Маначин Вікторія

Наук.кер.: Белей С. І.

Буковинська державна фінансова академія

М. Ченівці

Ціноутворення на ринках ресурсів

Сьогодні ми спостерігаємо швидкий розвиток і беззупинний рух вперед ринкової економіки. Адже ринки є основою великого і прибуткового бізнесу, тому в даний час ринкова економіка є поширеною і важливою складовою життєдіяльноті багатох людей, що займаються підприємницькою діяльністю або є домогосподарствами. Підприємства (виробники) та домогосподарства як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку товарів де виробники є продавцями, а домогосподарства — покупцями, та на ринку ресурсів де навпаки домогосподарства є продавцями, а підприємства – покупцями. Ці два ринки тісно пов'язані між собою. По-перше, ціни на ресурси визначають грошові доходи домогосподарств, що впливає на їхній споживацький вибір. По-друге, співвідношення цін на різні види ресурсів формує структуру доходів та відповідно структуру попиту на кінцеві товари. По-третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір їх витрат та вибір обсягу виробництва кінцевих товарів.

Аналіз функціонування ринків ресурсів здійснюється за тими ж принципами, що і ринків продукції. З урахуванням типу ринкової структури досліджується, як формується попит на ресурси (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція ресурсів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію. Розгляд взаємодії попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на ресурси, а також вплив державної політики на стан цих ринків.

Проблема «Ціноутворення на ринках ресурсів» є актуальною на сьогоднішній, оскільки ринки ресурсів відіграють важливу роль в сучасній економіці.

Різні концепції формування попиту, витрат та ціни, проблеми розробки їх механізмів в умовах ринку, а також механізми аналізу максимізації прибутку виробника розглядаються в наукових працях вітчизняних вчених, а саме: І. Бубенка, С. Бубенка, Б. Буркінського, Ю, Гончарова, А. Длігача, Ю. Долгорукова, І. Єрухимовича, О. Зозулі, В. Коринєва, В. Кириленко, О. Лапко, І. Ліпсіца, В. Майорченка, С. Мочерного, М. Писарєва, О. Растяпина, В. Сергієва, В. Тарасєвича, М. Тарасюк, Д. Юровського та інших вчених.

Однак існує необхідність в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям, сутністю, видами ресурсів виробництва та особливостями ціноутворення на ринку ресурсів.

Розрізняють три ринки ресурсів: ринок праці, ринок капіталу та ринок землі. В ринковому товарообігу ресурсів виробництва є свої особливості, хоча в цілому і тут діє механізм конкурентної рівноваги цін.

Сучасна політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;

- збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг,

- протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг;

- об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

- розширення сфери застосування вільних цін;

- підвищення якості продукції;

- соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;

- створення необхідних економічних гарантій для виробників;

- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.

Регулювання сучасної політики ціноутворення здійснюється за допомогою Закону України «Про ціни і ціноутворення».Відповідно до чинного законодавства державні інспекції з контролю за цінами мають, зокрема, право:

-здійснювати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів;

- одержувати від службових осіб у письмовій формі пояснення, довідки, відомості з питань, що виникають під час перевірок;

- обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні приміщення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та місця їх знаходження;

- вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій усунення виявлених порушень законодавства про ціни;

- зупиняти операції підприємств за розрахунковими, валютними, іншими рахунками в банках у разі відмови у проведенні документальної перевірки та в інших передбачених законом випадках;

- накладати адміністративні штрафи на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій за порушення державної дисципліни цін.

Невирішеними залишаються проблеми, пов’язані із забезпеченням сталого, ефективного та конкурентного середовища щодо формування та розвитку ринку земель та його інфраструктури, а також до основних проблем функціонування ринку необхідно віднести: відсутність дієвих методик оцінки вартості земель; недостатність досвіду функціонування ринку землі; неефективність системи реєстрації прав власності на землю; переважання на ринку оренди землі правонаступників колективних підприємств; неефективна структура власників земельних паїв; низький рівень орендної плати; відсутність дієвих механізмів контролю за діями учасників ринку; недосконалість правової бази регулювання земельного ринку; високий рівень тінізації на ринку земель. Виходячи з вищезазначеного, стратегічними пріоритетами політики держави, спрямованої на формування повноцінного ринку земель в Україні, повинні бути: розробка та застосування методики оцінки землі, яка б враховувала не лише її природні властивості, а й ринкові фактори та специфіку землі як товару; формування заходів з метою недопущення продажу земель індивідуальними власниками за заниженими цінами та запобігання ажіотажного продажу; врегулювання ведення системи реєстрації прав власності на землю та інше нерухоме майно; розробка та впровадження правових механізмів контролю за цільовим використанням орендованих земель; удосконалення механізмів зміни цільового призначення земель; обмеження дольової участі іноземців у спільних підприємствах, що володіють землями, тощо.

Поряд з проблемами у ціноутворенні на ринку земельних ресурсів, існує цілий ряд проблем і на ринку праці. Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Отже, аналізуючи усе вище сказане ми можемо зробити такий висновок: по-перше ціна є економічною категорією, від якої залежить ефективність діяльності економіки держави, підприємства, добробут населення; по-друге особливого значення процес встановлення і моніторингу за ціною набуває в умовах ринкової економіки; по-третє існує велика кількість проблем на ринках ресурсів які мають свої певні шляхи вирішення і вирішити їх необхідно якнайшвидше, тому що вони впливають на ефективність ринкової економіки.

Список використаної літератури:

1. Доба Н. М. Теорія ціноутворення і ефективність виробництва . Праці Одеського політехнічнго університета. – Одеса: Одеський державний політехнічний університет, 2002. - Вип.1(17).

2.Литвиненко Я. В. Сучасна політика ціноутворення: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2001.

3.Закон України «Про ціни і ціноутворення»: Офіційне видання. – К.: - Парламентське видавництво – 2006.