Ігнатюк О. В., студентка

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Міграція робочої сили

Після здобуття Україною незалежності одним з досягнень демократизації

громадського життя стало зняття обмежень на перетинання державного кордону, забезпечення вільного пересування громадян. Якщо в попередній період у закритій від світу радянській Україні закордонні поїздки були привілеєм лише обраних, то в 90-і роки минулого століття вони стали доступними середнім громадянам. Значна частина цих поїздок обумовлювалася не туризмом, відпочинком або відвідуванням родичів і знайомих, а здійснювалася з метою одержання доходу. Економічні труднощі перехідного періоду, безробіття й неповна зайнятість, низькі доходи працівників і затримки з виплатою зарплати й пенсії примусили багатьох людей шукати заробітку за кордоном.

Проте дані офіційної статистики навіть приблизно не відображають дійсні масштаби трудової міграції за кордон [2;34-48].

Як суспільне явище трудова міграція має позитивні і негативні сторони, а його масштаби зумовлюють необхідність державного регулювання міграційними процесами.

Недоліки міграційних процесів в Україні:

1. Виїжджає частина трудового потенціалу, в тому числі висококваліфіковані працівники, які згодом втрачають свої професійні навики оскільки за кордоном виконувана ними робота часто носить примітивний та непрестижний характер;

2. Морально-психологічний аспект має різносторонній вплив: з одного боку - розпадаються сім'ї, часто залишаються бездоглядними діти та люди похилого віку, з іншого - працюючи на чужині, заробітчани втрачають власне здоров'я, не отримуючи при цьому кваліфіковану медичну допомогу, зазнають впливу важкої фізичної і часто ненормованої праці, насильства з боку роботодавців, в тому числі й сексуального, важких побутових умов, а крім цього, вони не мають гарантії щодо отримання зароблених грошей та правового захисту від злочинних елементів;

3. Зниження народжуваності у молодих сім'ях. Поряд з цим відомі факти, коли молоді жінки-заробітчанки незаконно народжують дітей для сімей за кордоном нібито "на замовлення", а в подальшому не можуть забрати їх додому як власних;

4. Зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку, зокрема на житло, при існуючій низькій купівельній спроможності основної маси населення. Це, в свою чергу, призводить до нерівномірного розподілу коштів та ще більшого розшарування суспільства, оскільки найбідніші верстви не мають змоги виїхати за кордон на заробітки;

5. Загальна зневіра, втрата національної самосвідомості, набуття чужих звичаїв та невластивого менталітету.

Переваги міграційних процесів в Україні:

1. Зменшення соціальної напруги та навантаження на ринок праці, зокрема зниження рівня безробіття;

2. Значний грошовий (валютний) приплив (заробітчанські гроші). Не складно підрахувати, що в середньому щорічно в область надходить більш як 2 млн. дол. США таких коштів, що дає широкі можливості для збільшення власного добробуту населення;

3. Можливість матеріального утримання на Батьківщині сімей, зокрема дітей, фінансування їхнього навчання, покращення житлових умов, купівлі товарів довготривалого використання, оздоровлення родичів тощо;

4. Розвиток малого бізнесу за рахунок залучених коштів від "човникової" торгівлі;

5. Розширення світогляду, набуття свідомості та розуміння реальних умов ринкової економіки розвинутих країн, вивчення іноземних мов [1;19].

Українські громадяни за кордоном, яких за оціночними даними нараховується від 1,5 до 7 млн. осіб, відносяться до вразливої з погляду забезпечення їхніх конституційних прав та свобод категорії. На державному та регіональному рівнях не створено механізмів забезпечення економічних інтересів цих громадян, які у своїй сукупності є найбільшими зовнішніми інвесторами економіки України. Не створено моделі використання переваг та компенсації шкоди для соціально-економічного розвитку держави та територіальних громад внаслідок масової трудової міграції населення України, особливо окремих її регіонів. Наявні приклади наукових досліджень, місцевих програм органів влади та проектів неурядових організацій лише окреслюють коло проблем, але неспроможні їх розв'язати.

З метою зменшення еміграції робочої сили необхідне провадження системи заходів, які на думку фахівців повинні мати чітке внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки - створення робочих місць, розширення іноземного інвестування тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення з-за кордону, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном [4;18-28].

Головним чинником, що знизить трудову міграцію є забезпечення людей роботою з належними умовами праці та її оплатою, обмеження «тіньової» економіки та «тіньової» зайнятості. Адже продуктивна зайнятість - це шлях до подолання бідності та відвернення від виїзду на заробітки за кордон.

Пропозиції щодо удосконалення нормативно-правової бази трудових міграційних потоків:

1. На рівні обласних центрів України створити інституційну систему з питань трудової міграції за участі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, обласних центрів зайнятості, міграційної служби, центрів психологічної допомоги, органів міністерства внутрішніх справ України, шкіл, громадських об'єднань та інших зацікавлених організацій.

2. З метою підвищення рівня інформованості громадян з питань трудової міграції, можливих ризиків та небезпек у процесі працевлаштування наших співвітчизників за кордоном та про їх уникнення, підготувати добірку матеріалів для друкованих видань, організувати цикл теле- та радіопередач з даної тематики.

3. Залучати відповідні служби та громадські організації для роз'яснювальної роботи щодо способів мінімізації ризиків та небезпек трудових мігрантів.

4. Вивчити можливість організації обміну досвідом між органами влади суміжних адміністративно-територіальних одиниць сусідніх країн з питань вирішення проблем трудової міграції [3;164-168].

Розглядаючи таку глобальну проблему, як міграція робочої сили, передусім слід зазначити, що міграційні рухи є так званим "індикатором" реакції населення на зміни в економічному, політичному, соціальному житті будь-якого суспільства. Розмір, напрямки та масштаби таких процесів певною мірою свідчать про стабільність або навпаки про нестабільність суспільного розвитку. Міграційний рух населення завжди оперативно відображав екологічні, економічні та політичні зміни, які відбувалися в країні.

Література:

1. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення // Економіка України. - 2001 .-№ 4. - С. 19.

2. Познак О. Групові міграції в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи. // Економічний часопис. - 2004. - №2. - С.34-48.

3. Платонов А В. Нелегальна міграція та її вплив на міжнародну і національну безпеку // Стратегічна панорама. № 2. — 2005 — С 164—168.

4. Познак О. В. Міграційна ситуація в Україні: загальнодержавні тенденції та закономірності територіальної диференціації // Укр. геогр журн. — 2002. — № 1. — С. 18-28.