Економічні науки / 6. Маркетинг та менеджмент

К.е.н. Холод В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Чотирьохвекторна модель розвитку конкурентного статусу

Конкурентний статус як науково обґрунтований показник обмірюваного успіху на ринку – обов’язковий компонент всіх PR-технологій, він допомагає підприємствам орієнтуватися на ринку, вибирати надійних партнерів, відстежувати позиції конкурентів.

Конкурентний статус підприємства – це конкурентний стан підприємства, який характеризується і визначається, конкурентним потенціалом, ключовими компетенціями, правами і зобов’язаннями, повноваженнями, що витікають з його бізнес-позиції на конкурентному ринку.

В основі рекомендованої чотирьохвекторної моделі розвитку конкурентного статусу (рисунок 1) лежать два критерії: системна оцінка стратегічної конкурентної активності підприємств і синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємств.

Системну оцінку стратегічної конкурентної активності досліджуваних підприємств-конкурентів і їхнього конкурентного рейтингу доцільно здійснити за допомогою бенчмаркінгового стратегічного аналізу конкурентного рейтингу підприємств «5А» (таблиця 1).

Бенчмаркінговий стратегічний аналіз конкурентного рейтингу підприємств «5А» дозволяє оцінити імідж підприємств на конкурентному ринку на основі узагальнення результатів дослідження престижного (експерти - співпрацівники досліджуваних підприємств), ділового (експерти - керівники і спеціалісти підприємств-конкурентів) і споживчого (експерти - споживачі) рейтингів.

Синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю	високий	Високий конкурентний статус (реалізований конкурентний потенціал) 1 2 3 4	Перспективний конкурентний статус (нереалізований конкурентний потенціал) 1 2 3 4
	низький	1 2 3 4 Високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (конкурентний потенціал, що розвивається, або згасаючий )	1 2 3 4 Низький конкурентний статус (новий/згаслий конкурентний потенціал)
		висока	низька
		Системна оцінка стратегічної конкурентної активності

Умовні позначення:

Індикатори конкурентного статусу:

1 – ринкова влада; 3 – професійна повага;

2 – конкурентна прогресивність; 4 – конкурентна компетентність.

Прогресивні напрямки розвитку: Регресивні напрямки розвитку:

еволюційний розвиток; стагнаційний рух;

біфуркаційний розвиток. дегроадаційний рух.

Рисунок 1 – Рекомендована чотирьохвекторна модель розвитку конкурентного статусу

Таблиця 1 - Рекомендована модель системної оцінки стратегічної конкурентної активності підприємств

Показники	Системна оцінка стратегічної конкурентної активності і-го досліджуваного підприємства	Конкурентна оцінка за п-ним напрямком стратегічного аналізу «5А»
Формула розрахунку	(1)	(2)
Умовні позначення	- системна оцінка стратегічної конкурентної активності і-го досліджуваного підприємства; - конкурентна оцінка за п-ним напрямком стратегічного аналізу “5А”; 1А - конкурентна оцінка стратегічної арени; 2А - конкурентна оцінка стратегічної переваги; 3А - конкурентна оцінка стратегічного доступу; 4А - конкурентна оцінка стратегічної активності; 5А - конкурентна оцінка стратегічного адаптування.	а, b, с - ранги відповідно престижного, ділового і споживчого рейтингу для системної оцінки конкурентного рейтингу; - оцінка престижного рейтингу за п-ним напрямком стратегічного аналізу «5А»; - оцінка ділового рейтингу за п-ним напрямком стратегічного аналізу «5А»; - оцінка споживчого рейтингу за п-ним напрямком стратегічного аналізу «5А».

Мета проведення синергетичного аналізу стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємств – визначення тактичних і стратегічних факторів удосконалення управління конкурентоспроможністю підприємств з метою їхнього ефективного і стійкого функціонування на ринку та перспективного розвитку в динамічному конкурентному маркетинговому середовищі.

Конкурентоспроможність кожної синергетичної складової стратегічного маркетингового управління (Кі): системи стратегічного маркетингового програмування, системи менеджменту, системи управління персоналом, маркетингової інформаційно-аналітичної системи конкурентного спостереження, системи управління маркетингом, фінансової сили підприємств, являє собою співвідношення показника оцінки конкурентоспроможності (КОі) певної синергетичної складової (і) конкретного підприємства (сегмента) (п) і відповідної оцінки основного конкурента і розраховується за формулою (1):

(1)

Синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю (СЕі) визначається за допомогою витягу з шостого ступеня суми показників конкурентоспроможності синергетичних складових стратегічного маркетингового управління (Кі) (формула 2):

(2)

В процесі розвитку на ринку підприємство може завоювати один з чотирьох типів конкурентного статусу: високий конкурентний статус (системна оцінка стратегічної конкурентної активності і синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - високі); перспективний конкурентний статус (системна оцінка стратегічної конкурентної активності - низька, синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - високий); високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (системна оцінка стратегічної конкурентної активності - висока, синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - низький); низький конкурентний статус (системна оцінка стратегічної конкурентної активності - низька, синергетичний ефект стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства - низький).

Високий конкурентний статус характеризується наступними індикаторами: максимальні ринкова влада, конкурентна прогресивність, професійна повага, конкурентна компетентність.

При перспективному конкурентному статусі індикатори мають тенденцію до збільшення від ринкової влади до конкурентної компетентності.

При високому конкурентному статусі за браком синергізму зусиль індикатори мають тенденцію до зменшення від ринкової влади до конкурентної компетентності. Низький конкурентний статус має мінімальні показники індикаторів.

Розвиток конкурентного статусу підприємств може реалізовуватися за двома напрямками і чотирма векторами. Перший напрямок – прогресивний: перший вектор - еволюційний розвиток підприємства від низького конкурентного статусу (новий конкурентний потенціал) на ринку через перспективний (нереалізований конкурентний потенціал) до високого конкурентного статусу (реалізований конкурентний потенціал); другий вектор - біфуркаційний розвиток від низького конкурентного статусу через високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (конкурентний потенціал, що розвивається) до високого конкурентного статусу.

Другий напрямок – регресивний: третій вектор – стагнаційний рух від високого конкурентного статусу на ринку через перспективний до низького конкурентного статусу (згаслий конкурентний потенціал); четвертий вектор - дегроадаційний рух від високого конкурентного статусу через високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль (згасаючий конкурентний потенціал) до низького конкурентного статусу.

Отже, в процесі розвитку на ринку підприємство може завоювати один з чотирьох типів конкурентного статусу: високий конкурентний статус; перспективний конкурентний статус; високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль; низький конкурентний статус.

Розвиток конкурентного статусу підприємств може реалізовуватися за двома напрямками і чотирма векторами. Перший напрямок – прогресивний: перший вектор - еволюційний розвиток, другий вектор - біфуркаційний розвиток підприємства. Другий напрямок – регресивний: третій вектор – стагнаційний рух, четвертий вектор - дегроадаційний рух.

Література:

1. Должанський І.З. [Текст] Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – К.: ЦНЛ, 2006. – 384 с. – ISBN 966-364-181-9.

2. Корецький Б.М. засади побудови алгоритму методики оцінки конкурентних позицій суб’єкта господарювання у транзитивній економіці / Б.М. Корецький, М.І. Хопчан // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №5. – С. 39 – 44.

3. Осовська Г.В. [Текст] Менеджмент організацій: Навч. посібник / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. – К.: Кондор, 2007. – 676 с. – ISBN 966-8251-20-2.

4. Скібіцький О.М. [Текст] Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 312 с. – ISBN 966-364-299-8.