Голишевська Л.В., Рябокінь Т.О.

Вінницький національний аграрний університет

АКЦИЗИ ЯК ФОРМА СПЕЦИФІЧНИХ ПОДАТКІВ

Податки є невід'ємною частиною господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури. Держава не може існувати за рахунок лише добровільних, благодійних надходжень. Вона повинна мати бюджет із стабільним джерелом надходжень, роль яких виконують, в першу чергу, податки. Однією з важливих статей у податкових доходах бюджету України виступають акцизи.

Вивчення акцизів висвітлені в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Федоров В.М., Василик О.Д., Крисоватий А.І., Завгородній В.П., Петровська І.О., Клиновий Д.В., Д. Міль, А. Маршаль, А. Пігу, М. Фрідмен, І. Фішер.

Акцизи – це непрямі податки, що встановлюються у виді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для систем ринкового ціноутворення, у якому держава прямо не втручається в цей процес [2].

Вперше акциз був запроваджений у Давньому Римі. Вибірковий акциз в деяких країнах встановлюється на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на проїзд, комунальні послуги. У більшості країн Заходу в повоєнний період були запроваджені універсальні акцизи, або податки з обороту, які вилучаються у відсотках (до 10%) від валової виручки підприємств. В останні три десятиріччя замість податку з обороту існує акциз на додану вартість, що став основною формою непрямого оподаткування. Тобто в широкому розумінні акциз – це непрямий податок на продаж товарів і послуг на внутрішньому ринку. На відміну від податку з обороту, цей податок вилучається не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та його реалізації. Оподаткуванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, і витратами на закупівлю сировини, напівфабрикатів та оплату послуг.

За останні сорок років питома вага індивідуальних та універсальних акцизів в країнах скорочується (в Канаді з 35,3 до 26 %, в Італії з 40,8 до 23 %, у Франції з 37,6 до 28 %, в Японії з 33 до 12 %). Це пояснюється насамперед зростанням частки податків на соціальне страхування. Найнижча питома вага акцизів в Японії (12 %) та США (16 %), оскільки в цих країнах переважає пряме оподаткування; найвища – в Греції, Португалії (до 40 %) та Ірландії (42 %). У структурі акцизів в країнах ЄС дещо підвищуються універсальні і знижуються індивідуальні акцизи. Водночас частка акцизів в доходах державного бюджету в розвинутих країнах Заходу знижується. В Японії у 1989 скасовано 30 % акцизів на дорогі товари (автомобілі, холодильники тощо) і запроваджений 30 % універсальний акциз у формі податку на додану вартість. Для бюджетів штатів та місцевих органів влади значну роль у США та Японії відіграє універсальний акциз – податок на продаж зі ставкою від 3 до 7,5% роздрібної ціни. У США він забезпечує до 30% надходжень. Індивідуальних акцизів в Німеччині налічується майже 20, а в Японії – понад 600 [1].

В українській системі податків використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито, об'єктом яких є оборот і споживання певних товарів та послуг. Вони не настільки очевидні для платника як прямі податки, тому що включаються до продажної ціни товарів чи тарифів на послуги. Їх сплачують усі споживачі незалежно від свого фінансового становища. Суб'єктом непрямого оподаткування є продавець товару або послуг, який виступає посередником між державою та платником (споживачем товару або послуг). Ці податки прямо не пов'язані із сукупним доходом платника, а лише з тією його частиною, що використовується як споживчі витрати. До них відноситься і акцизи, які, як непрямий податок, поширені в усіх країнах.

У залежності від методу встановлення надбавки розрізняють фіксовані і пропорційні ставки акцизів. Фіксовані – встановлюються в грошовому виразі на одиницю товару. Вони не залежать ні від ціни, ні від якості товару. Пропорційні ставки акцизів встановлюються у відсотках до обігу реалізації. На відміну від фіксованих ставок вони реагують на коливання ринку. В залежності від охоплення товарів податком пропорційні акцизи поділяються на індивідуальні (специфічні) і універсальні [3].

Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари (винно-горілчані, тютюнові, легкові автомобілі, бензин, тощо), які визначаються законодавчим органом. Цей податок кількісно замінив (разом із податком на додану вартість) податок з обороту і податок з продажів, що діяли раніше. Він включається в ціну товарів і сплачується споживачами цих товарів. Збирається цей податок здебільшого за твердою ставкою з одиниці виміру товару і коливається в залежності від виду товару.

Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються від індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів.

Податок з продажу, який застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі і об'єктом оподаткування якого є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється тільки один раз. Він встановлюється у вигляді відсотка до роздрібної ціни товару і сплачує його покупець. Нині цей податок існує в небагатьох країнах (наприклад, у Великій Британії, Канаді, США, Швеції), в сучасній Україні він не використовується.

Податок з обороту стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок зараз теж не використовується.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. Ставка податку на додану вартість з 1995 р. затверджена у розмірі 20 та 0 відсотків. Порівняно завищена ставка податку негативно впливає на платоспроможність населення.

Таким чином, формою специфічних податків є акцизи, які відомі не лише в Україні, а й за її межами. Запроваджений у Давньому Римі, акциз поширився на інші країни світу й пройшов тривалий історичний розвиток. В Україні акцизами являються акцизний збір (специфічний акциз) та податок на додану вартість (універсальний акциз), що займають вагоме місце в сучасній податковій системі держави.

Література:

1. Азаро М.Я., Колига В.Д., Онищенко В.А. Все про податки. Довідник. – К.: Експерт – Про, 2000. – 680 с.

2. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: «А.С.К.», 2003. – 350 с.

3. Лазаренко Л.В. Роль акцизів у формування доходної частини бюджету / Л.В. Лазаренко //Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. - №5(36). – С. 34-37.