Кравчук І.П.

Буковинська державна фінансова академія

Технопарк як центр регіональної інноваційної системи

У сьогоднішніх умовах для України вкрай актуальною стає проблема формування інноваційних систем, розвитку економіки знань та впровадженню її результатів у господарчу практику. Інноваційна діяльність стає одним з найважливіших системних чинників соціального і економічного розвитку країни, забезпечення національної безпеки держави. В цілому ряді досліджень було показано, що інноваційна система і економіка знань, що заснована на співвідношенні вільного обміну фундаментальної наукової інформації і комплексним патентуванням всіх сторін бізнесу, являється основою формування технопарків і позиціонування рігіонів в глобальній конкуренції.

Сьогодні у світі нараховується декілька тисяч технопарків різних видів, більшість з яких зосереджено в США, Європі, Японії та Китаї, тобто в регіонах, що економічно найбільш вагомі та найбільш динамічно розвиваються.

Інноваційна структура регіону являє собою складну соціально-економічну систему, що складається з багатьох елементів. Дана система характеризується різноманітними взаємозв’язками, їх мінливістю, існуванням у кожного із суб’єктів даної системи визначених інтересів. Ефективність інноваційної системи визначається результативністю функціонування регіональної інноваційної інфраструктури, особливе значення якої має такий елемент як технопарк.

Технологічний парк як елемент регіональної інноваційної інфраструктури сприяє розвитку малого і середнього інноваційного бізнесу, виникненню нових підприємств, укріпленню технологічної бази і створення інноваційної системи по всіх регіонах. В цих умовах технопарк являється ядром регіональної інноваційної системи, оскільки в процесі його функціонування розробляються пропозиції про пріоритети розвитку, виявляється попит підприємств регіону на нововведення.

В регіонах, де немає розвинутої наукової бази, технопарк виконує всі інфраструктурні функції, необхідні для формування інноваційної системи. Для України важливе значення має розвиток міжрегіональних інформаційно-технологічних центрів, що пропонували б спеціалізовану інформацію. В даний час в сфері інноваційного виробництва існує гостра проблема в структурованій інформації про пріоритетних для кожного регіону інвестиційних проектів, напрямків науково-технічного розвитку і критично важливих технологіях. Міжрегіональна інноваційна інфраструктура дозволяє допомогти підприємствам, які не мають своїх інноваційних підрозділів, провести комплексну технологічну модернізацію[2,98].

Особливістю інноваційної діяльності є великий рівень витрат при розробці інновацій, а також значні витрати і високий рівень ризику при виході інноваційної продукції на ринок. Тому у всіх без винятку країнах держава забезпечує комплекс заходів щодо підтримки інноваційної діяльності. В Україні ж така підтримка державою надається разово, а обсяги державної підтримки наукової та науково-технічної діяльності зменшуються.

Несприятливими умовами розвитку технопарків на сьогоднішній день виступають такі:

- політична нестабільність в країні;

- втрата довіри зарубіжних і вітчизняних інвесторів до стабільності нормативно-правової бази інноваційної діяльності в Україні і згортання їхньої участі у фінансуванні ризикових інноваційних проектів, що призводить до зменшення інноваційної діяльності в цілому;

- недотримання чинного законодавства і постійна його зміна, що веде до погіршення умов роботи технопарків;

- обмежений попит на інноваційні пропозиції в середині країни;

- низька платоспроможність вітчизняних споживачів нової техніки;

-відсутність зацікавленості фінансових установ у підтримці інноваційних проектів;

- низька державна підтримка проектів технопарків.

Необхідно зазначити, що в Україні технопарків досить незначна кількість, а матеріальна і фінансова база не забезпечують реалізацію наявного інтелектуального потенціалу і попиту на інноваційну продукцію. Всього станом на 2009 рік в Україні зареєстровано дванадцять технопарків: Інститут монокристалів (2000 р.), Інститут електрозварювання імені Є.О.Патона (2000 р.), Вуглемаш (2001 р.), Напівпровідники (2002 р.), Інститут технічної теплофізики (2002 р.), Укрінфотех (2002 р.), Київська політехніка (2003 р.), Інтелектуальні інформаційні технології (2003 р.), Текстиль (2007 р.), Агротехнопарк (2007 р.), Яворів (2007 р.), Машинобудівні технології (2008 р.). Ще 4 технопарки проходять процедуру реєстрації. Кожен з технопарків має свою специфіку та спрямування діяльності.

Загалом на початок 2010 року 17 чинних свідоцтв проектів технопарку, з них 5 зареєстровані в рамках технопарку “Київська політехніка”, по 3 – “Інститут монокристалів” та “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, решта технопарків – по одному проекту.

У рамках виконання інноваційних проектів технологічних парків з 2000 по 2009 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 12,17 млрд. грн. За 2009 рік загальний обсяг реалізованої інноваційної продукції дорівнює 341,717 млн. грн., що на 509,79 млн. гривень менше, у порівнянні з 2008 роком [1].

Технопарки в Україні зарекомендували себе досить ефективно працюючою складовою національної інноваційної інфраструктури, реальним інструментом реалізації інноваційних ідей від науково-технічного відкриття до промислового співробітництва. Проте, за 2009рік бачимо, що відбувається негативна динаміка зменшення обсягів реалізованої інноваційної продукції, яка відображає припинення державної підтримки технологічних парків.

В період з 2000 по 2009 рік, в рамках дії спеціального режиму діяльності технологічних парків, на спеціальні рахунки було перераховано 511 млн. гривень, у 2009 році було перераховано трохи більше 1,067 млн. грн., що на 373 тис. грн. менше у порівнянні з 2008 роком (1,44 млн. грн.).

Правові основи розвитку інноваційної діяльності в Україні складає система законодавчих і підзаконних актів, які регулюють суспільні відносини в процесі життєвого циклу інновацій, у тому числі і при створенні технопарків.

Законом України Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України було повністю скасовано непряму державну підтримку технологічних парків у вигляді податкових пільг для виконавців проектів, що призвело до значного зменшення обсяів виробництва інноваційної продукції та неможливості започаткування нових проектів.

З метою вирішення ситуації, що склалася Законом України від 12.01.2006 № 3333 “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та інших законів України” було частково відновлено податкові та митні пільги для виконавців їх проектів.

Не завжди чітке дотримання та виконання чинного законодавства, а також його часті зміни, призупиняють стрімку динаміку розвитку та розбудови цієї інноваційної мережі в Україні. Для активізації інноваційної діяльності самих лише ринкових механізмів на сучасному етапі розвитку України, як свідчить досвід розвинених країн з тривалою історією, ринкового механізму недостатньо, необхідні цілеспрямовані регулюючі функції держави в науково-технічній сфері, формування відповідного інституційного середовища, що сприятиме створенню ефективної інвестиційно-інноваційної моделі розвитку.

Список використаних джерел:

1. Аналіз діяльності технологічних парків України за 2009 рік.-Доступний з http:www.mon.gov.ua/science/innovation/analiz_2009.doc

2. Древинг С.Р. Институциональные основы развития межрегинальных инновационных систем: роль инновационных кластеров/ Древинг С.Р.// Проблемы современной экономики.- 2008.- № 3(27).- С.97-100.