Мещерова А.О.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Сучасний стан лісового господарства України. Проблеми та перспективи розвитку.

Лісогосподарський комплекс відноситься до господарських комплексів, що мають стратегічне значення для національної економіки, оскільки охоплює усі процеси, що пов'язані з відтворенням та використанням стратегічного ресурсу – лісу. Він займає порівняно незначне місце у промисловому виробництві України. Підприємства цієї галузі виробляють близько 2,4% загального обсягу промислової продукції і товарів народного споживання, на них зайнято близько 4,5% чисельності промислово-виробничого персоналу. Тому одним із основних завдань на шляху реалізації сучасної моделі економічного зростання держави проголошено розвиток національного ринку зі збалансуванням його внутрішньої і зовнішньої складових за умови випереджального зростання внутрішнього споживання. Також одним із завдань є пошук шляхів самостійного виживання державних лісогосподарських підприємств на основі реальної оцінки їх конкурентної позиції на ринку та обгрунтування адекватних рішень відповідно до поточної та перспективної ринкової кон'юктури.[4]

Проблемами розвитку лісового господарства України займалися такі вчені, як М.М. Бойко, Я.Я. Дяченко, С.А. Генсірук, В.І. Пила, О.Н. Анцукевич та інші.

У сфері обробки й переробки деревини в Україні функціонує 614 підприємств, 11,6 тис. виробництв, які входять до складу різних підприємств нелісопромислового профілю, та 3,2 тис. малих підприємств і кооперативів. Більша частина з них зайнята лісопилянням (61%), виготовленням будівельних деталей із деревини (24%) і виробництвом меблів (7%). [4]

Тривалий спад виробництва у галузі уповільнився у 1997р., і промисловість стабілізувалась. Цей процес відбувся внаслідок підвищення попиту на продукцію галузі, розвиток підприємництва і часткове зміцнення фінансового стану підприємств. Зростання виробництва продукції спостерігалося в переважній більшості областей, а підприємства Житомирської, Черкаської, Харківської, Івано-Франківської, Луганської, Дніпропетровської, Чернігівської областей і м. Києва перевищили середній по галузі темп приросту. Спад виробництва спостерігався на підприємствах Херсонської, Кіровоградської, Хмельницької, Сумської, Одеської, Миколаївської та Запорізької областей.

Сьогодні, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісової промисловості та лісового комплексу в цілому хоче бажати кращого. Нестабільність української економіки та національної валюти, нестача обігових коштів фінансових активів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентноспроможності на ринку.

Незважаючи на недостатні потужності з виробництва основних видів лісопродукції, останні використовуються незадовільно (у виробництві целюлози – на 46,9%, паперу – 25,8%, картону – 38,4%). Необхідно зазначити, що потреба в цій продукції в 2 – 6 разів більша, тому попит задовольняється за рахунок імпорту, на що витрачається щорічно близько 400 млн. дол. США.[2]

Досягнутий обсяг виробництва продукції визначається насамперед можливостями її реалізації, проте, він стримувався такими факторами, як високі ціни та недостотньо якісна продукція. Високі ціни на продукцію склалися в результаті значних витрат на їх виробництво (висока вартість сировини та інших матеріальних ресурсів). Крім цього на зростання ціни вплинуло використання застарілих технологій та експлуатація зношеного устаткування. Ці самі причини також вплинули й на погіршення якості продукції. Усе це вкрай негативно позначилося на конкурентоспроможності великої кількості галузевої продукції не лише на світовому ринку, але й на можливостях її реалізації у межах України.

До збільшення матеріальних витрат призвело насамперед зростання цін на ресурси, різке зменшення використання дешевої сировини – деревних відходів та макулатури, перевитрати сировини, палива та енергії через експлуатацію зношеного устаткування й застосування застарілих технологій.

Стан основних виробничих фондів галузі не відповідає сучасним вимогам виробництва. Ступінь їх зносу становить 43,6%, в тому числі машин і устаткування – 56,6%. Найвищого рівня знос активної частини основних фондів досягає в лісохімічній промисловості – 81,1%, виробництві целюлози і деревної маси, паперу і картону – 62,7%. [2]

Однією з головних перспектив розвитку є експорт. Основними імпортерами української лісопродукції є Росія Білорусь, Польща, Німеччина. Провідну роль експорту як важливого напрямку реалізації експортного потенціалу Україна можна визначити кількома чинниками:

- По-перше, участь держави у міжнародному поділі праці і системі господарських зв'язків визначаться не імпортом продукції з інших країн, а виробництвом і постачанням продукції на світовий ринок, конкурентоспроможністю її товарів на зарубіжних ринках, відповідністю споживчих властивостей, якості продукції і рівня витрат вимогам світового ринку;

- По-друге, масштаби експорту визначають можливості одержання країною іноземної валюти, необхідної для модернізації економіки, оплати імпорту товарів, для виробництва яких держава не має достатніх ресурсів і сприятливих умов.

Отже, розвиток експорту створює умови для забезпечення економічної, продовольчої та фінансової безпеки країни.[1,С.29]

Останнім часом відбулися вагомі зрушення у зовнішній торгівлі товарами деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. Варто наголосити, що в склад експортної продукції входять переважно необроблені лісоматеріали, фанера, меблі, папір тощо. Однак у структурі експорту зберігається велика частка дешевої продукції і сировини (41,6%), зокрема необробленого круглого лісу і пиломатеріалів. [2]

Як відомо, значення експорту для економіки будь-якої країни є дуже важливим, адже він складає одну з головних позицій доходу Державного бюджету країни.

Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться.

Підсумовуючи, можна зазначити, що для виходу галузі з кризи першочерговими завданнями розвитку лісової промисловості України є:

- вдосконалення діючого законодавства;

- модернізація застарілого обладнання;

- пільгове кредитування;

- експортна орієнтація виробництва;

- влиття іноземних інвестицій в галузь;

- державна підтримка.

Досягти розвитку лісової промисловості можна лише у поєднанні всіх цих елементів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дишко І.Ю. Конкурентоспроможність вітчизняної лісопродукції: відповідність рівнів якості та витрат вимогам світового ринку // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – С.26-32

2. Статистична інформація / Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua.

3. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) „Шляхом Європейської Інтеграції” / Автор. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 176 с.

4. Щодо діяльності Державного комітету лісового господарства України: Інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали до колегії від 25.10.2008 / Держкомлісгосп України. – К., 2008. – 59 с.