Гапчук О.В., науковий керівник: Підгірна В.Н.

Буковинська державна фінансова академія

Європейська інтеграція як перспектива для України

Значення євроінтеграційного руху для реалізації національних інтересів України постійно зростає. За сучасних умов, коли зміни, спричинені глобалізацією, призводять до загострення конкуренції і зростання взаємної залежності країн, участь в успішних міжнародних інтеграційних проектах є запорукою збереження та реалізації власної державності.

Метою роботи є виявлення основних пріоритетів України щодо європейської інтеграції.

Завданням є аналіз здобутків України щодо європейської інтеграції та проблеми наших двосторонніх відносин.

Дослідженням цієї теми займались такі вчені як Галушко О.С., Власюк В.Є., Огризко В.І.. Наприклад, Галушко О.С. вважає, що інтеграція до Європи і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів – побудови розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Зокрема, на думку Власюка В.Є., ознакою нашого часу є глобалізаційні процеси. Глобалізація – це загальний і багатобічний процес культурної, ідеологічної й економічної інтеграції держав, державних об’єднань, національних і етнічних спільнот, що являє собою супутнє явище сучасної цивілізації, яке необхідне для розвитку кожної держави [1].

Отже, актуальність даної теми полягає у важливості відносин з Європейським союзом, адже вони займають ключове місце серед пріоритетів зовнішньої політики України.

Європейський Союз протягом більш як 50 років свого існування довів і продовжує доводити свою ефективність у ролі економічного та політичного інтеграційного утворення. Яскравим прикладом цього є успішний рух країн Єврозони у напрямку подолання всесвітньої фінансово-економічної кризи 2008-2009 рр. Нещодавно Європейський Союз подолав серйозну і затяжну інституційну кризу, завершивши процес ратифікації Лісабонської угоди і відкривши нову сторінку у своєму розвитку, зокрема, як глобального актора на світовій міжнародній арені [3].

Пріоритетність наших взаємин з ЄС однаково зумовлена як прагматичними, так і ціннісними факторами. Європейський Союз є найбільшим сусідом України: об’єднує 27 країн-членів з населенням понад 550 млн. осіб, а довжина нашого спільного з ЄС кордону сягає 1400 км. На ЄС припадає 32 % зовнішньоторговельного обороту України.

Закономірно, що відносини України з ЄС мають багатовимірний характер і розгортаються в економічній, політичній, енергетичній, гуманітарній, інформаційній площинах, площині безпеки, що ставить на порядок денний у відносинах численні, суто практичні питання взаємовигідного співробітництва. Водночас, для України відносини з ЄС - це, насамперед, питання цивілізаційного і ціннісного вибору. Мета майбутнього приєднання до ЄС для України означає повернення до європейської цивілізації, остаточне позбавлення радянського минулого та розвиток власної культурно-історичної ідентичності. Події 2004-2005 рр. переконливо довели, що українське суспільство готове сприймати європейські демократичні цінності як власну внутрішню потребу і чинник історичного розвитку [2].

У цьому напрямку інтеграції здійснюються важливі конкретні кроки. До них, зокрема, слід віднести завершення багаторічної процедури вступу у СОТ, що відкрило для України перспективу переговорів з ЄС про зону вільної торгівлі. Не менш важливим кроком на шляху європейської інтеграції нашої держави є й укладання Угоди про спрощення візового режиму між Україною та ЄС [1].

Сьогодні йде мова щодо укладення між Україною та ЄС Угоди про асоціацію. За словами глави МЗС, майбутня Угода про асоціацію покликана сприяти якнайшвидшому наближенню до ЄС, зокрема, у питаннях адаптації законодавства України до норм та правил ЄС. "Угода про асоціацію відкриває нову сторінку відносин, які ґрунтуватимуться на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції". Політична асоціація - це узгодження позицій двох сторін з питань міжнародного миру та безпеки, участь у політиці та програмах ЄС. В основі економічної інтеграції - створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що приведе до поступової інтеграції до внутрішнього ринку ЄС. Після підписання зазначеної угоди Україна зможе претендувати на членство в ЄС.

Таким чином, всупереч дії численних несприятливих чинників, які гальмують процес європейської інтеграції України (внутрішньополітична криза в Україні, затяжна інституційна криза ЄС, світова економічна криза тощо), у наших відносинах з ЄС за останні роки досягнуто значного поступу.
Звичайно, нас непокоїть невирішеність питання про європейську перспективу для України. Сьогодні внутрішня інституційна криза в ЄС добігає кінця. З набуттям чинності Лісабонською угодою та чіткими сигналами про те, що практично призупинено процес розширення ЄС буде все ж продовжено, українська сторона має підстави сподіватися, що він не обмежиться лише балканськими країнами, і європейську перспективу України буде остаточно підтверджено. Угода про асоціацію залишає відкритим шлях для подальшого поступального розвитку відносин між ЄС та Україною в інтеграційному ключі, чому сприятиме ефективність процесу реформ в Україні.

Список використаної літератури:

1. Білоус С.В. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект) /Наукова монографія . - К., Видавництво "Світ Знань" – 2008. - 528 с.

2. Павленко І.А. Пріоритетні напрямки розвитку національної економіки України/ Павленко І.А. – 2009. – № 7. – С. 34 – 37.

3. Соколенко C.I. Глобалізація i економіка України. - К.: КНЕУ - 2009. - 568 с.

4. Москаленко О.Ю., Кацейко Ю.М. Глобальна перспектива і сталий розвиток / Москаленко О.Ю., Кацейко Ю.М. — К.: МАУП, 2009.— 356 с.