Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Науковий керівник к.е.н, доцент О.О Лєгостаєва, І. М. Кострикіна

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національний банк України (м. Київ), Україна

ПОДАТКОВА СИТЕМА УКРАЇНИ В ПОРІВННЯННІ З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ КРАЇНАМИ

Діяльність вітчизняної податкової системи має вирішальний вплив на стабільне надходження податкових платежів до бюджету, що певною мірою визначає ефективність функціонування усієї національної економіки.

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.

Аналіз сучасних податкових систем засвідчує, що економічно розвинені країни мають досить схожий склад і структуру податків в більшості ними є податок на додану вартість, податок на прибуток та податок з доходів фізичних осіб.

Податок на прибуток підприємства. Перший етап реформи податку на прибуток відбувся у 2004 році, коли було зменшено ставку податку із 30% до 25%. Вже наступного року частка прибуткових підприємств, за даними Держкомстату збільшилася на 7%. Значною мірою це явище можна пояснити виходом бізнесу із тіні. Багато країн зменшують ставки по датку на прибуток з тим, щоб зменшити стимули уникнення сплати податку.

Польща, Словаччина[1], Латвія та Литва нещодавно зменшили ставку до 19%, а Естонія, взагалі, відмінила податок. Однак досвід свідчить, що скасування податку на прибуток компаній можливе лише за певних умов. Адже скасування податку на прибуток компаній створює додаткові можливості ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб та податок на збільшення ринкової вартості капіталу. Тому податок на прибуток підприємств необхідно зменшити до рівня ставки податку на доход фізичних осіб (до 15%).[ 2,с.23]

Податок з доходів фізичних осіб є видом особистого прибуткового оподаткування. Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.[3]

З економічним розвитком у провідних країнах диференціація ставок податку на доходи фізичних осіб посилилася. Наприклад, у США він стягується за п’ятьма ставками – з 2% до 38,6%, Японії за шістьма – з 5% до 50%.[4] Таким чином, у провідних країнах світу при стягненні податків з доходів громадян застосовують прогресивні шкали оподаткування і встановлюють високі рівні неоподатковуваних сум, чим забезпечується мінімальне податкове навантаження на населення з низькими та максимальне – з високими доходами.

В Україні також діяла прогресивна система оподаткування прибутку громадян, але з 2007 була замінена оподаткуванням за єдиною ставкою в розмірі 15%.

Існує необхідність повернутися до прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб, але трохи у видозміненому вигляді. Звичайно, максимальна ставка податку не може бути настільки високою як раніше (40 %), але застосування, припустимо, трьох ставок (10 %, 15 %, 20 %) дозволить повернутися до принципу соціальної справедливості. Ставка податку на рівні 20 % повинна встановлюватися тільки до доходів, розміри яких у декілька разів перевищують середній рівень по Україні. [4]

Розглянемо податок на додану вартість. Спостерігаючи періоди розвитку незалежної України, ми бачимо що починаючи з періоду коли стабілізувалась фінансова система, ПДВ завжди був і залишається найбільш дискусійним. Це є наслідком певної складності його адміністрування та значного впливу політичних факторів на даний процес. [5]

Проаналізувавши діючі ставки ПДВ країн світу можна сказати, що ставки ПДВ Японії (5%), Канада (7%), навіть Росія (18%), мають ставки нижчі ніж в нашій країні. Запропонований Міністерством фінансів України, варіант Податкового кодексу, містить пропозиції зниження ставки ПДВ з 20% до 17%, що є виправданим кроком.[5]

У перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципами: товари першої необхідності – знижена ставка, товари розкоші – підвищена ставка, усі інші товари – стандартна ставка. Розмір ставок податку на додану вартість мають визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів.

Отже, розглянувши податкову систему західних країн світу, можна сказати , що у системі оподаткування кожної окремої країни є свої особливості, які можна і потрібно переймати, використовуючи накопичений досвід . Адже будувати податкову систему самостійно дуже важко тому, що дуже доцільно використовувати досвід інших країн.

Література:

1. Борейко В.І. Оптимізація податкової системи України в контексті світового досвіду / В.І. Борейко // Науковий вісник. – 2008. – 132-136

2. Дорибер Р.Міжнародне оподаткування: Пер.2-го англ.. вид. – К.: «Абрис», 2000.-304с

3. Вдовиченко М. І Податкове регулювання : досвід США і його використання / М. І. Вдовиченко // Фінанси України – 2005. - № 3. – 59

4. Стеців І.І., Кравчишин Я.В. Податкова система України та шляхи її вдосконалення / І.І.Стеців, Я.В.Кравчишин // Науковий вісник. – 2006. – 227

5. Нідзельська О. Податкова система Швеції / О. Нідзельська // Вісник податкової служби України – 2000. - № 4– 58