Шелест І. К.

Керівник Ващенко Л. О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

РИНОК ОСВІТНІХ ПОСЛУГ І РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ 2009. ПРОБЛЕМА ДИСБАЛАНСУ МІЖ ПОПИТОМ  НА РОБОЧУ СИЛУ ТА ЇЇ ПРОПОЗИЦІЄЮ

 

Парадокс сучасного ринку праці в Україні - при тому, що на кінець 2009 року рівень безробіття в країні за даними Державної служби зайнятості становить приблизно 9 % - це те, що в Україні існує чималий дефіцит кадрів, в основному робітничих спеціальностей. Сьогодні зафіксовано багато випадків, коли випускники вищих і професійно-технічних навчальних закладів не можуть працевлаштуватися, оскільки їхні професії не затребувані в економіці або рівень кваліфікації не відповідає вимогам робото­давця. Так на сьогодні на ринку праці надлишок юристів, економістів, бухгалтерів, а щорічний обсяг випускників за робітничими  професіями становить порівняно незначну кількість осіб. Це свідчить про те, що система професійної освіти просто відстає від потреб роботодавців. Як наслідок, на сьогодні у більшості регіонів України бракує саме «трудових ресурсів»: фрезерувальників, токарів, шліфувальників, робітників гірничих професій тощо.

Також треба визнати, що сьогодні в Україні є певна суперечність між вимогами сучасного суспільства до фахівця і реальним рівнем його підготовки у вищих навчальних закладах. На жаль, не всі вищі навчальні заклади в Україні  забезпечують  сучасний рівень надання освітніх послуг при всій їхній різноманітності та масовості. Також дещо дивним виглядає, принаймні в очах світової спільноти й той факт, що при кількості населення в Україні 46 мільйонів мешканців в країні функціонують близько 350 вишів, хоча звичайна європейська практика допускає, що на 0,8-1 млн. населення функціонує 1 університет.

Останніми роками попит на вищу освіту в Україні став просто безпрецедентним. Нині стало модно мати диплом про вищу освіту, а то і два. Тож попри народну мудрість, що міністрами всім не бути, комусь треба й на тракторі працювати, сьогодні 80 відсотків випускників шкіл вступають до вищих навчальних закладів, щоб отримати омріяний документ.

За даними держкомстату України на кожні 10 тисяч населення припадає понад 600 студентів ВНЗ  і лише 100 учнів ПТУ та технікумів. Не дивно, що якість освітніх послуг різко впала, при збільшенні кількості надання їх.

Сучасна світова тенденція переходу до постіндустріального інформаційного суспільства, зміни структури ринку праці, трудових відносин, зайнятості населення не оминули і Україну, в результаті чого на вітчизняному ринку праці виникають нові професії та види діяльності.

За останні 10 років на ринку праці України зявилося найбільше абсолютно нових професій у зв'язку з розвитком інформаційних технологій.

Років 4-5 тому на ринку праці з'явилася професія веб-майстра, досить популярна та високооплачувана. Але сучасні тенденції у сфері інформаційних технологій стали причиною того, що з неї отримали розвиток кілька нових: менеджер проекту, веб-дизайнер, веб-програміст тощо, тобто мова йде про дедалі вужчу спеціалізацію для професіоналів.

Кризові явища в економіці України сприяли виникненню нових професій, що пов'язані з обслуговуванням фінансової сфери. Зокрема в цьому році зросла популярність професії колектора, тобто фахівця із повернення боргів, дана професія виникла орієнтовно зовсім нещодавно в Україні - 2-3 роки тому. Ще одна нова спеціальність у сфері страхування - андеррайтер. Це людина, що описує, оцінює і кваліфікує ризик, формує страховий портфель.

Отже, розвиток усіх сфер зайнятості населення сприяє зростанню кількості абсолютно нових професій на ринку праці в Україні, причому з тенденцією до звуження їхньої спеціалізації. Система вищої освіти ще не встигла відреагувати на цей процес, тому отримати знання і навички можна на сьогодні лише в процесі роботи шляхом самоосвіти або через відвідування короткострокових курсів з даних напрямків.

Відповідно до специфіки регіональних економічних комплексів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Це все призводить до того, що більшість випускників вишів мріють залишитися після завершення навчання, як і раніше, в столиці.

Представники рекрутингового бізнесу називають самими затребуваними на сьогодні "айтішників". Як виявилось, на вітчизняному ринку праці відкритих вакансій IT-фахівців більше, ніж, власне, фахівців. При цьому дефіцит працівників сфери інформаційних технологій спостерігається більш за все на рівні висококваліфікованих фахівців.

Не у меншому дефіциті, ніж IT-фахівці, зараз знаходяться медики. Правда, це стосується перш за все медиків широкого профілю. Чому ж країні не вистачає медики широкого профілю? Вся справа в низькій стартовій зарплаті, яку пропонує держава. Отже з працевлаштуванням у випускників медичних ВНЗ проблем не буде і через 5 років. Тут головне протриматися декілька років, а потім можна перейти в приватну клініку і заробляти пристойні гроші.

В 2009 році завершили навчання в школах і вибирають професію біля 385 тисяч випускників 11-х класів. Така кількість молоді це - значна сила на ринку праці, яка, за умови правильного вибору спеціалізацій, могла б принести Україні користь, при цьому кожна людина мала б можливість самореалізуватися. Та, на жаль, в останні роки випускники шкіл підходять до питання вибору професії не завжди відповідально: випускник часто подає документи на вступ у кілька ВНЗ, а, отже, не знає, ким хоче бути, або йде на факультет, де менший набір, є випадки, коли батьки шукають можливості, хоч кудись влаштувати свою дитину. Вищою освітою нині в Україні володіє практично кожна молода людина. Але наслідком навчання часто стає безробіття після отримання диплому.

За даними конфедерації роботодавців України зараз в державі не вистачає працівників інженерно-технічних та робітничих спеціальностей і що, за прогнозами експертів, авіакосмічна, машинобудівна, інформаційно-технологічна, хімічна, мікробіологічна, аграрна, енергетична та будівельні галузі через три-п'ять років отримають найбільший розвиток.  Під дисбалансом розуміється декілька речей: якщо брати структуру зайнятості нашої економіки, то у нас є 60% випускників ВНЗ та 40% становлять кваліфіковані робітники. Світові тенденції - з точністю до навпаки. Тобто нам потрібно змінити співвідношення і вирівняти баланс.  Зараз необхідно  привернути увагу випускників до робітничих професій, до кваліфікованої праці, бо якщо студент отримає таку освіту, то вона може бути конкурентоздатною на ринку праці в найближчому майбутньому. Саме зараз слід реорганізувати всю систему профорієнтації,  тому що навчання в професійно-технічних та вищих навчальних закладах триватиме три-п'ять років, а для набуття навиків потрібно ще більше часу. Тому чим швидше буде зорієнтована хоча б принаймні частина випускників на реальний ринок, тим швидше матимемо необхідний кадровий потенціал.

На сьогоднішній день можна стверджувати, що поки що ситуацію на ринку праці диктує роботодавець. І це виправдано, у нього є така можливість, тому що кількість вакансій менша кількості шукачів. Тому роботодавець може собі дозволити вибирати той персонал, який він хотів би бачити у своїй компанії.

Які ж заходи вживає держава для зменшення дисбалансу між ринком освіти та ринком праці?

В 2009 році Кабінетом міністрів України було підписано указ про зміни в формуванні державного замовлення на підготовку фахівців та науково-педагогічних кадрів у 2009 році. Так в порівнянні з 2008 роком прийнято рішення забезпечити зменшення обсягу прийому на 50 відсотків молодших спеціалістів за спеціальностями: економіка підприємства, фінанси і кредит, бухгалтерський облік, правознавство; а також бакалаврів за напрямами підготовки: економіка підприємства, фінанси і кредит, облік і аудит, право.

Як показує досвід, найефективнішим є проведення професійного навчання студентів під конкретне замовлення роботодавців. За такої форми організації роботи забезпечується практично стовідсоткове працевлаштування.

Для моніторингу й прогнозування розвитку професій на науковій основі варто було б створити спеціальний національний науково-дослідний центр, який би систематично відслідковував розвиток професій у державі.

Водночас, з метою підвищення якості надання освітніх послуг у вищій школі, слід проводити подальше  вдосконалення мережі ВНЗ на регіональному рівні, а саме провести укрупнення навчальних закладів з невеликою чисельністю студентів та тих, які в межах регіону дублюють підготовку фахівців; скоротити чисельність недержавних вищих навчальних закладів до європейського рівня.

Необхідні нові підходи до формування механізму державного замовлення фахівців. Це формування державного замовлення з урахуванням довгострокових пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів України.

Також потребує врегулювання перелік напрямків та спеціальностей при ліцензуванні недержавних вищих навчальних закладів. Адже в основному випускники саме цих навчальних закладів стають клієнтами державної служби зайнятості.

Для вирішення окреслених проблем та для проведення якісних змін у навчанні необхідно більш активно вести діалог між навчальними закладами, роботодавцями, центрами зайнятості щодо підготовки конкурентоспроможного трудового потенціалу.