Студенти ІІІ курсу Кушнірюк В.К., Матіїів І.М.

Буковинська державна фінансова академія

ПРОБЛЕМИ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Стаття розкриває суть поняття «глобалізація», висвітлює основні проблеми на сучасному етапі розвитку країн та перспективи щодо їх вирішення.

Ключові слова: глобалізація, уніфікація, інтеграція, ТНК, інтернаціоналізація

The article reveals the essence of the concept of "globalization", highlights the main problem at the present stage of development and prospects for their solution.

Keywords: globalization, unification, integration, MNCs, internationalization

Постановка проблеми. Трансформації, які нині відбуваються чи не в усіх сферах суспільного життя, набули глобальний та стрімкий характер. Даний процес привертає увагу науковців з точки зору виявлення закономірностей, особливостей, проблем та перспектив нових змін. Більшість науковців стверджують, що всі перетворення, зміни пов’язані з процесом глобалізації. Такий політичний курс формується світовою правлячою елітою, що керується лише власними корисливими інтересами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасна наукова думка щодо інтенсифікації глобалізаційних процесів у світі дещо неоднозначна. Особливу увагу глобалізаційним процесам та їх впливу на тенденції розвитку світового простору приділяли західні вчені, а саме С. Гофман, М. Обстфельд, Г, Марковіц, Ф. Мартін, Е. Роуз, А. Тейлор, Д. Тобін, М. Філстейн, Ч. Харіок, У. Шарп та інші, які детально дослідили динаміку розвитку глобалізаційних процесів та їх взаємозв’язок із розвитком різних сегментів світової економіки [1, 63]. В українській та російській економічній літературі проблемам міжнародної економічної інтеграції та шляхам розвитку національних та світових фінансових ринків присвячено роботи В. Гейця, Я. Міркіна, Б. Рубцова Ю. Макогона, Ю. Пахомова, В. Степаненка, Б. Карпінського, О. Герасименка [8, 26].

Мета та завдання статті. Метою даної статті є виявити основні проблеми процесу глобалізації та запропонувати пропозиції щодо їх вирішення. Багатогранність поставленої мети визначила необхідність вирішення таких завдань: дослідити суть, особливості, характерні риси процесу глобалізації, а також розкрити проблеми. На основі дослідження сформувати перспективні шляхи вирішення виявлених проблем.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку світове господарство тісно пов’язане з відносинами країн в політичних і економічних сферах, наявністю загальносвітових проблем, а також супроводжується взаємопроникненням культур. Така тенденція отримала назву «глобалізація».

Даний процес протягом останніх десятиріч сягнув всі країни, водночас і нашу державу. Саме він став поштовхом до певних якісних змін у економіці, фінансах, міжнародних відносинах, що відбуваються в сучасному світі. Глобалізація економіки є багатогранним процесом, основними рушійними силами якого є технологічний прогрес, розвиток міжнародної інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології та лібералізація торгівлі й міжнародних зв’язків. Зазначені фактори мали безпосередній вплив на соціальний і економічний розвиток усіх країн світу [4, 123].

Сучасна глобалізація має відкрити нові перспективи щодо міжнародної торгівлі, вільного ринку, вільних потоків капіталів, інформації тощо. Проте перш, ніж підійти до характеристики основних проблем розвитку даного процесу, з’ясуймо походження терміну «глобалізація». Визначення поняття є суперечливим з точки зору дослівників.

Важливо відмітити, що парадокси глобалізації не випадково стали предметом гострих теоретичних дискусій: неоднозначність процесів, що розгорнулися в сучасному світі, не можуть не відбиватися й на уявленнях про них. В науковій літературі поки що не знайдемо відповідей на багато політичних питань, породжених глобалізацією, оскільки основна увага авторів зосереджена на її економічній та культурній складових.

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації.

На думку Мамотенко Д.Ю., глобалізація – це становлення єдиних для всієї планети Земля структур, зв’язків і відносин в різних сферах життєдіяльності. Цей процес означає гомогенізацію життя: ціни, продукти, рівень якості охорони здоров’я, рівень доходів, відсоткові банківські ставки мають тенденцію до вирівнювання на світовому ринку. Сучасні процеси глобалізації породжуються економічними чинниками: суспільним розподілом праці, науково-технічним прогресом в умовах ринкової економіки, міждержавними інтеграційними процесами, міжнародними суспільними об’єднаннями і неурядовими організаціями, різноманітними формами міжнародного культурного обміну і спілкування. Основою процесу економічної глобалізації стають інтернаціоналізація виробничих зв’язків у високотехнологічних галузях на основі прямих іноземних інвестицій, формування глобальних по масштабу і невпинних по режиму роботи ринків, в першу чергу – фінансових [5, 230]. Є.Кочетов, в свою чергу трактує поняття глобалізації, як «процес відтворювальної трансформації національних економік і їх господарюючих структур, капіталу, цінних паперів, товарів, послуг, робочої сили, при якій світова економіка розглядається не просто як сума (сукупність) національних економік, фінансових, валютних, правових, інформаційних систем, а як цілісна, єдина геоекономічна (геофінансова) популяція (простір), що функціонує за своїми законами» [4, 123]. Дещо іншими у свої твердженнях є автори статті – Чорний комітет. На їх думку, глобалізація по суті є відродженням колонізації. Вузьке коло осіб живе за рахунок всіх інших і душить найменші прояви спротиву цьому. Вони підганяють під себе державні апарати й закони, керують силовими структурами, пресою. По суті, влада ТНК і прискорена ними глобалізація – це куплена тоталітарна влада світового масштабу. Вони поширюють свою Владу нахабно й цинічно. Що можливо купити – купують, кого не вдається й приносять свою Владу силою. Та ж боротьба з тероризмом, набула у західних олігархів такої популярності саме завдяки можливості відкрито і практично без перешкод посилювати методи тотального контролю за населенням [2].

Марчин О.І. пояснює глобалізація - це вільний та ефективний рух капіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків [7, 11]. За словами Гурковський В.І., глобалізація веде до розмивання національного суверенітету регулюючої функції держави, яка вже не може захистити національну економіку від небажаних економічних впливів з боку міжнародних корпорацій, ТНК і МНК, які формують правила «гри» на глобальному рівні [8, 26].

Отже, у цілому під поняттям «глобалізація» позначають цілий ряд явищ і процесів: інтернаціоналізація господарського життя; взаємодія цивілізацій; взаємозалежність національних економік; взаємопроникнення ринків; формування єдиного ринкового простору; вільне переміщення товарів, послуг, технологій, капіталів та людей; поява транснаціональних систем і форм господарювання; уніфікація світової економіки; гомогенізація світу; відданість універсальним цінностям, принципам і нормам поведінки; зближення способу життя людей; зростаюча стандартизація споживання; універсалізація культури. Це узагальнення, на нашу думку, і є визначенням поняття процесу «глобалізація», оскільки воно охоплює і саме поняття, і характерні особливості прояву. Варто зазначити, що до процесу глобалізації кожен ставиться по – різному і як наслідок, на сьогодні є досить багато проблем, що потребують детального аналізу і вирішення. Глобалізаційні процеси найчастіше вітаються в розвинених країнах і викликають серйозні побоювання в світі, що розвивається. Це пов’язано з тим, що переваги глобалізації розподіляються нерівномірно.

 Одні вважають, що це корисний процес, що має ключове значення для розвитку світової економіки в майбутньому, і що він неминучий і незворотній. Інші ж відносяться до нього вороже, навіть зі страхом, вважаючи, що глобалізація веде до збільшення нерівності між країнами й у їхніх межах, породжує загрозу зростання безробіття і зниження рівня життя і є гальмом на шляху соціального прогресу.

На нашу думку, процес глобалізації повинен здійснюватись лише у економічній, соціальній та фінансовій сферах, оскільки потрібно піднімати економіку деяких третіх країн світу, до прикладу країни Африки, щодо Європи, то це можуть бути Греція, Португалія тощо. Глобалізація ні в якому разі не повинна стосуватися мовної та культурної сфер, бо тоді всі країни будуть однакові, тобто тотожні одна одній. Кожен з нас хоче чимось вирізнятись (традиції, звичаї, обряди) і саме цим ми показуємо свою індивідуальність, і саме це є наша культура. Вона повинна бути непохитної навіть за процесів глобалізації, але це не говорить те, що ми не можемо щось запозичити у сусідніх країнах. Ми схиляємось до того, що своє треба оберігати і цінити.

Аналізуючи різні точки зору та ставлення, вважаємо саме вони і є частково основою проблем. Проте перш ніж перейти до проблем, зазначимо основні позитивні та негативні моменти глобалізації. До позитивних моментів можна віднести: бурхливий технологічний прогрес; значно ширший та вільнішій, ніж ще 10-15 років тому, доступ до інформації і відповідне поширення можливостей та способів комунікації у світовому масштабі; покращення взаєморозуміння між різними культурами та цивілізаціями внаслідок, з одного боку, інтенсифікації глобального інформаційного обміну, а з іншого – нівелювання  відмінностей завдяки розповсюдженню по всій планеті продуктів маскультурі; здатність держав шляхом об’єднання спільних зусиль подолати проблеми глобального характеру або мінімізувати їх шкідливі наслідки; можливість підвищення соціально - економічного, міжнародно - правового статусів держави через його участі у міждержавних об’єднаннях; більш високий рівень міжнародної кооперації, міжнародного поділу праці; формування єдиного правового простору; прискорення темпів інформаційного, культурного обмінів.

До негативних рис глобалізації можна віднести такі: світова економіка стає більш нестабільною й уразливою. Негативні тенденції в тій чи іншій країні або регіоні миттєво позначаються на економічному здоров’ї інших; значно зростають масштаби міграції населення, у першу чергу, з бідних у розвинені країни; зростає одурманюючих вплив маскультурі, що загрожує культурному різноманіттю; посилюється соціально - економічна диференціації держав через їх нерівноправний статус на світовій арені; втрачається національна та мовна ідентичність; спостерігається бурхливий сплеск транснаціональної злочинності; спалахуються національно - етнічні конфлікти, війн за володіння тими чи іншими ресурсами; криза універсальних міжнародних організацій; виникла система «подвійних міжнародних стандартів», «гуманітарної інтервенції».

Існуючі складені світові економічні відносини засновані на спекулятивній економіці, що виробляє гроші та послуги, проте аж ніяк не цінності й вчинки. Глобалізація все більше стає схожою на пограбування і без того бідних.

За словами представників Чорного комітету створення однорідного, мононаціонального суспільства, позбавлення його будь-яких особливостей зводиться до утворення сірої маси, що підпадає під формат стандартного покупця. Увесь світ повинен їсти однакову штамповану їжу, святкувати ті ж вигадані свята і купувати, купувати і ще раз купувати те, що їм не потрібне [6].

Глобальне управління в сучасних умовах набирає розвитку, але відбувається незбалансовано і має свої проблеми: обмеженість проблемами економічного зростання і фінансової стабільності і відсутність уваги до проблем людини, таких як глобальна бідність, зростання нерівності між країнами і всередині країн, ізоляція неімущих людей в бідних країнах, порушення прав людини; географічна незбалансованість, за якої домінуюче становище займають найсильніші в економічному відношенні країни; багатосторонні угоди сприяли створенню глобальних ринків без врахування їх впливу на розвиток людини і динаміку бідності; структури і процеси прийняття на глобальному рівні не є представницькими. Найважливіші економічні структури - Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ОЕСР, Всесвітня торгова організація - знаходяться під впливом великих і багатих країн, а бідні країни практично не мають впливу і можливостей, оскільки не входять до цих організацій; відсутні механізми, що мають забезпечити обов’язковість дотримання моральних стандартів і прав людини корпораціями і фірмами, а не лише урядами.

Провідні суспільствознавці розглядають з різних точок зору альтернативні варіанти вирішення проблем пов’язаних з глобалізацією на національному та міжнародному рівнях, підкреслюючи нерівномірність та ризики глобалізації, наприклад в процесі аналізу протиріч між загальнолюдськими та національно – етнічними особливостями, прагненням до ідентичності, до самовизначення народів, соціальних спільнот, особливостей у взаємозалежному світі.

На нашу думку, основними перспективними шляхами вирішення глобалізацій них проблем є: сформувати соціальні інститути, які б були рівними та доступними для всіх країн світу, а також включали допомогу бідним країнам; налагодити такий механізм, який би дозволив не тільки безперешкодно користуватися перевагами глобалізації, а й забезпечив б рівний ступінь захищеності всіх держав від загроз і викликів XXI століття; забезпечити рівність у голосуванні за вирішення будь – якої проблеми світу; створити програму, за якої багатші країни частково від розвитку своєї економіки фінансували менш розвинені, щоб привести всі країни до географічної збалансованості; інші.

З поміж усіх запропонованих слід виділити найважливішу, а це люди, до яких потрібно прислухатись і навчитись їм допомагати. За словами прихильників Чорного комітету: «Кожна ситуація та дія влади повинна наштовхуватись на адекватну та справедливу реакцію суспільства. Владна верхівка повинна знати, що вона являється слугою народу, а не власного гаманця. Громадяни, в свою чергу, мають усвідомлювати, що саме вони в праві контролювати будь-якого чиновника. Сильна громадянська позиція, формування альтернативних центрів впливу на суспільство – шлях до дезоорієнтації та повного перезавантаження системи відносин в країні».

Щодо нашої держави, то Україна не знаходиться осторонь від процесів глобалізації, адже її також зачіпають процеси, які відбуваються у світовому просторі. Яскравим прикладом цього є вступ держави до СОТ, що в свою чергу дасть можливість здійснити певні зрушення в об’єднанні з ЄС.

Недоліком вступу є те, що відбувається пригнічення національного ринку, виробника, а збільшення стимулювання припливу товарів інших країн. Слід відзначити, що нещодавні події призвели і до зміни відносин з членами СНД. Україна розширює міжнародно – правову базу економічного співтовариства, укладає угоди про вільну торгівлю, взаємний захист інвестицій, транспортне сполучення. Це в свою чергу призводить до диктування країнами – лідерами умов, що призводить до розбалансування нашої соціальної сфери. Світова економічна криза, також можна вважати, є наслідком глобалізації. Отже з цього випливає, що глобалізація має як позитивні, так і негативні наслідки.

Висновки. Отже, загальновизнано, що однією з визначальних тенденцій світового розвитку є глобалізація, яка виявляється чи не в усіх сферах життя сучасного суспільства і держави. На сьогодні даний процес має свої особливості, недоліки та суперечності у трактуванні самого поняття. Але не зважаючи на це, всі суспільства і надалі намагаються втілити глобалізаційні процеси в реальне життя.

Список використаної літератури:

1. Орлова Н. Особливості розвитку світового фінансового ринку в умовах глобалізації // Схід, 2007. – № 5 (83). – С.62 – 65

2. Чорний комітет небезпеки глобалізації // http://chorkomitet.info/content/view/60/31

3. Вільна енциклопедія // http://uk.wikipedia.org/wiki/Глобалізація

4. Наумкіна С., Ткачук Ю. Глобалізація: тенденції інтеграції, універсалізації та поляризації сучасного світу // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6 (15). – C.121 – 128

5. Мамотенко Д.Ю. Глобалізація міжнародних фінансових ринків // Гуманітарний вісник ЗДІА, 2009. – №39. – С.229 – 237

6. Старостіна А. Суперечливі шляхи економічної глобалізації// Економіка України – 2008. – №8. – С.58 – 65.

7. Маргин О.І. Економічна сутність фінансової глобалізації // Наука, Культура. Економіка, 2009. - № 9. – С.10 – 12

8. Гурковський В.І. Сутність і феноменологія глобалізації  в контексті формування глобального інформаційного суспільства // Державне управління удосконалення та розвиток, 2010. - №3. – С. 25 – 28.

9. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика: Навч.посібник / В.М. Бебік, С.О.Шергін, Л.О. Дегтерьова.- К.:Університет «Україна», 2006. – 208с.