Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность

К.е.н. О.В. Зибарева, А.В. Джаман

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

К.е.н. Л.А. Гомба

Чернівецький торговельно-економічний інститут, м. Чернівці

Сучасний стан зовнішньої заборгованості України

Зростання рівня нагромадження зовнішньої заборгованості в Україні та значна питома частка ресурсів, які відволікають на його обслуговування, зумовлюють дедалі гостріший характер проблеми зовнішньої заборгованості. Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають на всі сторони економічного життя країни.

Всі ці фактори і зумовлюють необхідність дослідження цього питання.

Проблему заборгованості України в своїх дослідженнях розглядали такі сучасні науковці: Т.П. Вахненко [1], О.А. Кириченко, В.Д. Кудрицький [2], А.М. Мних [3], А.О. Ходжаян [4], в наукових дослідженнях яких розглядались питання зовнішньої заборгованості, теорія і практика боргової політики, нормативно-правові аспекти і організаційно-економічний механізм управління заборгованістю. Проте, в сучасних умовах важливим є дослідження боргоутворюючих факторів, сучасного стану зовнішнього боргу України та способів управління його складовими в умовах фінансової кризи.

Статистика свідчить, що переважна більшість країн світу мають державний борг. Зовнішня заборгованість розвинутих країн коливається в межах від 41-43 % у Фінляндії та Великій Британії до 196% у Японії [4].Аналіз сучасних публікацій з питань зовнішньої заборгованості дозволив визначити, що валовий зовнішній борг – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами [5]. Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються:

- за чотирма основними секторами економіки – сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки, інші сектори;

- у розрізі початкових термінів погашення – коротко- та довгострокові;

- у розрізі фінансових інструментів – боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов’язання та зобов’язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг) [5].

Звітні дані Національного банку України свідчать, що обсяг валового зовнішнього боргу України зріс і станом на 01.01.2010 р. становив 103,97 млрд. дол. США. (88,9% від ВВП) порівняно з 01.01.2009 р. (101,65 млрд. дол. США).

Розглянемо зовнішній борг України за секторами економіки. Борг сектору державного управління станом на 1 січня 2010 року досяг 17.8 млрд. дол. США (17.1% від обсягу валового зовнішнього боргу та 15.2% від ВВП), що на 5.8 млрд. дол. США (48.9%) більше, ніж на початок року. Приріст боргу відбувся за рахунок:

- надходження на рахунки Уряду траншів стабілізаційного кредиту за програмою stand-by Міжнародного валютного фонду у розмірі 3.1 млрд. СПЗ у ІІ та ІІІ кварталах звітного року;

- використання у IV кварталі 2009 року Урядом частини від додаткового розподілу Спеціальних прав запозичень (1.2 млрд. СПЗ), здійсненого Міжнародним валютним фондом на користь України в межах її квоти;

- кредитних ресурсів, що надані міжнародними організаціями економічного розвитку (Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку і Європейським інвестиційним банком), на 0.2 млрд. дол. США. У 2009 році державою погашено 1.2 млрд. дол. США зобов’язань за облігаціями зовнішньої державної позики 2004 року та номінованими у швейцарських франках ОЗДП 2006 року.

Борг сектору органів грошово-кредитного регулювання за 2009 рік збільшився на 1.5 млрд. дол. США (на 31.4%) до 6.2 млрд. дол. США (5.3% від ВВП; 6% від валового обсягу зовнішнього боргу проти 4.6% на 01.01.2009). Зростання відбулося внаслідок надходження у звітному році частин другого траншу стабілізаційного кредиту Міжнародного валютного фонду (875 млн. СПЗ) та додаткового розподілу Спеціальних прав запозичень, здійсненого Міжнародним валютним фондом (81 млн. СПЗ). Водночас зміна курсу СПЗ у IV кварталі зменшила обсяги зобов’язань на кінець 2009 року на 65 млн. дол. США.

На кінець 2009 року зовнішній борг банківського сектору України повернувся до рівня 2007 року та становив 30.8 млрд. дол. США (26.3% від ВВП), що на 8.7 млрд. дол. США менше, ніж на початок року. Головними чинниками такого скорочення стало зменшення зобов’язань за:

- кредитами: на 6.9 млрд. дол. США (на 25.4%), з них 5.3 млрд. дол. США – короткострокові міжбанківські кредити;

- борговими цінними паперами: на 1.3 млрд. дол. США (на 21%), з них 0.8 млрд. дол. США за єврооблігаціями банків та 0.5 млрд. дол. США за внутрішніми облігаціями українських банків у власності нерезидентів;

- валютою та депозитами: на 1 млрд. дол. США (на 16.2%).

Внаслідок порушення виконання графіку погашення кредитів в банківському секторі впродовж 2009 року накопичилася прострочена заборгованість обсягом 0.5 млрд. дол. США. Одночасно рефінансування кредитних зобов’язань банків за рахунок нових позик (rollover) у 2009 році оцінено в 76%. Стійкою в цьому секторі є багаторічна позитивна тенденція до заміщення короткострокового боргу довгостроковим. У 2009 році обсяги короткострокових зовнішніх зобов’язань банків скоротилися майже у 2 рази (на 49.5%) до 4.7 млрд. дол. США; їх частка в борзі сектору зменшилася за рік з 23.8% до 15.4% на користь довгострокового боргу банків.

Зовнішній борг інших секторів економіки у 2009 році зріс на 3.7 млрд. дол. США (8.1%) до 49.2 млрд. дол. США (42.1% від ВВП).

Заборгованість сектору змінилася за рахунок зростання:

- зобов’язань за торговими кредитами на 2 млрд. дол. США (на 20.3%);

- простроченої заборгованості за негарантованими кредитами на 1.5 млрд. дол. США та на 0.3 млрд. дол. США – за торговими кредитами ( разом в 2.6 рази). Слід зазначити, що для реального сектору показник роловеру (rollover) у 2009 році склав 97%;

- зобов’язань за борговими цінними паперами українських компаній – на 0.8 млрд. дол. США (1.5 рази);

- кредитів прямого інвестора, борг за якими зріс на 0.8 млрд. дол. США (в 1.2 рази).

Одночасно, заборгованість за кредитами інших секторів зменшилась за 2009 рік на 1.8 млрд. дол. США, з них за рахунок реструктуризації кредитів НАК «Нафтогаз України» в єврооблігації – на 1.1 млрд. дол. США [5].

Необхідно сказати, що у більшості секторів економіки спостерігається тенденція до нарощування заборгованості, тобто країна повертає іноземним кредиторам менше ніж позичає. Надмірно високий тягар зовнішнього боргу, несвоєчасне здійснення платежів по ньому складають значні перепони в функціонуванні національної економіки, підривають можливість проведення незалежної економічної політики і, відповідно, є фактором, який може впливати на економічну безпеку країни.

Треба відмітити, що в банківському секторі простежується зменшення зовнішнього боргу, яке здійснює позитивний вплив на борговий тягар країни.

Коефіцієнт співвідношення коротко- та довгострокового боргу у 2009 році скоротився з 24.9% до 23.3%.

Довгострокова складова валового зовнішнього боргу на кінець 2009 року зросла до 84.3 млрд. дол. США на 2.9 млрд. дол. США (на 3.6%). Частка секторів державного управління та ОГКР у складі довгострокового боргу зросла за цей період з 20.5 до 28.5% на противагу скороченню частки банків та інших секторів.

Основними фінансовими інструментами довгострокових залучень зовнішніх ресурсів залишаються:

- кредити, заборгованість за якими досягла 65.4 млрд. дол. США (77.6% загального обсягу довгострокового боргу); в тому числі від прямих інвесторів – 5.1 млрд. дол. США (6.0%);

- боргові цінні папери, за якими сектором державного управління, банківським та іншими секторами накопичено зобов’язань обсягом 13.1 млрд. дол. США (15.5% загального обсягу довгострокового боргу), в тому числі за єврооблігаціями – 12.3 млрд. дол. США (14.6%).

Короткостроковий борг у 2009 році скоротився на 0.6 млрд. дол. США (на 3.0%) і на 1 січня 2010 року становив 19.7 млрд. дол. США, з них зобов’язання за торговими кредитами становили 11.5 млрд. дол. США (58.5%); інші боргові зобов’язання – 3.4 млрд. дол. США (17.4%), кредити – 3 млрд. дол. США (15.5%); та валюта і депозити – 1.7 млрд. дол. США (8.5%).

Коефіцієнт покриття резервними активами короткострокового зовнішнього боргу на 1 січня 2010 року скоротився до 1.347 проти 1.554 на 01.01.2009, оскільки обсяги резервних активів скорочувались у 2009 році інтенсивніше за короткострокові боргові зобов’язання.

Найвагомішою в структурі валового зовнішнього боргу залишається частка кредитів (включно з міжфірмовим боргом), що на кінець 2009 року склала 65.7% проти 68.6% на 01.01.2009.

Наступними за вагомістю були частки боргових цінних паперів та торгових кредитів: 12.6% та 11.3% (відповідно 14.5 та 9.6 на початок року). Частка валюти та депозитів протягом року коливалась від 6.2% на початок року до 5.1% на кінець. Зобов’язання, що виникли у звітному році за Спеціальними правами запозичення, збільшили частку інших боргових зобов’язань з 1.1 до 5.3%.

Основною валютою зовнішніх запозичень України на 1 січня 2010 року залишається долар США, хоча його частка скоротилася до 70.5% проти 80% на початок року. У 2009 році, після надходження стабілізаційного кредиту за програмою stand-by та додаткового розподілу Міжнародним валютним фондом Спеціальних прав запозичень, помітно зросли зобов’язання у СПЗ (12.5% проти 4.6% на початок року). Частка зобов’язань у євро змінилась несуттєво (12.8% на 01.01.2010 проти 10.3% на 01.01.2009 р.) [5].

Оскільки більшість зовнішніх кредитів в Україну надходять в іноземній валюті, то на фоні стрімкої девальвації національної валюти зберегти свою платоспроможність можуть лише суб’єкти зі стабільним притоком іноземної валюти, що видається малоймовірним.

Можна визначити наступні боргоутворювальні фактори, які зумовлюють виникнення проблеми зовнішньої заборгованості в Україні:

- незбалансованість державних фінансів та хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу;

- нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики енергозбереження та надмірна енергетична залежність;

- суттєва потреба в інвестиціях на тлі зниження інвестиційної активності;

- неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент, значний відтік капіталу за межі України та пов’язана з ними нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ [3].

Отже, в умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, спричиненого світовою фінансово-економічною кризою, темп приросту зовнішнього боргу України впродовж 2009 року суттєво скоротився, хоча необхідно сказати, що в більшості секторів економіки все ж таки спостерігаються тенденції до підвищення заборгованості України, але не в таких обсягах як у 2008 році. Але необхідно сказати, що стимулювання економіки за рахунок боргового фінансування може бути лише тимчасовим і набути зворотної сили після відновлення економічного зростання.

Література

1. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи / Т.П. Вахненко // Фінанси України. – 2009. – №6. – С.14-28.

2. Кириченко О.А. Сучасні теорії управління завнішньою заборгованістю / О.А. Кириченко, В.Д.Кудрицький // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №7. – С. 15-27.

3. Мних А.М. Проблема зовнішньої заборгованості та методи її розв’язання/ А.М. Мних// Економіка та держава. – 2009. – №12. – С.47-48.

4. Ходжан А.О. Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної стабільності / А.О. Ходжан // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №2. – С. 220-228.

5. Офіційний сайт Національного банку України. [Електрон. ресурс]. – Доступний з www.bank.gov.ua/Balance/Debt/ExtDebt_report_2009.pdf.