Мельниченко Ірина Василівна

Науковий керівник: Гайдукова Олександра Олегівна

Буковинська державна фінансова академія

Світовий досвід регіональної співпраці

В регіональній структурі кожної країни існують прикордонні регіони, частка яких у державах різна, в залежності від площі території та довжини кордонів. В усі часи прикордонні регіони були найбільш інтернаціоналізованими, пов’язаними системою відносин із сусідніми закордонними регіонами, а саме сімейними, релігійними, культурними, економічними та іншими. В Україні з 25 регіонів 19 є прикордонними, тобто більше 75%. [5]

Впродовж тривалого періоду регіональна політика України розглядалася досить вузько, лише з позиції регіонального економічного розвитку. Проте інтеграція до ЄС передбачає існування регіонів, що відповідають рекомендаціям ЄС та вироблення чіткої державної стратегії регіонального розвитку. [4]

Під дією глобалізаційних процесів регіони усвідомлюють значення ЗЕД для соціального, економічного розвитку регіону. Глобалізація прикордонних регіонів є наслідком дії певних факторів (рис. 1)

Рис. 1. Фактори глобалізації прикордонних регіонів [5]

Регіональна політика ЄС пройшла ряд етапів свого становлення та розвитку, тому така поетапна послідовність дій стала поштовхом до розвитку регіонів ЄС, особливо депресивних. (Рис. 2)

Рис. 2. Етапи проведення регіональної політики ЄС [4]

«Конвергенція» поширюється на регіони, які відстають у розвитку за показником ВВП на душу населення, а також малозаселені територій та периферійні, найбільш віддалені від центру, так звана «ультра-периферія». Заходи регіональної політики здійснюються у напрямку активізації наукової, науково-дослідної та інноваційної діяльності, формування базової інфраструктури, розвиток інформаційного суспільства та людських ресурсів.

«Регіональна конкурентоспроможність та зайнятість» реалізується в тих регіонах, де основної проблемою є високий рівень безробіття та низька зайнятість населення. Програми спрямовуються на модернізацію ринку праці шляхом професійного навчання та підвищення кваліфікації, нововведення у сфері працевлаштування та полегшення доступу до робочих місць; модернізація системи освіти.

«Європейська регіональна кооперація» покликана сприяти між територіальні співпраці та обміну досвідом між прикордонними регіонами. Реалізується через вдосконалення транспортних мереж та транспортних вузлів для створення єдиного регіонального простору в межах ЄС. [4]

Професор Дослідного центру європейської політики Стратклайдського університету Д. Юілл розробив теоретичну модель для визначення пріоритетів регіональної політики за групами краї ЄС (Рис. 2) [7]

Рис. 2. Класифікація країн у розрізі регіональних проблем за Д. Юілем [7]

У регіональному розвитку є дві сфери діяльності, які сприяють підвищенню її ефективності та інтенсивності. По-перше, це транскордонне співробітництво, що значною мірою диверсифікує зовнішньоекономічну діяльність регіону, по-друге, наявність в прикордонному регіоні вільної економічної зони, що посилює ступінь регулювання діяльності території. [6]

Досвід регіональної політики Європейського Союзу демонструє успішність, ефективність та дієвість такого механізму розвитку прикордонних територій як транскордонне співробітництво.[4]

Транскордонне співробітництво – спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством. [2]

Транскордонне співробітництво – будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальним общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох Договірних сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей. [1]

Необхідність регіональної співпраці зумовлена рядом причин та передумов:

Ø в сучасному інтегрованому і глобалізованому суспільстві транскордонне співробітництво стало найважливішим засобом соціально-економічного розвитку регіонів, що дозволяє залучати і використовувати додаткові ресурси і покращувати добробут регіональної громади;

Ø ТКС забезпечує створення єдиного економічного простору для функціонування вітчизняних та іноземних підприємств в суміжних прикордонних зонах;

Ø ТКС дає право брати участь у найвищій формі його організації – єврорегіонах. [5]

Як зазначається на офіційному сайті ENPI (European Neighbourhood and Partnership Instrument) «Транскордонна співпраця на зовнішніх кордонах ЄС є ключовим пріоритетом як для Європейської політики сусідства, так і для Стратегічного партнерства ЄС з Росією. Прийняття Інструменту європейського сусідства і партнерства (ІЄСП) значно збільшило обсяг транскордонного співробітництва і кількісно, і якісно». ENPI визначає і мету ТСК.

Транскордонне співробітництво має на меті: сприяти економічному та соціальному розвитку в регіонах по обидва боки спільних кордонів; вирішити спільні проблеми у таких сферах, як навколишнє середовище, охорона здоров’я, запобігання та боротьба з організованою злочинністю; збільшити ефективність та безпеку кордонів; сприяти транскордонній “міжлюдській” співпраці на місцевому рівні.[3]

В Європі досить поширеним засобом підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки та підвищення ефективності транскордонного співробітництва є застосування кластерного підходу.

Транскордонний кластер – добровільне об’єднання незалежних компаній, асоційованих інституцій, інших суб’єктів транскордонного співробітництва які: географічно зосереджені у транскордонному регіоні (просторі); співпрацюють та конкурують; спеціалізуються в різних галузях, пов’язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну для виготовлення спільного продукту чи послуги, що в кінцевому результаті дає можливість отримання синергетичних та мережевих ефектів, дифузії знань та навиків. Виокремлено дві моделі формування транскордонних кластерів:

1. Монополярний (формується з одного боку кордону із залучення окремих учасників з іншої сторони)

2. Біполярний (існування регіональних мереж, заснованих по обидві сторони кордону). [8]

Створення транскордонних асоціацій є важливою метою тактичного і стратегічного розвитку ЄС і України. Адже транскордонне співробітництво як інструмент просторового розвитку дає можливість ефективніше реалізувати економічний, соціальний, ресурсний та людський потенціал регіону. Крім того, транскордонна співпраці як детермінант європейської інтеграції дозволяє створити Європу без кордонів та формування єдиного європейського простору.

Проте виникає закономірне запитання: як використати і адаптувати світовий досвід регіональної співпраці у межах регіональної економіки України та її єврорегіонів?

По-перше, розроблення як на національному, так і на регіональному рівні законодавчої, нормативної та теоретичної бази проведення регіонами ЗЕД, транскордонного співробітництва та регіональної політики

По-друге, необхідно розробити довгостроковий план розвитку регіонів та транскордонної співпраці у вигляді поетапної програми дій та деталізації проблем і завдань для кожного регіону з урахуванням його соціально-економічного, культурного розвитку та рівня налагодженості співробітництва із сусідніми зарубіжними територіями.

По-третє, децентралізація регіональної політики держави, особливо у сфері прикордонної співпраці та надання «свободи дій» регіонам у здійсненні як внутрішньої, так і зовнішньої політики.

По-четверте, формування транскордонних кластерів (надаючи перевагу біполярним) у межах єврорегіонів, як засобів кооперації регіонів у різних сферах, що призведе до зближення за рахунок проведення узгодженої політики, реалізації спільних програм чи розвитку бізнесу.

По-п’яте, активна участь українських прикордонних регіонів у програмах ЄС щодо розвитку політики добросусідства та налагодження співпраці, що створює для України перспективи входження до Європейського Союзу в довгостроковому періоді, та має стати її основною стратегічною метою у державній та регіональній політиці.

Література:

1. Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями від 21травня1980 р. ; [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.

2. Закон України «Про транскордонне співробітництво» від 24 червня 2004 року №1861-15 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.

3. Інструмент європейського сусідства і партнерства (ІЄСП) офіційний сайт [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.enpi.org.ua/.

4. Сухенко В. В. Питання транскордонного співробітництва у регіональній політиці Європейського Союзу: теоретичний аспект / В. В. Сухенко // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 22. – С. 78 – 80.

5. Яремко Л. Глобалізація прикордонних регіонів / Л. Яремко // Економіст. –2009. – № 9. – С. 12 – 14.

6. Стеценко Є. В. Завдання органів державної влади у здійсненні транскордонного співробітництва територій / Є. В. Стеценко // Економіка та держава. – 2009. – № 2. – С. 85 – 87.

7. Симонова О. Світовий досвід вирішення регіональних проблем / О. Симонова // Економіст. – 2008. – № 3. – С. 58 – 62.

8. Мікула Н. А. Транскордонні кластери// Н. А. Мікула, О. І. Пастернак // Регіональна економіка. – 2009. – № 2. – С. 228 – 229.