К.е.н. Урбан О.А., Сохацький В.В., Резнічук О.В.

Луцький національний технічний університет

Транскордонне співробітництво: сучасний стан та

перспективи розвитку

Історичне минуле України свідчить, що будучи цен­тром Європи, вона завжди підтримувала інтенсивні зовнішньоекономічні зв'язки з різними країнами світу. Її економіка й нині характеризується високим рівнем залежності від зовнішньої торгівлі, її географічного по­ложення.

Поглиблення транскордонного співробітництва (ТКС) відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях й підвищення їх конкурентоспроможності шляхом мобілізації природно-ресурсного потенціалу сусідніх територій. Таке об`єднання зусиль для вирішення спільних та ідентичних проблем найбільш ефективно здійснюється через реалізацію транскордонних проектів у різних сферах суспільного життя [1, с.21-22].

Аналіз та оцінка реалізації транскордонного співробітництва на регіональному рівні вимагає оцінки можливостей, пріоритетів та рівня реалізації можливостей розвитку ТКС. Таку оцінку пропонуємо здійснити на основі дослідження економічних аспектів діяльності єврорегіону «Буг», а також рівня транскордонної співпраці прикордонних регіонів на прикладі Волинської області.  З метою детальнішого аналізу рівня транскордонної співпраці, пропонуємо дослідити особливості її розвитку у Волинській області.

Прикордонний статус Волинської області створює сприятливі передумови для розвитку єврорегіональної моделі міжнародних взаємин. Область набула позитивного досвіду і конкретних результатів у цьому напрямку завдяки реалізації ряду заходів та проектів у рамках українсько-польсько-білоруського транскордонного об’єднання єврорегіон «Буг» [2]. Зокрема, Волинська область належить до прикордонних територій, на які поширюється дія польсько-української стратегії транскордонного співробітництва розрахована на 2007-2015 рр. [3], програми транскордонного співробітництва «Польща–Білорусь–Україна 2007-2013», основні пріоритети яких включають: модернізацію та розвиток існуючої транскордонної транспортної мережі; розробку спільної транскордонної системи охорони довкілля; розвиток туризму: бізнес та інфраструктура; посилення інституційного співробітництва. Основна мета зазначеної програми – відповідь на спільний виклик збалансованого соціально-економічного розвитку шляхом транскордонного співробітництва та інтеграції. Програма повинна бути досягнута за чотирма пріоритетами: підвищення конкурентоспроможності прикордонних регіонів, підвищення якості життя, мережева співпраця та ініціативи місцевих громад, технічна допомога. Загальний бюджет програми на 2007-2013 роки складає 186,2 млн. євро. Понад 60% цієї суми, тобто 114,4 млн. євро, виділяється з Європейського  фонду регіонального розвитку. Регіональна політика Європейського Союзу орієнтується не тільки на підтримку депресивних регіонів за рахунок регіонів-донорів, а насамперед на створення умов для мобілізації місцевого потенціалу і ресурсів, посилення конкуренто-спроможності регіонів.

Варто зазначити, що основним фокусом уваги учасників єврорегіону «Буг» є розвиток торгово-економічних відносин. Зокрема, протягом 2009 року Республіка Польща стала другим, а Республіка Білорусь – сьомим партнерами Волині за величиною обсягів зовнішньої торгівлі серед 85 країн світу, з якими область здійснювала експортно-імпортні операції [2].

У зв’язку із наслідками світової економічної кризи у 2008-2009 рр. відбувалося деяке скорочення зовнішньоторговельного обороту Волинської області з Польщею та Білоруссю відповідно на 38,19% та 25,5% . Проте така динаміка не зумовлюється погіршенням торговельних відносин у зв’язку із внутрішніми проблемами співпраці в рамках єврорегіону «Буг». Тому із відновленням економічної стабільності в Україні очікується відповідне пожвавлення торговельних зв’язків Волинської області з досліджуваними країнами.

Дослідивши особливості транскордонної співпраці Волинської області, зокрема, у зовнішньоторговельній сфері, виявлено, що особливо активно розвивається співробітництво між прикордонними регіонами Польщі та України. Більш відсторонена позиція Білорусі пояснюється відносною закритістю економіки країни та налагодженням тісних політичних та економічних зв’язків з Росією.

В цілому вивчення статистичної інформації щодо розвитку ТКС в Україні, звітів органів регіональної влади прикордонних регіонів — учас­ників ТКС, наукових праць вітчизняних учених дають можливість визначити спільні проблеми, які існу­ють у прикордонних регіонах, що аналізуються, зокрема:

− недостатній рівень розвитку кордонної і прикордонної інфраструк­тури;

− низький рівень залучення територіальних громад низового рівня до
участі у транскордонному співробітництві, втому числі у розробці і впро­вадженні конкретних проектів;

− нестача  фінансових  ресурсів,  що ставить  під сумнів можливість прак­тичного виконання більшості заходів, спрямованих на інтенсифікацію транскордонної взаємодії.

Таким чином, зважаючи на сказане вище, можна зробити висновок, що пріоритетними напрямками розвитку ТКС повинні стати охорона навколишнього середовища; розвиток туристичного бізнесу; розбудова транспортної, комунікаційної та прикордонної інфраст­руктури; створення спільних підприємств з метою підтримки пріоритетних галузей економіки та забезпечення додаткових робочих місць; посилення корпоративних взаємозв’язків у наукоємних галузях; наукова співпраця в напрямку розробки інноваційних технологій
видобутку корисних копалин; розвиток малого та середнього бізнесу; підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва.

Література

1.                    Біль М. Транскордонне співробітництво регіонів України в галузі туризму: сучасний стан та основні напрямки розвитку // Науковий вісник. – 2008. – № 2. – С. 21-24.

2.                    Офіційний сайт Волинської обласної державної адміністрації // Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.voladm.gov.ua.

3.                    Польсько-українська стратегія транскордонного співробітництва на 2007-2015 рр. // Електронний ресурс. Режим доступу: http://niss.lviv.ua.