Економічні науки /3.Фінансові відносини

Заброцька О. В.

Львівська комерційна академія

Необхідність адміністративно-територіальної реформи в Україні та її наслідки для міжбюджетних відносин

В умовах підвищення значення регіонів для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави зростає необхідність удосконалення адміністративно-територіального устрою України. Відповідно до Конституції, Україна є унітарною державою. Систему її адміністративно-територіального устрою складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До областей прирівнюються два міста зі спеціальним статусом - Київ та Севастополь. Адміністративно-територіальний устрій України, що зберігся ще з радянських часів, не забезпечує ресурсів для розвитку громад як низових одиниць місцевого самоврядування (особливо сільських і малих міст). Його побудова залишила поза увагою і вплив кількості жителів громад, і їх демографічний склад на виникнення кількості та видів потреб у соціальних благах.

Українським парламентом 15 липня 1997 р. ратифіковано Європейську хартію про місцеве самоврядування. Цим наша держава взяла на себе зобов’язання гарантувати політичну, адміністративну та фінансову автономію місцевих органів влади. Реальну бюджетно-податкову децентралізацію та фінансову спроможність органів місцевого самоврядування не можливо забезпечити без здійснення реформи адміністративно-територіального устрою. Обговорення питань реформи адміністративно-територіального устрою України розпочалося ще з початку 90 -х років.

Адміністративно-територіальна реформа - зміна передумов організації територіального устрою, статусу існуючих та впровадження нових рівнів адміністративно-територіальних одиниць, покращення умов надання суспільних послуг (громадських, адміністративних) органами державної влади та місцевого самоврядування. Втілення у життя положень адміністративно-територіального устрою спричинить подолання диспропорцій між регіонами та між районами у межах регіону, нелогічність та непрозорість меж адміністративно-територіальних одиниць, забезпечить умови для їх класифікації відповідно до європейських стандартів.

За європейським досвідом, оптимальна чисельність базової ланки місцевого самоврядування становить від 4 тис. до 5 тис. мешканців. У реальних соціально-економічних умовах України це може бути близько 7 тис. Саме на таку кількість громадян – споживачів послуг – слід орієнтуватися, утворюючи установи, які надають такі послуги [1, С. 50].

Об’єднання дрібних населених пунктів повинне покращувати умови життя громадян новоствореної адміністративно-територіальної одиниці. Об’єднання сіл тоді виправдає себе, коли новостворені муніципальні органи будуть мати більші можливості для самофінансування. Тому початкове фінансове сприяння держави у цьому питанні є вкрай важливим.

Потрібно забезпечити комплексність проведення реформи місцевого самоврядування. Це означає, що адміністративно-територіальний переустрій має відбуватися одночасно з податковою і бюджетною реформами [5, С. 53].

Бюджетна реформа повинна доповнювати адміністративно-територіальну, темпи її здійснення залежать від швидкості утворення повноцінних адміністративно-територіальних одиниць.

Тобто, реформа адміністративно-територіального устрою сприятиме перетворенню органів місцевого самоврядування із одержувачів трансфертів центрального уряду на рушійну силу регіонального розвитку. Нові, укрупнені органи місцевого самоврядування будуть сильнішими в організаційному та фінансовому відношенні. Розрахунки необхідних трансфертів повинні проводитися виключно на центральному рівні без використання проміжних рівнів влади. Укрупнення органів місцевого самоврядування необхідно проводити шляхом фінансового стимулювання урядом (субвенціями чи дотаціями) об’єднання низових адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до інформації Міністерства фінансів України, основні завдання реформи адміністративно-територіального устрою наступні: “законодавче визначення поняття та засад адміністративно-територіального устрою України, правового статусу і рівнів адміністративно-територіальних одиниць, порядку вирішення органами державної влади та органами місцевого самоврядування питань територіального устрою, встановлення критеріїв утворення, оптимізація класифікації, чітке визначення меж адміністративно-територіальних одиниць, децентралізація владних повноважень, визначення чіткої схеми розподілу повноважень між органами влади на територіальному рівні, вдосконалення бюджетних відносин та податкової системи, вироблення більш раціональних механізмів перерозподілу фінансів тощо” [6].

Згідно з Концепцією адміністративної реформи в Україні “система фінансового вирівнювання базуватиметься на об'єктивних критеріях та відповідній правовій базі. Основними складниками такої системи мають стати: державні мінімальні соціальні стандарти, метою впровадження яких є поступове вирівнювання обсягу і якості надання державних та громадських послуг у межах всієї території держави, податкоспроможність територіальних громад, середня податкоспроможність територіальної громади, власні та закріплені доходи, фонди фінансового вирівнювання, трансферти” [3].

Таким чином, обсяг політичної незалежності і фінансової забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць прямо пропорційний до стабільності та незалежності всієї держави. Реформування адміністративно-територіального устрою країни має за мету створення економічних, правових та організаційних передумов формування спроможних територіальних громад, що ефективно та в повному обсязі виконуватимуть завдання і функції місцевого самоврядування, використовуючи для цих потреб власну фінансово-матеріальну ресурсну потужність. Можливість зриву реформи адміністративно-територіального устрою провокується зацікавленими сторонами, які або не розуміють необхідності її проведення, або не причетні до її розробок. Для того, щоб населення підтримало реформу, необхідно провести роз’яснювальну роботу щодо кола проблем, які вирішаться завдяки пропонованим змінам.

Література

1. Горбач В. Адміністративно-територіальна реформа в Україні має бути реформою публічного адміністрування // Економічний часопис-XXI. – 2006. - №5-6. – С. 49-50, С.50

2. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / за ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 820 с.

3. Концепція адміністративної реформи в Україні [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.kr-admin.gov.ua/Reforms/Ua/div4.html

4. Концепція реформи адміністративно-територіального устрою України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=1670.

5. Модель адміністративно-територіальної реформи в Україні [Розроблена Інститутом трансформації суспільства у вересні 2005 р.] // Економічний часопис-XXI. – 2006. - №9-10. – С. 53-55, С. 53

6. Щодо реформування територіального устрою [Електронний ресурс] // [Децентралізіція державного управління. Інформація Департаменту територіальних бюджетів Міністерства фінансів України від 09.06.2006 р.]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=61720