Кушнарьова Д.В., Кашелюк Г.В.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Венятинська Л.В.

Ефективне управління фінансово-господарської діяльності підприємств в умовах світової фінансово-економічної кризи

В умовах світової фінансово-економічної кризи визначення та дослідження причин основних проблем, з якими зустрічаються українські та закордонні компанії ґрунтується на знаходженні можливих шляхів виходу із скрутного становища, визначення пріоритетних напрямків та ефективного управління фінансово-організаційною діяльністю.

Важливим є визначення основних проблем, з якими зустрічаються українські та закордонні компанії, а також знаходження можливих шляхів виходу із скрутного становища та визначення пріоритетних напрямків ефективного фінансово-господарського управління в умовах кризи.

Аналізом проблем, відображеним в даній статті приділяли увагу такі вчені: Г. Бірман, Р. Брейлі, Р. В. Уотермен, Дж. Фіннерті, С. Шмідт, Девід Коул, Е. А. Уткіна, В. М. Іванова, В. В. Ковальова, В. М. Матвєєва, С.О.Довгий, А. Храброва, В.Г. Антонов, О.Д. Святоцький, К.Т. Кирченко, В. Сенчагов та інші.

З метою подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи більшість країн світу вживає відповідних заходів. США планує надати ряд податкових пільг підприємствам, здебільшого малим та середнім, які створюють нові робочі місця, а також знизити податки для домогосподарств. Європейські країни шукають шляхи пом’якшення наслідків кризи, в першу чергу, знижуючи облікову ставку та створюючи банкам умови для кредитування економіки.

Вплив кризи на транснаціональні корпорації, дозволяє виділити п’ять основних причин кризової ситуації, що склалася в багатьох корпораціях.

Перша причина – зміна попиту і невизначеність енергетичної політики, що пов’язане з різким зростанням цін на енергоресурси, а це суттєво впливає на рентабельність. Подібне явище спостерігається на українському ринку енергоресурсів.

Друга причина – це фінансова криза, яка дійсно створила фінансову проблему, оскільки бракує готівкових коштів. Компанія не може брати в кредит, щоб нівелювати проблеми. Це, в сукупності з обов’язком повернення кредитів, різко перешкоджає роботі системі збуту готової продукції, особливо такої, яка коштує дорого. Наприклад. автомобільна індустрія, як і її клієнти, живуть в кредит, а коли доступ до автокредитування чи оренди обмежені, продажі суттєво падають.

Третя проблема – “спадкові витрати”. На кожний автомобіль в корпорації “Дженерал моторс” припадають “спалкові витрати” - це витрати на надання медичного обслуговування і пенсійного забезпення працівників, що вийшли на пенсію. В сучасних умовах кризи, це є дуже великим фінансовим тягарем для корпорації.

Четверта проблема – це проблема якості, яка досить відповідає запланованій.

П’ята проблема – це глобальний характер внутрішньої кризи транснаціональних компаній.

Ситуація, що склалася в промисловості України, а саме: паління обсягів виробництва, зростання цін на енергоносії, загроза втрати ринків у довгостроковій перспективі внаслідок неефективності та високих витрат у виробництві та інших негативні чинники, - вимагає від керівників компаній і підприємств проведення комплексних заходів щодо істотного підвищення своєї ефективності і впровадження нових методів і підходів до управління та організації виробництва. Частина цих заходів потребує, без сумніву, значних капіталовкладень.

Існує багато можливостей, пов’язаних з удосконаленням існуючих процесів організації виробництва і роботи, які не потребують залучення істотних коштів, але дають значний результат і можуть сприяти виявленню прихованих резервів виробництва і удосконаленню процесів.

Одним з варіантів є використання системи збалансованих показників – це система взаємопов’язаних метрик по цілях, заходах, завданнях та ініціативах, що описують в сукупності стратегію організації та способи її досягнення. Класична модель збалансованих показників передбачає чотири групи ключових показників: фінанси, клієнти, внутрішні бізнес-процеси, навчання та зростання.

Правильно організована і налаштована система збалансованих показників дозволить компанії отримати наступні переваги під час реалізації стратегії:

- керувати бізнесом як єдиним цілим;

- домогтися необхідного ступеня прозорості бізнесу;

- оптимізувати баланс інтересів споживачів, акціонерів і службовців компанії;

- забезпечити зростання потенціалу формування як короткострокового, так і довгострокового успіху компанії;

- своєчасно звернути увагу на сфери діяльності, які потребують вдосконалення;

- здійснювати ефективний контроль діяльності лінійних менеджерів компанії в закріплених за ними областями;

- скоротити обсяг корпоративної звітності, а також витрати робочого часу менеджерів на роботу з нею;

- допомогти рядовим співробітникам компанії краще усвідомити перспективи розвитку і систему цінностей компаній.

Іншою можливістю, є налаштування максимального ефективного корпоративного управління, адже до кризи воно не було достатньо розвиненим в українських компаніях. Незважаючи на те, що в Україні запроваджено національні «Принципи корпоративного управління», чинне законодавство поки що повільно адаптується до європейського і на сьогодні повною мірою не врегульовує усі аспекти діяльності акціонерних товариств, у тому числі й питання корпоративного управління.

Ефективне корпоративне управління стає вирішальним чинником успішної роботи компанії в сучасних умовах. Для багатьох компаній ця вимога ринку є на сьогодні ключовою.

Криза в Україні розвивається за класичним сценарієм: найбільш витрат зазнають підприємства, які займаються будівництвом, а також виробляють чи продають товари тривалого користування як для комерційних клієнтів, так і для звичайних споживачів. Статистика така: лідери падіння – будівельні компанії, обсяг робіт яких у 2009 знизився на 56,7%, порівняно з минулим роком. промислове виробництво в цілому скоротилося на 31, 9%, насамперед за рахунок важкої індустрії. Зокрема, в металургії падіння становило 43,3%, у машинобудуванні – 54,6%.

Сільське господарство залишається єдиним зростаючим сектором економіки, у 2009 році агропромислове виробництво збільшилося на 1,1%, що пов’язано не тільки зі зростанням попиту, а й хорошим фінансовим становищем багатьох аграрних компаній минулого року. Крім того, незначно постраждала від кризи сфера послуг, обсяг наданих послуг зменшився на 11%.

У промислових підприємствах більше шансів подолати кризу. Спочатку за рахунок компаній, орієнтованих на внутрішній споживчий ринок. Їхня продукція частково заміщатиме закордонні товари, які стали менш конкурентоспроможними після подорожчання долара. Згодом почне відновлюватися і попит на товари виробничого призначення, які Україна продає на зовнішніх ринках.

Також важливим є те, що криза залежить від кон’юнктури зовнішніх ринків, що визначає попит на продукцію важкої промисловості України. коли у світі почнуть відновлюватися обсяги інвестицій та споживчий попит, збільшиться будівництво, а також виробництво автомобілів, суден, іншої машинобудівної продукції, лише слідом за цим зросте виробництво сталі.

Слід зауважити, що позитивні зрушення в діяльності підприємств можуть наступити лише за умови використання усіх можливостей, які відкриваються для реалізації ефективного стратегічного, та корпоративного управління, що дозволить не тільки подолати кризу, але й успішно розвиватися та досягти конкурентоспроможності на міжнародних ринках.

В сучасних умовах компанія яка хоче втриматися на ринку і продовжувати своє успішне існування повинна бути ознайомлена з іноземним досвідом, а також притримуватися такої послідовності дій:

1. Стратегічне планування в умовах кризи відіграє першорядну роль. В умовах динамічно змінюваного середовища воно є найважливішим чинником стійкості й розвитку підприємства. Ефективність стратегії визначається відповідними внутрішніми параметрами підприємства, його положенням на ринку й, у цілому, у зовнішньому середовищі. Виділяючи слабкі місця, слід спрямовувати всі сили на їхнє усунення.

2. Створення спеціальних підрозділів аналітиків, дасть керівникові змогу швидко реагувати та прогнозувати ситуацію на ринку та отримувати статистичні дані, що не відбивають механізмів взаємодій фінансових показників.

3. Швидкість передачі інформації, розпоряджень впливає на швидкість реагування й упровадження змін на підприємстві. Удосконалення систем комунікацій дозволить скоротити втрати робочого часу й збільшить ефективність роботи працівників підприємства. Система, при якій обмін посланнями й завданнями відбувається письмово, виключає перекручування інформації й несе підвищення рівня відповідальності за неточне або несвоєчасне виконання.

4. Формування бюджету компанії, планування витрат і передавання повноважень із управління витратами менеджерам підрозділів дозволить значно знизити витрати компанії. Досвід закордонних підприємств дозволяє оптимізувати витрати й доходи в такий спосіб: планування здійснюється щотижня менеджерами компанії; спочатку визначається дохід, який планується одержати; виділяються джерела одержання доходу; менеджер кожного підрозділу аргументує доцільність вкладення з погляду очікуваного доходу. Створений накопичувальний фонд із коштів, отриманих підрозділом за попередні періоди, що залишився після розподілу по основних фондах основного прибутку, фінансує подальшу роботу підрозділу. Таким чином, витрати компанії не перевищують доходів.

5. Упровадити нові форми розрахунків із контрагентами (векселі, бартер).

6. Приділити особливу увагу розробці антикризових асортиментів продукції, що дозволяє не тільки ефективно функціонувати в умовах зниження попиту, але й дає можливість збільшити частку компанії на ринку.

7. Розглянути можливості зниження витрат на рекламу. Пошук альтернативних способів рекламувати свій товар – тонке мистецтво. Іноді дешевше найняти грамотного маркетолога, ніж оплачувати неактуальну рекламу.

8. Призупинити або закрити довгострокові інвестиційні проекти, які не принесуть доходу в найближчому майбутньому, важливо врахувати можливості альтернативного розвитку проектів в умовах, що змінилися.

Шанси приборкати кризу є. Якщо не для всієї економіки, то для окремих компаній. Наприклад, поки деякі банки втрачають платоспроможність, інші ведуть рекламні кампанії, прагнучи збільшити частку ринку за рахунок тих, що вибувають. Тому є надія, що криза підштовхне українську економіку до поступових структурних змін.

Література:

1. Кирченко К.Т. Аналіз діяльності підприємств в умовах світової фінансово-економічної кризи / К.Т. Кирченко // Економіка, Фінанси, Право. – 2009. №8. – с.9-12

2. Небава М.І. Теорія корпоративного управління. – К.:ЦУЛ, 2004. 371 с.

3. О. Ходарєва. Економічний розвиток підприємства в умовах фінансової кризи [http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=41130].

4. Сенчагов В. Мировой финансовый кризис и пути преодоления его последствий/ В. Сєнчагов // Проблемы теории и практики управления. 2008. №12 – с.3-10