Ігнатюк О.В., студентка

Науковий керівник: Банар В. Ф.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Методи оцінювання сучасного стану підприємств в умовах ринкової економіки

Проблема пошуку резервів підвищення рентабельності виробництва і зміщення фінансових комерційних розрахунків як основи стабільної, роботи підприємства і виконання ним своїх зобов'язань перед бюджетом, кредиторами, інвесторами та акціонерами завжди актуальна для будь-якого підприємства, незалежно від його форми власності.

Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких І.Т. Даладанов, М.Д. Білик, І.О. Бланк, Т. Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, Р. Холт, В.І. Санчук. О.С. Стоянова, А.Д. Шеремет, Ж. Франшона, І. Романе.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що є результатом взаємозв'язку всіх елементів фінансових відносин підприємства_: зі своїми партнерами, інвесторами, державою. Воно визначається сукупністю факторів господарсько-інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26 січня 2001 року, визначено "фінансовий стан підприємства" як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємств [2].

В роботі Захарченко В.О. та Счасної С. І. [3] виділено п'ять основних методів оцінки фінансового стану підприємств: коефіцієнтний, комплексний, інтегральний, беззбитковий, рівноважний. Проте аналізи сучасних літературних джерел дає змогу виокремити додатково ще декілька методів: скорінговий [2], метод застосування автоматизованих засобів розрахунку із використанням теорії нечіткої логіки, нейронних мереж та генетичних алгоритмів, дискримінантного аналізу [1, 2, 5 ]. Можна систематизувати методи оцінки фінансового стану підприємства з окремими перевагами та недоліками:

1. Коефіцієнтний метод є найбільш застосовуваним та опрацьованішим. Він базується на розрахунку системи коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість, ліквідність, ділову активність та рентабельність підприємства. Основні недоліки:

а) велика кількість коефіцієнтів, які можуть змінюватися в часі нерівномірно, що викликає труднощі формулювання однозначних висновків щодо якості зміни фінансового стану підприємства в цілому;

б) відсутність нормативних значень більшості використовуваних коефіцієнтів.

2. Комплексний метод передбачає аналіз показників діяльності підприємства у динаміці за двома напрямами: аналіз показників доброго фінансового стану та показників незадовільного фінансового стану. Цей метод дає змогу виявити проблемні напрями в діяльності підприємства та досліджувати причини, що їх зумовили, однак на його основі дуже важко зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому. Крім того, він дуже трудомісткий, йому властиві усі недоліки коефіцієнтного методу, що обмежує можливості його використання на практиці, особливо в тому разі, коли необхідна оперативна оцінка фінансового стану підприємства.

3. Інтегральний метод передбачає розрахунок інтегрального показника на базі узагальнених показників. Перевагою такої методики варто вважати можливість доповнення будь-якої кількості аналітичних показників і коефіцієнтів у разі потреби доповнення інтегрального показника. Недоліки такого методу є такими самими, як і коефіцієнтного.

4. Беззбитковий метод базується на ролі операційного важеля у формуванні результатів діяльності підприємства, на можливості управління його витратами й результатами для досягнення необхідних показників беззбитковості виробництва. Як критерій фінансового стану підприємства виступає запас фінансової міцності підприємства: чим вищий запас фінансової міцності у відсотках, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. Проте цей метод не узгоджується з такими сторонами оцінки діяльності підприємства, як ліквідність, рентабельність та ділова активність, тобто потребує подальшого розвитку.

5. Рівноважний метод базується на понятті ліквідності й оцінці фінансового стану підприємства з позицій досягнення рівноваги між ліквідними потоками у сфері господарсько-інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Перша виступає як зона створення коштів, а друга - як зона споживання коштів. Рівність між потоками з протилежного знаку створює ситуацію ідеальної фінансової рівноваги. Але, як і попередній метод, він не узгоджується з такими сторонами оцінки діяльності підприємства, як ліквідність, рентабельність та ділова активність.

6. Скорінговий метод передбачає присвоєння певної кількості балів основним показникам, що характеризують фінансовий стан підприємства, відповідно до інтервалів їх значень. Сумарна кількість балів дає можливість віднести фінансовий стан підприємства до одного з типів. Так у роботі [4] пропонується загальну кількість балів встановити на рівні 100 балів. Залежно від набраної кількості балів тип підприємства може бути визначений як критичний (менше 60), нестабільний (60-80) та стабільний (80-100). Цей метод значно полегшує роботу фінансових аналітиків, проте не дає можливості конкретизувати фінансовий стан підприємства в межах визначеного типу. Необхідно відзначити, що скорінговий метод часто використовується банками з метою визначення рівня кредитоспроможності позичальника.

7. Метод дискримінантного аналізу зазвичай використовується для визначення ризику банкрутства підприємств, а, отже, може використовуватися і для визначення стійкості фінансового стану підприємства. Головний недолік полягає в необхідності вибору найбільш адекватної моделі для конкретного підприємства, тобто потребує великого банку даних моделей.

8. Метод застосування автоматизованих засобів є найменш опрацьованим, тому що передбачає залучення певного математичного апарату з використанням теорій нечіткої логіки, нейронних мереж, генетичних алгоритмів. Цей метод дає змогу проводити точніший та глибший аналіз фінансового стану, прискорити процес прийняття рішень, зменшити його ризик та підвищити ефективність оцінки. Його використання позбавляє зайвих витрат на оплату праці експертів щодо врахування всіх можливих комбінацій оцінювальних параметрів об'єкта для визначення результуючої оцінки фінансового стану підприємства. Проте суб'єкт оцінки має вкласти певну суму коштів або в придбання, або в розробку системи підтримки прийняття рішень на основі зазначеного методу, які є обґрунтованими з огляду на майже необмежені перспективи використання подібних систем у сучасних умовах економіки.

Отже, аналіз фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки відіграє значну роль для забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності, а також забезпечує керівництво оперативною інформаціює, яка дозволяє прийняти управлінські рішення і запобігти негативним наслідкам.

Література:

1. Андрущак Є.М. Діагностика банкрутства українських підприємств // Фінанси України.-2004.-№9.-С. 118-124.

2. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України. -ІЮ5 -Х°3.-С 117-128.

3. Захарченко В.О., Счасна СІ: Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2005. - № 1. - С. 137-144.

4. Москаленко В.П., Пластун О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану // Актуальні проблеми економіки. - 2006. -Хаб. - С. 180-191.

5. Терещенко О. Дискримінантна модель інтегральної оцінки фінансового стану підприємства // Економіка України. - 2003.- Х°8. - С. 38-44.