Удовенко В.В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Сутність поняття «тіньова економіка», її сучасний стан в Україні

У статті розкрито сутність поняття тіньова економіка, її вплив на госпдарське життя. Досліджуються основні причини, які гальмують процес виходу економіки України з тіні, а також наведено низку заходів, які сприятимуть детінізації.

Постановка проблеми: В умовах формування ринкової економіки постсоціалістичних країн кричущою проблемою є явище «тінізації» господарського життя. Україна є країною з критичним рівнем тіньової економіки та корупції. Можна з упевненістю стверджувати, що жодна галузь виробництва не позбавлена впливу тіньової економіки, а корупція є основним методом конкурентної боротьби. Саме недостатнє науково-методичне і правове забезпечення, відсутність кардинальних практичних заходів активного державного регулювання процесами забезпечення економічної безпеки створили передумови для розширення процесу тінізації. З огляду на Європейський вектор розвитку України, проблема подолання цих явищ є наріжним каменем без подолання якого неможливий нормальний розвиток національного господарства.

Мета статті: Дослідити сутність поняття тіньова економіка, передумови існування та способи подолання.

Аналіз досліджень та публікацій. Вагомий внесок у дослідження проблеми економічної безпеки країни зробили вчені: З. Варналій, О. Турчинов, Губський Б.В., Герасимчук З.В., Вавдіюк Н.С., Ткаченко В.Г. та інші. Дослідивши проблеми утворення і розширення тіньової економіки Шнайдер Ф. та Енсте Д., відзначили, що тіньовий сектор економіки є практично в кожній країні. Її розміри багато в чому визначаються тим, який в країні економічний порядок: при сильній владі, кращій законодавчій базі та організованому управлінні тіньовий сектор економіки незначний і, навпаки [5, с.24].

Значний внесок у розроблення сучасних наукових підходів до з'ясування механізмів тіньової економічної діяльності зробив О. Турчинов, який сформулював таке визначення тіньової економіки: "тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства" [4, с. 32]. Проте, це визначення може стосуватись всіх загальнокримінальних злочинів (крадіжка, розбій, вимагання), а це може призвести до неприпустимого розширення сфери тіньової економіки. Академік Богачов В.І., аналізуючи стан тіньової економіки в країні, відзначає: «Тіньова економіка - це не тільки ті сфери життєдіяльності суспільства, які стоять за межами економіки, наприклад, незаконна торгівля зброєю, наркобізнес, проституція та інше, а перш за все, порушення законів, відхід від сплати податків, які спостерігаються по суті справи, у всіх сферах підприємництва»[1].

Економіка будь-якої країни має дві складові: офіційну і неофіційну (тіньову). Офіційна економіка - це та частина народногосподарського комплексу країни, яка функціонує за існуючими в державі законам. Її діяльність постійно враховується, контролюється і регулюється відповідними державними органами статистичного обліку, контролю, управління, регулювання. Наявність тіньової економіки в країні обумовлено корисливими цілями, бажанням різними шляхами організації підпільного виробництва, незаконного перепродажу товарів і послуг, приховування доходів, використання механізмів недобросовісної конкуренції та монополізму та іншими протизаконними діями отримати додатковий, прихований від сплати податків дохід.
В умовах нестабільності економіки, наявності в країні нецивілізованої задушливої податкової системи багато підприємців знаходяться під гнітом податкового преса і митних зборів, змушені приховувати частину своїх доходів, щоб якось виживати у важкій економічній ситуації і зберегти хоча б частково, можливість для подальшого розвитку виробництва. Появі, а потім і розширенню тіньової економіки сприяє і недосконалість законодавчої бази, потік в економіку кримінальних елементів, представників кримінального світу, корумпованість значної частини бюрократії і багато іншого.
Сутність тіньової економіки та її складові елементи, які використовуються у ряді країн за версією Системи Національних Рад (СНР) Організації Об'єднаних Націй (ООН) представлена на рис. 1.

Представлена схема структури, тіньової економіки (рис. 1) являє собою процес виробництва охоплює перший і другий блоки («прихована» і «неформальна» діяльність). Тому при розрахунку масштабів тіньового сектору розраховуються саме ці дві складові. Третій блок - це кримінальна, антизаконна діяльність, де відбувається лише перерозподіл раніше створеного продукту.

Суб'єкти тіньової економіки поділяються на три рівні:

1. Кримінальні елементи.

2. «Тіньовики - господарники» (підприємці, комерсанти).

3. Наймані працівники з неформальною зайнятістю, держслужбовці, хабарі у яких складають до 60% їхнього доходу.

На кожному рівні потрібен певний різноманітність державного регулювання безпеки. Особливої уваги з боку держави вимагає другий рівень - «тіньовики-господарники», діяльність яких повинна бути легалізована і занесена до складу «Середнього класу» як основи стабільності будь-якої макроекономічної системи [4].

Рівень тінізації економіки України є високим. У 2009 р. рівень тіньової економіки становив майже 40 % від офіційного ВВП і збільшився порівняно з 2008 р. на 8 % відсоткових пунктів. Причиною такого росту стало поглиблення економічної кризи, яка призвела до зниження фінансової спроможності платників податків.

Результати дослідження зміни рівня тіньової економіки у розрізі видів економічної діяльності свідчать про поступове "перетікання" протягом 2009 р. тіньових ресурсів зі сфери послуг (операції з нерухомим майном, фінансової діяльності) та будівництва у сектор економіки, який в основному виробляє товари. Найістотніше збільшився рівень тіньової економіки у добувній (на 10 %) та у переробній (на 7,9 %) промисловості в 2009 р. порівняно з 2008 р. [2].

Основними причинами, які гальмують процес виходу економіки України з тіні, є:

● системні вади податкової політики (чинна податкова система фактично зосереджена на максимальному залученні надходжень до бюджету, без урахування можливих негативних наслідків надмірного фіскального тиску на суб'єктів господарювання та громадян);

● відсутність повноцінного ринкового середовища (уповільнення інституційних, структурних та економічних змін, недосконалість ринкових механізмів призводять до неузгодженості державної економічної політики з інтересами суб'єктів господарювання, які змушені самостійно розробляти неформальні механізми взаємної співпраці);

● високий рівень корупції та некомпетентність державних службовців (корупція є одним з головних чинників, який впливає на розвиток України та залишається одним з найбільших перепон на шляху її інтеграції до світового співтовариства);

● нестабільність інвестиційного та підприємницького клімату (про це свідчить зниження індексу економічної свободи України у рейтингу, який складає американська неурядова організація "The Неritage Foundation". За рейтингом 2009 р., Україна посіла 152 місце зі 179 країн) [2];

● недостатній захист інвесторів (відповідно до рейтингу "Doing business 2009" Україна посіла серед 181 країни такі місця за складовими індексу: за реєстрацією власності – 140; за захистом інвесторів – 142; за легкістю отримання дозволу на будівництво – 179; за податковим тягарем – 180 місце) [6];

● нестабільне політичне середовище та ін.

На думку Ткаченко В.Г. [3, с.83-85], подолання «тінізації» економіки слід здійснювати диференційовано, з урахуванням всіх загроз і їх можливих наслідків, завданих таким розмаїттям економіки, як «сіра», «темно-сіра», «кримінально-чорна», «криваво-чорна». Сіра економіка переважно пов'язана з виживанням найбільш численного прошарку населення в кризових умовах, тому введення державою реальних ставок податків невеликих доходів, а також економічно і соціально обгрунтованого розміру неоподатковуваного мінімуму стане реальним способом усунення даної загрози.

З метою прискорення легалізації «темно-сірої» економіки і переходу її суб'єктів у легальну, офіційну економіку, слід здійснити такі заходи:

- Економіко-правову інвентаризацію існуючих проявів «Тіньових» правопорушень з подальшою декриміналізацією більшості з них, залежно від ступеня їх соціально-економічної небезпеки;

- Полегшити та диференціювати штрафні санкції та покарання за несуттєві правопорушення;

- Підвищити ефективність захисту прав власності та інтересів підприємців з боку державної влади, усунути існуючі дискримінаційні елементи, які реально існують в чинному законодавстві;

- Істотно спростити процедуру реєстрації, звітності, врегулювання податкових та митних питань, скоротити мережу відповідних інстанцій, а також кількість обов'язкових відвідувань підприємців різними комісіями та інспекціями;

- Створити правове поле цивілізованих відносин держслужбовців і підприємців, поліпшити правову та організаційно-кадрову роботу з метою підвищення рівня професіоналізму та підвищення відповідальності працівників державного апарату.

«Кримінально-чорна» і «криваво-чорна» складові тіньової економіки є найбільш небезпечними, неприховані злочинними формами, існування яких створює суспільству величезну економічну і моральну шкоду. З тіньовою економікою тісно пов'язана проблема корупції. Для подолання цих вкрай небезпечних явищ необхідно ліквідувати зони правового вакууму, які провокують розширення «тінізації» та криміналізації вітчизняної економіки, не дають можливості залучати до відповідальності за злочини, здійснені, у сфері ринкових відносин. Правові заходи боротьби з тіньовою економікою повинні включати також законодавчі акти про попередження зловживань та злочинів на ринку цінних паперів та ін [2].

Висновок. У результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що тіньовий сектор економіки справляє негативний вплив на стан економічної безпеки країни. Наслідком посилення даної загрози є ослаблення соціального захисту населення і зниження його економічної активності, а також істотне зниження темпів економічного зростання на макрорівні в результаті залишку значної кількості фінансових ресурсів. Реалізація зазначених в статті заходів щодо подальшої детінізації економіки не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, процесу демократизації суспільства загалом, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва.

Література

1. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації : монографія / за ред. З.С. Варналія. – К. : Вид-во НІСД, 2006. – 576 с.

2. Засянська О.В. Теоретичні основи боротьби з тіньовою економікою // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – С. 76-84.

3. Ткаченко В.Г. Экономическая безопасность Украины в условиях рыночных трансформационных процессов / под редакцией В.Г. Ткаченко, В.И. Богачева. – Ровеньки-Луганск: «Наука», 2007. – 330с.

4. Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. – К. : Вид-во АртЕк, 1995. – 300 с.

5. Шнайдер Ф. Теневые экономики: размеры, причины роста и следствия / Ф. Шнайдер, Д. Энсте // Аргументы и факты. – 2001. - №17. – С.6.

6. Шарікова О.В. Економічні наслідки тінізації економічної системи // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 1. – С. 3-6.