Волощук Р. В.

Науковий керівник: Гудима Р. Р.

Буковинська державна фінансова академія

Проблеми і перспективи розвитку лісогосподарського комплексу

Ліси утворюють позитивний соціальний та екологічний ефекти, які можуть навіть перевищувати економічний, що робить лісову галузь важливою для суспільства. Зокрема Україна належить до категорії країн, що недостатньо забезпечені лісовими ресурсами. Тому потрібно вжити ряд заходів для підвищення ефективності використання наявного потенціалу в лісовому господарстві.

Велике значення лісів в національному господарстві країни викликає необхідність найбільш комплексного використання лісових багатств. В умовах становлення ринкових відносин в Україні головним принципом має стати безперервне і невиснажливе використання лісових ресурсів.

Невід’ємним і досить важливим елементом виробничого потенціалу лісогосподарського комплексу є саме лісоресурсний потенціал. Раціональне використання цього потенціалу є основою підвищення ефективності використання усього виробничого потенціалу на лісогосподарських підприємствах.

Лісові ресурси мають велике значення в економіці країни і суттєвий вплив на розвиток багатьох галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, охорони здоров’я, туризму, і т.д.

Назріла гостра необхідність розроблення нових основ екологічного лісокористування, які б враховували необхідність різнопланового і цільового використання лісів, підвищення їх стійкості та посилення еколого-захисних функцій. Потрібна розробка нових, сучасних механізмів управління процесом державного контролю за охороною, захистом, використанням та відновленням лісів в Україні.

Управління лісовим господарством займає чи не провідне місце в державній політиці розвитку економіки ще з отримання Україною незалежності. Проте, не дивлячись на це, сьогоднішній стан державного управління лісами через ряд причин знаходиться в незадовільному стані.

В лісовому господарстві порушено правила природокористування, нераціонально використовується лісоматеріал, утворюється велика кількість відходів при виробництві, надмірна вирубка лісів, зокрема лісів I групи, радіоактивне забруднення лісів Чорнобильської зони, масове вирубування порівняно молодих дерев, оскільки тривалість лісогосподарського циклу становить 80-100 років, порівняно з ''бізнесовим'' циклом – 3-5 років [1, с.44]. Зокрема, що стосується лісів Карпат, то їм значної шкоди було завдано самовільним вирубуванням лісових насаджень, лісовими пожежами та іншими чинниками антропогенного впливу людини.

Проте для стабільного розвитку лісового господарства потрібне відповідне фінансування. Необхідно залучати як і державні, так і кошти приватних осіб. Розглядаються перспективи щодо фінансування проектів пов'язаних з відновленням, відтворенням та охороною лісів, впровадження модернізованих методів переробки деревини, застосування безвідходних, маловідходних та енергоекономних технологій [3, с.148]. Існує чимало проблем, щодо формування інвестиційного забезпечення. Лісове господарство є малопривабливим для інвесторів, які намагаються отримати швидку віддачу від вкладеного капіталу. Тому необхідно створити умови для сприятливого інвестиційного клімату. Головним завданням інвестиційної політики має стати впровадження передових технологій використання вторинної сировини, що дозволить раціональніше використовувати уже наявну базу [4, с.4].

Для підвищення сталого розвитку лісового господарства потрібно удосконалити організацію, планування та економічне стимулювання в цій сфері [2, с.104]. При реалізації національної програми реформування лісового господарства потрібно звернути увагу на такі заходи:

- запровадження принципів невиснажливого лісокористування та екосистемного підходу в процесі реформування та збалансованого розвитку лісового господарства;

- запровадження політики формування цін на лісогосподарську продукцію;

- створення конкурентних засад в сфері лісокористування;

- врівноваження показників лісозаготівлі і насаджень, а також ефективний контроль за станом лісових насаджень;

- збільшення об’єму заготівлі деревини за рахунок підвищення продуктивності лісів;

- альтернативні варіанти застосування відходів з виробництва;

- врахування у процесі лісогосподарської діяльності соціальних інтересів працівників лісового господарства та місцевого населення;

- забезпечення прозорого процесу прийняття рішень, що стосуються розвитку лісового сектору господарства;

- підвищення продуктивності роботи працівників шляхом заохочень і покарань;

- покращення системи підготовки та перепідготовки кадрів для лісової галузі;

- заходи для збалансування доходів і видатків держлісгоспів;

- участь України у міжнародних процесах із збереження та захисту лісів;

- реформування лісового господарства повинно здійснюватися на основі чітко визначеного плану розвитку, який повинен мати глибоке обґрунтування.

Для реалізації програми реформування лісового господарства потрібно, щоб це питання стало предметом глибокого обговорення лісокористувачів, органів влади та науковців. А також необхідно враховувати досвід промислово - розвинутих країн світу і передусім реальне становище України.

Велике значення має підвищення продуктивності лісів, що є вирішальною умовою розширеного відтворення лісових ресурсів.

Саме такі способи організації використання лісових ресурсів повинні стояти в основі ефективного ведення лісового господарства в ринкових умовах.

Список використаної літератури:

1. Голян В.А. Напрями вирішення проблем лісокористування / Голян В.А. // Економіка та держава. - 2006. - №11.- с.44 - 47

2. Дейнека А.М. Еволюція концепції сталого розвитку лісового господарства та її економіко-правове забезпечення на міжнародному і регіональному рівні / Дейнека А.М. // Регіональна економіка. - 2008. - №1.- с.99 - 105

3. Дейнека А.М. Лісовий сектор: аналіз структури, взаємодії з іншими секторами економіки та довкіллям / Дейнека А.М. // Регіональна економіка. - 2009. - №3 - с.144 - 151

4. Колісник Б.І. Інвестиційне забезпечення розвитку лісогосподарського комплекс: сучасний стан та пошук додаткових джерел / Колісник Б.І. // Інвестиції: практика і досвід. - 2008.- №7. - с.3 – 7