Економічні
науки /7.Бухгалтерський облік і аудит
Досій Т. І.
Львівська
комерційна академія, Україна
Використання методу обліку неповних витрат на підприємствах з виробництва
мінеральних вод
Витрати, згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 1, трактуються як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів
або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. [6].
Вчений Р.Н. Ентоні визначає витрати як вартість придбання
ресурсів, а затрати – як використання ресурсів за період, собівартість” [5, с.
109].
Взаємозв’язок між поняттями “затрати”, “затрати на
виробництво”, “затрати виробництва”, “витрати” і “витрати виробництва”
досліджено в науковій праці [7, с. 164] та зроблено висновки щодо їх невідповідності
між собою та неоднозначності.
На нашу думку, витрати на виробництво - витрати у виробничому процесі понесені на виготовлення готової
продукції, тобто, це процес виробничого використання ресурсів.
Класифікація витрат являється методологічною основою
побудови обліку витрат на виробництво, тобто відбувається поділ на класи за
певними ознаками об’єктів та закономірних зв’язків між ними.
Повнота включення витрат у собівартість продукції в
обліку зарубіжних країн є досить різною, але загальним для цього підходу є те,
що інші види витрат, які за своїм економічним змістом складають частину
поточних витрат, не включаються в калькуляцію, а покриваються загальною сумою з
валового прибутку. На підставі основної ідеї методу неповного обліку витрат
виробництва в зарубіжних країнах виникли його варіанти : Direсt-costing-System
– в Англії, система обліку прямих витрат (Direсt Cost Accounting) – в США,
Deckungsbeitragsrechnung, або GrenzKostenrechnung (система обліку граничних
витрат) – в Німеччині; Marge sur cout variable – у Франції [3, с. 9].
Друрі К. визначає такі переваги системи директ-костінг:
“Калькуляція собівартості по змінних витратах забезпечує більш корисну для
прийняття рішень інформацію, ... позбавляє прибуток від впливу змін запасів,
... дозволяє уникнути капіталізації постійних накладних витрат в неліквідних
запасах”[2, с. 256-258].
Слід додати те, що однією з переваг методу директ-костинг
є також і те, що включення до складу собівартості продукції лише змінних витрат
дозволить зменшити обсяг робіт по нормуванню, плануванню, обліку і контролю за
рахунок зменшення номенклатури статей.
Організація виробничого обліку за методом директ-костинг
пов’язана також з деякими недоліками, котрі випливають з певних особливостей
даного методу [1, с. 37]. Ці недоліки пов’язані з виникненням складностей при
розподілі витрат на постійні та змінні та їх класифікації. В різних умовах одні
і ті ж самі витрати можуть себе вести по-різному. До недоліків також можна
віднести те, що постійні витрати беруть участь у виробництві конкретного виду
продукції, і тому вони повинні також включатися в його собівартість, а не
покриватися за рахунок інших джерел.
Оскільки
метод неповних витрат потребує чіткого поділу витрат на прямі і непрямі, а
також виділення у складі непрямих витрат відповідно до Положення (стандарту)
бухгалтерського обліку 16 “Витрати” загальновиробничих витрат, що відносяться
до виробничої собівартості продукції та адміністративних витрат, витрат на збут
та інших операційних витрат, що покриваються за рахунок фінансових результатів,
то на нашу думку, необхідно при розробці конкретної моделі побудови обліку
витрат чітко визначити на всіх переділах аналітичні центри витрат та методику
їх зведення. Непрямі витрати, які відносяться до собівартості продукції,
поділяються на постійні та змінні,
потребують чіткого визначення субрахунків відповідних синтетичних
рахунків та структури кошторису цих витрат, яка складається на досліджуваних підприємствах
на рік.
Отже, можна зробити висновок, що облік витрат на
виробництво у відповідності з чинним нормативним законодавством України
ведеться за методом неповної (усіченої) собівартості, який можна вважити
вітчизняним аналогом зарубіжного методу директ-костинг з його перевагами та
недоліками.
Обираючи той чи іншій метод обліку витрат на виробництво
на підприємствах, необхідно, по-перше, дотримуватись всіх вимог чинного
законодавства з приводу обліку витрат, а по-друге, – максимально враховувати організаційно-технологічні
особливості виробництва мінеральних вод.
На нашу думку, на підприємствах з виробництва мінеральних
вод потрібно використовувати різні варіанти системи обліку витрат, що у свою
чергу призведе до покращення та оптимізованих умов виробництва і покращення
конкурентоспроможності у сучасних ринкових умовах.
Література
1.
Бородкін
О. Про формування і облік собівартості продукції за ринкових умов //
Бухгалтерський облік і аудит. –2002. - №3. С.32-41.
2.
Друри
К. Введение в управленческий и производственный учет // Пер.с. англ. Под ред.
С.А. Табаликой. - М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. – 560 с.
3.
Николаева
С.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система “директ-костинг”: // Теория и практика. – М.:
Финансы и статистика, 1993. - 128 с.
4. Николаева С.А.
Особенности учета затрат в условиях рынка: система “директ-костинг” // Теория и практика. –
М.: Финансы и статистика, 1993. - 128 с.
5. Роберт Н. Энтони.
Основы
бухгалтерского учета // - Пер. с англ. - М.: СП “Триада НТТ”. –
1992. – 318 с.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до
фінансової звітності”: Затв. наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 і
зареєстровано в Мінюсті України від 21.06.99 р. за № 391/3684 // Бухгалтерський
облік і аудит. – 1999. - № 6. – С. 4-16.
7. Тринька Л.Я. Дефініції витрати і затрати в системі бухгалтерського обліку
// Вісник Технологічного університету
Поділля. Економічні науки. Частина 2, Том 1. № 5. - 2003. – С. 162-165.