве практичне значення  для раціонального використання ресурсів та, як результат, ефективної діяльності підприємства що і визначає актуальність теми.

На думку відомого українського вченого-економіста, доктора економічних наук Т.Зайця «висока продуктив­ність - головна якісна ознака ефективної системи господарювання ринкового типу, в якій більший рух капіталу і робочої сили сприяє розширенню ємності товарного рин­ку, ринку праці та капіталу, а також забезпечує товарови­робникам нагромадження основного капіталу, нормальне відтворення залученої до економічної діяльності робочої сили, створення інвестиційних та інноваційних фондів, а також вирішення інших нагальних соціально-економічних проблем" [1, с.25].

За визначеннями, які існують і сьогодні в Україні, мається декілька тлумачень поняття «продуктивність праці», які запропоновані у таблиці:

Визначення

Джерело

Продуктивність праці — характеризує кількість продукції, виробленої в одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Словарь: http://www.zoo.kiev.ua/

Продуктивність праці- показник ефективності використання трудових ресурсів, який вимірюється кількістю продукції (в натуральному або грошовому вираженні), виробленою одним працівником за певний час (годину, день, місяць, рік тощо).

Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту: Підручник. — К.: «Академвидав», 2003. — 416 с. (Альма-матер). ISBN 966-8226-04-6.

 

Проаналізувавши визначення категорії «продуктивність праці», наведене вище, можна зробити висновок, що це поняття розглядається з двох аспектів: продуктивність праці, як показник ефективності використання ресурсів, та продуктивність праці, як кількісний показник, але більшість науковців пропонують традиційний спосіб вимірювання продуктивності (відношення обсягу виробленої продук­ції (робіт, послуг) до витрат живої праці (кількість праців­ників або часу), в такому випадку виникають протиріччя між оцінкою праці та отриманим фінансовим результатом - ефектив­ністю, прибутковістю, рентабельністю самого виробницт­ва. Для усунення докорінних причин виникнення цього протиріччя слід вважати, що продуктивна праця повинна бути й ефективною.

Ефективність праці - це її результативність, ві­дображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості витраченої на це праці. В той же час, витрати праці визначаються розмі­ром (вартістю) використаних економічних ресурсів; ре­зультати - обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку тощо. Якщо у розрахунку ефективності результати характеризу­ються обсягом продукції (робіт, послуг), то ми маємо пока­зники, які відображають загальну продуктивність, яка й дорівнює продуктивності праці та дозволяє збільшувати рівень прибутковості (рентабельності, доходності).

Саме така праця може вважатися продуктивною, оскільки вона пов'язується із ефективністю та продуктивністю самого виробництва та забезпечує його прибутковість (рентабельність) завдяки мінімізації втрат виробничих ресурсів [4,с.157].

В той же час із урахуванням думки окремих вчених-економістів, слід зауважити, що:

по-перше, продуктивність виробництва (економічної діяльності) не є синонімом продуктивності праці. Дійсно, продуктивність праці є одним із важливих показників за­гальної продуктивності, однак праця - не єдиний вироб­ничій ресурс. При цьому можлива така ситуація, коли ре­сурс „праця" буде використовуватися інтенсивно, а інші види ресурсів виробництва - навпаки, що буде вимагати від роботодавця зменшувати видатки на оплату праці з метою отримання ціни на продукцію на попередньому рівні;

по-друге, продуктивність характеризується не лише обсягом виробництва, але й витратами ресурсів; зростан­ня обсягів не завжди супроводжується ефективністю ви­користання ресурсів та в окремих випадках характеризу­ється як збільшенням у натуральній формі (одиниці, кіло­грами, метри тощо), так і підвищенням ціни на одиницю продукції (робіт, послуг) поруч із неефективним викорис­танням ресурсів виробництва, що не дозволяє обґрунто­вано збільшувати видатки на оплату праці;

по-третє, продуктивність це не тільки рентабельність, оскільки рентабельність, яка визначається співвідношення доходу та витрат, залежить не тільки від фізичних обсягів виробництва та витрат ресурсів, але й від ціни на них; при цьому можливі випадки, коли за умов задовільної кон'юнктури ціни, рентабельність буде збільшуватися при зниженні продуктивності;

по-четверте, продуктивність не характеризується ли­ше зменшенням витрат на виробництво одиниці продук­ції; таке зменшення сприяє підвищенню продуктивності лише за умови належної якості (наприклад, зниження ви­трат матеріальних ресурсів при виготовленні продукції може сприяти зменшенню її собівартості, а й відповідно - ціни за рахунок заміни цих ресурсів на більш дешеві; од­нак, при цьому можуть погіршитися якісні властивості продукції, що у майбутньому неминуче призведе до зни­ження обсягів її реалізації та, відповідно - до зменшення доходів працівників).

Отже, на наш погляд, праця може вважатися продук­тивною, якщо результатом цієї праці є отриманий економічний ефект на підприємстві, який забезпечується раціональним (ефективним) викорис­танням матеріальних та прирівняних до них ресурсів, природних ресурсів, засобів виробництва, що й призво­дить до зростання рентабельності, прибутковості та про­дуктивності всього виробництва. Саме на цих засадах в умовах ринкової економіки можливо обґрунтовано збіль­шувати видатки на оплату праці та підвищувати заробіт­ну плату.

Література:

1.   Заяць Т. Продуктивність людських ресурсів України та регіональні можливості її забезпечення // Україна: аспекти праці. – 2004. - №3. – С. 25-29.

2.   Грішнова О.А. Економіка праці та соціально – трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 535 с. – (Вища освіта XXI століття).

3.   Экономика труда /Под ред. Винокурова М.А., Горелова Н.А. – СПб.: Питер, 2004. – 656 с. – (серия «Учебник для вузов». )