к.е.н Гопкало О.І. ,Литовченко І.О. студентка 4-го курсу

НГУ, Україна, м.Дніпропетровськ

Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку методів

банківського кредитування юридичних осіб.

Основною проблемою, яка постає перед банком при кредитуванні юридичних осіб є ризик. Ризик є невід'ємною складовою економічної діяльності. Мінімізація кредитного ризику є основним завданням і проблемою для банка при здійсненні кредитування.

Саме під впливом кредитного ризику на Україні в повній мірі не знайшли свого практичного застосування світові методи надання банківських позичок такі як револьверне кредитування та контокорент. Але, варто зазначити, що на

Україні використовуються овердрафт та кредитна лінія, які також використовуються у зарубіжній практиці кредитування. Хоча, на мою думку, ці методи надання позик не можна назвати найбільш розповсюдженими через безумовну перевагу разових позичок, все ж їх питома вага у загальному обсязі наданих позичок постійно зростає.

Варто зазначити, що постійний розвиток та вдосконалення на Україні методів кредитування, які широко використовуються в світовій банківській

практиці, а саме овердрафту та кредитної лінії поступово призведе до появи на ринку банківських послуг контокоренту та револьверних позичок. Кредитування у вигляді контокоренту та надання револьверних позичок має багато спільного з вітчизняними аналогами: овердрафтом та кредитною лінією.

Перспективи розвитку кредитної лінії, револьверного кредитування, овердрафту та контокоренту, як методів надання позик на Україні величезні.

Гальмує цей розвиток низька платоспроможність та недовіра банків до позичальників.

Револьверна позичка зазвичай незахищена, вона грунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових позичок і практикують її використання за кордоном.[1]

Термін такої позики у світовій практиці виходить за межі одного року. Українські банки практикують кредитування по відновлюваним кредитним лініям до року. Отже, повернувши частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленого ліміту та терміну дії договору.

За сучасних умов для українських комерційних банків особливого значення набуває вивчення зарубіжної банківської практики, насамперед вибір методів надання позики в тій чи іншій ситуації. Варто зазначити, що в останні роки все більше і більше українських банків починають кредитування клієнтів у вигляді овердрафту.

Зарубіжний досвід застосування у банківській практиці кредитування у
формі овердрафту свідчить, що:

1. банк відкриває овердрафт тим клієнтам, з якими має тривалі й міцні відносини і які відчувають регулярну потребу в банківській позиці;

2. відносини між клієнтом і банком є добровільними, тобто вони не можуть нав'язуватись державними органами або третіми особами;

3. позичка у формі овердрафту за своєю природою – це бланкова позичка, яка не потребує забезпечення;

4. з метою забезпечення банківської ліквідності позичка у формі овердрафту надається в основному для фінансування поточного виробництва і обігу й не пов'язаний з фінансуванням інвестицій;

5. через забезпечення клієнтам можливості оперативного користування правом залучення позичкових коштів для врівноваження зобов'язань і вимог за поточними рахунками, овердрафт належить до найбільш дорогих позик (для зарубіжних банків). Крім того, за обслуговування овердрафту банк в обов'язковому порядку стягує з клієнта обігову комісію;

6. використання позичальником овердрафту не виключає оформлення ним у банку й інших позичок, якщо очікується тимчасове збільшення потребу позичкових коштах, що перевищують запланований розмір дебетового сальдо за овердрафтом;

7. відносини за овердрафтом регулюються особливим договором між банком і клієнтом, що містить ряд умов, які захищають як сторону, що найбільше ризикує при такому кредитуванні, від невигідних правових наслідків. Суттєвою умовою договору є необумовлене ніяким строком право банку на припинення такого кредитування.

Описані вищі принципові положення побудови овердрафтних відносин за кордоном можуть бути успішно використані нашими комерційними банками для розробки відповідних положень про порядок кредитування у формі овердрафту з урахуванням чинного законодавства у галузі кредитування, фінансів, податків, обліку і звітності.[2]

Схожим способом кредитування клієнтів з овердрафтом є кредитування за контокорентом. Цей спосіб кредитування не використовується в практиці українських банків, а розповсюджений за кордоном.

Отже, за умов ринкової економіки класичним методом кредитування є контокорент - поточний рахунок. З метою прискорення платіжного обороту клієнта банк бере на себе всі його операції за поточними вимогами і зобов'язаннями. Для цього банк відкриває йому єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за яким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетом відображаються виплати за дорученням клієнта і отримання банківських позик, а за кредитом - грошові надходження на користь клієнта або його внески. Кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів і означає, що він стосовно банку є кредитором. І навпаки: дебетове сальдо свідчить про залучення в оборот банківської позички. Отже, контокорент - це договір про взаємне кредитування.

За своєю суттю контокорент - це визначена банком кредитна лінія (ліміт), з якої у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника при кредитуванні за контокорентом, як і при видачі позички у формі овердрафту, встановлюється індивідуально і залежить від його фінансового стану, оборотних коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації.

Контокорентна позика може бути використана позичальником повністю або частково.

Такий режим використання контокоренту має принципове значення для клієнта, оскільки передчасне відкликання банком боргу може спричинити різке погіршення фінансового стану клієнта, спровокувавши ланцюг неплатежів.

Як було зазначено вище цей метод банківського кредитування на Україні, як правило, не застосовується, вітчизняні банки віддають перевагу кредитуванню у формі овердрафту, над кредитуванням за контокорентом.

На мою думку, за умови подальшого розвитку, вдосконалення та впровадження в практику вітчизняних комерційних банків кредитування у вигляді овердрафту невиключена поява на ринку банківських послуг контокоренту і револьверної позички.[3]

Література:

1. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. Посібник / За ред. В.В.Вітлінського — К.: Т-во "Знання",КОО,2000.—251 с.

2. Волохов В. «Підвищення ефективності кредитування шляхом розподілу функцій в кредитному процесі» // «Вісник НБУ» - №1 2002 р.

3. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. - 2001,- №9