Виконавець: Чорна Н. В., Шнайдер І.М.

Науковий керівник: Корнецька М.І.

Буковинська державна фінансова академія

Стан та перспективи розвитку транснаціональних корпорацій

У процесі розвитку зовнішньоекономічних відносин великого значення набуває формування транснаціональних корпорацій (ТНК), які стали основною рушійною силою розвитку світового господарства.

Проблема функціонування ТНК у сучасних економічних умовах є надзвичайно актуальною, оскільки в період економічної кризи низка банкрутств великих ТНК залишила свій значний відбиток на функціонуванні світової фінансової системи. Крім того, актуальність статті обумовлюється необхідністю визначення шляхів оптимізації діяльності ТНК в Україні та активізації процесу залучення в Україну іноземного капіталу.

Метою статті є оцінка стану та перспектив діяльності ТНК в умовах глобалізації світової економіки та інтеграції держави до сучасних міжнародних економічних відносин.

Завданням статті є визначення теоретичних засад діяльності ТНК на сучасному етапі глобалізації світової економіки, а також визначення напрямків подальшого розвитку діяльності ТНК в Україні.

Вивченням проблем функціонування транснаціональних корпорацій займалися такі відомі вчені минулого як: А.Маршал, А. Сміт, Д.Рікардо, також аспектам діяльності ТНК присвячено роботи таких сучасних дослідників як: Л.Бальцеровича, Т.Веблена, К.Гелбрейта, М.Портера, А.Олійника, О.Стеблиського. Варто відмітити доробок вітчизяних авторів, серед яких Гладій І.Й.[1], Дружерученко Л.[2], Карпенко В.Г [3], Рокоча В.[4], Сорока І.Б. [5]. та ін

За офіційним визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), транснаціональна корпорація – це підприємство, що об’єднує юридичних осіб будь-яких нормативно-правових норм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну стратегію завдяки одному, або кільком центрам прийняття рішень [4].

Зa рішенням експертів ООН компанію можна віднести до транснаціональної якщо:

- річний обсяг такої компанії перевищує 100 млн.дол. США;

- наявність філіалів не менше ніж у шести країнах;

- також аналізується відсоток продажу товарів за межами країни-резиденції.

У світі за даними UNCTAD, налічується близько 78 тис. транснаціональних корпорацій з 777 тис. зарубіжних підрозділів. За останні 30 років кількість ТНК збільшилась у 9 разів (у 1970 р. було зареєстровано 7 тис. таких фірм, у 1990р. - 24 тис.,у 2009р. 78 тис. ТНК), у яких задіяно більш як 74 млн. чоловік. При цьому на території промислово розвинених держав розміщується понад 80% материнських компаній і близько 33% афільованих, у країнах, що розвиваються, - відповідно 19,5 і майже 50, у колишніх соціалістичних державах - приблизно 0,5 і 17% [3].

Капіталовкладення в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-перше, за кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК постійно адресується їхнім закордонним філіям, і ця гарантована частка становить понад 30% експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, близько 50% експорту США.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд 026,8 млн дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 р. та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 р. становив 5 млрд 634,6 млн дол., що становить 51,6% надходжень 2008 р. З країн ЄС надійшло 4 млрд 016,8 млн дол. (71,3% загального обсягу), з країн СНД - 1 млрд 064,7 млн дол. (18,9%), з інших країн світу - 553,1 млн дол. (9,8%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 941 млн дол. [6]. Отже, з аналізуючи ці дані варто зазначити, що ТНК зараз відіграють найважливішу роль у сполученні багатьох національних економік [7] .

Для того, щоб взаємодіяти з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, потрібно створювати власні, українські транснаціональні структури. Водночас, варто зазначити, що створити корпорації повного замкненого циклу, які займалися б видобутком сировини, її переробкою, виготовленням із неї продукції та її реалізацією, Україна може лише в окремих галузях, на що знадобиться чимало часу. Хоча деякі кроки в цьому напрямі вже зроблено. Водночас становлення українських ТНК, попри наявність відповідної правової бази, перебуває на початковому етапі, тоді як процес створення таких структур набуває значних масштабів у Росії, де ряд провідних корпорацій останніми роками за результатами своєї діяльності посідає високі позиції в рейтингу 500 найбільших ТНК світу.

У рейтингу 500 найбільших транснаціональних компаній світу 2009 року найвище місце посіла компанія Royal Dutch Shell. Незважаючи на кризу вона збільшила за рік свої доходи на третину - до $458,4 млрд. [5].

Нажаль, Україна не входить до даного рейтингу, проте, за думками аналітиків в Україні існують компанії яким залишилося зробити лише декілька кроків для того щоб створювати гідну конкуренцію у даному рейтингу. Упритул до створення вітчизняної ТНК - інтегрованої нафтової компанії з усіма елементами технологічного ланцюжка «видобуток - переробка - збут» - підійшли Приватбанк та УкрСиббанк. Структури Приватбанку володіють найбільшою в Україні мережею АЗС «Сентоза», контрольним пакетом акцій НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і більш як 30% акцій НПК «Галичина».

ТНК перетворюють світову економіку в міжнародне виробництво, забезпечуючи  прискорення науково-технічного прогресу у всіх його напрямках - технічний рівень і якість продукції, ефективність виробництва, удосконалення форм менеджменту.

Транснаціональнми корпораціями контролюється половина світового промислового виробництва, майже дві третини торгівлі приблизно 80% патентів і ліцензій на нову техніку. ТНК охоплюють 90% світового ринку пшениці, кукурудзи, кави, лісоматеріалів, залізної руди, 85% ринку міді та бокситів, 80% чаю та олова,75% бананів, натурального каучуку і сирої нафти [5].

За даними UNCTAD галузева структура ТНК має наступний вигляд:

- 60% компаній зайняті у сфері виробництва;

- 37% сфера послуг;

- 3% добувна промисловість і сільське господарство[5].

Сучасний етап розвитку промисловості характеризується все глибшою спеціалізацією більшості частин транснаціональної виробничої системи в результаті прогресу в засобах комунікацій, лібералізацією міжнародної торгівлі та зняття бар'єрів для переміщення капіталу.

Одним із основних недоліків функціонування ТНК в Україні для вітчизняних виробників є неспроможність утримувати конкурентне становище порівняно з великими міжнародними корпораціями. Нині на українському ринку оперує понад 30 ТНК. Їх інтереси в основному сфокусовано на таких галузях, як телекомунікації, електроенергетика, нафтохімічна промисловість, сільське господарство, харчова та тютюнова промисловість, громадське харчування, виробництво господарських товарів та засобів гігієни [1]. Найбільш успішними в Україні є такі транснаціональні компанії: «Nestle», «Proctor&Gamble», «Johnson&Johnson» , «Coca-Cola», «McDonalds» [5].

Розглядаючи роль ТНК в Україні, неможливо не зазначити, що найбільшою небезпекою є перехід контролю до іноземних партнерів у стратегічних сферах, зокрема тих, що забезпечують країні конкурентоспроможність на міжнародному ринку.

Часто країни від діяльності ТНК отримують вигоди, але крім цього ТНК можуть справляти і негативний вплив на економіку країн, в яких вони функціонують. Він виявляється по-перше, в тому, що іноземні фірми захоплюють найбільш розвинуті й перспективні сегменти промислового виробництва і науково-дослідних структур приймаючої країни. По-друге, стійке становище ТНК дає змогу вживати більш рішучих заходів у разі криз – закривати підприємства, скорочувати виробництва, що призводить до безробіття та інших негативних явищ. По-третє, ТНК у своїй стратегічній політиці зорієнтовані, як правило, на поглинання місцевих компаній і таким чином спричиняють посилення нестійкості інвестиційного процесу.

Важливим негативним моментом діяльності ТНК для приймаючих країн є те, що міжнародні корпорації можуть здійснювати тиск на уряд приймаючої країни ї втягнути її у конфронтацію. Однією з характерних рис сучасних ТНК є їхні величезні видатки на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР). Наприклад, щорічні витрати на це «Дженерал моторз», «Форд», і «ІБМ» становлять 2-3 млрд. дол., що перевищує науково-дослідницькі бюджети багатьох країн. [1] Сьогодні в лабораторіях і наукових центрах ТНК проводиться основний обсяг наукових досліджень і розробок. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії ТНК відіграють приймаючі країни.

Певний внесок у створення передових технологій ТНК роблять компанії середнього та малого бізнесу, для яких проведення принципово нових НДДКР, їх впровадження у спеціалізоване виробництво часто слугує єдиним способом виживання. І хоча частка середніх і малих фірм у сукупності витрат приватного капіталу на НДДКР не перевищує і 5%, однак на них припадає значна кількість великих винаходів. Через витрати більшість таких компаній часто розоряються і тільки найбільш везучі продовжують співробітничати з ТНК шляхом участі останніх у їх фінансуванні та через інші канали [2].

Також дуже важливою є проблема ефективного управління транснаціональною корпорацією. Крім застосування підходів до управління які вже стали класичними, варто зосередити увагу управлінців на можливостях інноваційних заходів, зокрема активного застосування аутсорсингу. Залучення до своєї господарської діяльності сторонніх спеціалізованих організацій у більшості випадків є економічно вигіднішими, ніж налагодження всіх процесів безпосередньо в межах однієї компанії [4].

Безпосередньо, напрямки подальшого розвитку діяльності ТНК в Україні можуть бути поділені на поточні і перспективні. В цьому поділі поточні напрямки передбачають розвиток безпосередньої діяльності ТНК, а перспективні – визначають бачення діяльності ТНК в Україні на довготерміновий період.

До поточних напрямів відносять :

1) законодавчо-правове забезпечення діяльності ТНК в Україні, насамперед у розширити сферу дії державного регулювання інвестиційної діяльності;

2) використання в України досвіду ТНК в розробці та розвитку ефективних внутрішніх корпоративних та зовнішніх зв’язків залучати до активної інвестиційної діяльності суб'єктів різноманітних форм власності та господарювання для розширення національного товаровиробництва і ринкової інфраструктури;

3) адекватність організації обліку та звітності ТНК та українських підприємств та використання методології економічного аналізу ТНК господарськими суб’єктами України ширше впроваджувати в практику індикативне планування [1].

Перспективні напрямки включають:

1) системна інтеграція України до міжнародних економічних і політичних відносин. Враховуючи багатогранність та різноманітність шляхів такої інтеграції, роль процесу залучення іноземного капіталу та діяльності ТНК в Україні є досить важливою як для зовнішньоекономічного, так і для зовнішньополітичного чинника. У цьому напрямку важливим є використання як достовірного позиціювання держави в світі, так і виконання вимог щодо конкретних інтеграційних процесів. Зокрема, мова йде про вступ України до СОТ, втілення в життя напрямів європейського вибору України та рух до НАТО, визначення реалій відносин з країнами СНД та участь у ЄC [5];

2) результативність економічних реформ на мікрорівні та загальне оздоровлення економічного клімату в державі. На рівні діяльності іноземного капіталу є логічна зміна акцентів у пріоритетах і формах інвестування. Необхідним є оптимізація структури економіки країни, зменшення частки галузей металургійної, важкої та військової промисловості, що у великих розмірах споживають природні ресурси, погіршують екологічну ситуацію, а їх продукція значною мірою вивозиться за межі України і не впливає на рівень життя населення. В свою чергу, необхідно збільшувати частку наукомістких галузей з екологічно чистими технологіями, легкої і харчової промисловості, переробних, галузей сільського господарства, сфери послуг тощо;

3) створення потужних національних структур, які б мали можливість конкурувати з ТНК. Виходячи з можливостей розвитку національних потужних структур, є логічним поєднання такого розвитку із безпосередньо стратегією ТНК. Стратегія ТНК заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому[1].  

Розробка інновайційних методів повинна базуватися на вивченні іноземного досвіду та адаптації його до українського середовища з додаванням певних елементів. Перетворення вітчизняних компаній у міжнародні повинно стати усвідомленою метою політики держави, що прагне до посилення свого впливу в міжнародному масштабі. Доцільно стимулювати українських виробників пільговими кредитами, змістити акценти з торговельних і фінансових установ на сферу матеріального виробництва.

Враховуючи тенденцію до стрімкого розвитку ТНК у економіці України, потрібно зазначити що це стане досить позитивним моментом для українського економічного простору, оскільки це приведе до таких позитивних зрушень як: зміцнення ресурсної і виробничої бази країни; розширення експортних можливостей країни; пришвидшення реструктуризації економіки; поширення передових технологій; посилення процесів інтернаціоналізації та інтеграції в Україні.

Отже, тенденції ринково-підприємницької діяльності свідчать, що Україна не лише приймає ТНК, а водночас прагне до створення таких компаній, що є надзвичайно важливим фактором для її економіки. Загалом, аналіз діяльності ТНК свідчить про їх двоякий вплив на країни, в яких вони працюють. З одного боку, вони несуть за собою передові технології, управлінський досвід і т.д. З іншого ж боку, в їх діяльності присутньо і багато небезпек для приймаючих країн. Для уникнення багатьох проблем пов’язаних з діяльністю ТНК, потрібно в першу чергу рухатися у напрямку розробки сучасного інвестиційного законодавства.

Література:

1. Гладій І.Й. Регіоналізація світового ринку: євроінтеграційний аспект: Монографія // Гладій І.Й. /Економічна думка, 2006 – С.554

2. Дружерученко Л. Зливати повільно // Контракти. – 27.10.2008. -№ 43// www.kontrakty.com.ua.

3. Карпенко В.Г.Фінансові механізми транснаціональних корпорацій у системі сучасної світової економіки// Карпенко В.Г / Наукові праці НДФІ – 2009. №1(46) – С.42

4. Рокоча В. Транснаціональні корпорації:навчальний посібник // Рокоча В., Плотніков О., Новицький В./-К.: Таксон, 2001. – С.304.

5. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації у процесі міжнародної інтеграції.// Сорока І.Б /Актуальні проблеми економіки -2009.№ 9(99) - С.35

6. http//:www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики

7. http//:www.nbuv.gov.ua/e-jornals/PSPE_207.html