Національно орієнтована економіка як інструмент подолання економічної кризи

Сучасний стан економіки України залишає бажати кращого. Він характеризується нестабільністю фінансових процесів та низьким рівнем розвитку ринкової економіки. Ці тенденції багато в чому пов’язані з неспроможністю України після розпаду СРСР вести самостійну економічну діяльність. Занадто багато пережитків старої економічної системи мають своє місце у структурі економічної системи в Україні, що заперечують будь-які принципи захисту національної економіки окремих країн та її відтворення у сучасних умовах.

Політика економічного націоналізму є тим інструментом, що здатен не лише вивести країну з кризової ситуації, а й забезпечити їй подальший розвиток та успішне функціонування на світовому ринку. Даний інструмент за 10 років вивів більшість посткомуністичних країн Центральної Європи на європейський шлях розвитку та дозволив їм стати членами провідних європейських об’єднань, в тому числі і повноправними членами Європейського Союзу.

Першим чіткий проект економічного націоналізму запропонував німецький вчений Фрідріх Ліст і саме цей проект у найкоротші строки перетворив переможену Німеччину на провідну країну ЄС. Держава інвестувала в науку, освіту та транспортну систему, які є основними рушіями розвитку та модернізації нації й держави, та досягла швидкого успіху.

У кожної сильної держави існує міцна підтримка власного виробника та стратегічно-важливих галузей промисловості. Вона підтримує ті види діяльності, які мають символічну цінність для національної економіки. І задля більш регульованої та ефективної функціональності системи захисту національного виробника має існувати державний контроль над ними.

На даний момент Україні необхідний подібний інструмент для проведення структурної перебудови економіки, зменшення зовнішньої економічної залежності та створення конкурентоспроможного внутрішнього ринку. Для цього потрібно розвивати галузі, що займали в останні роки більшу частину у структурі виробництва та торгівлі або мають високий та нереалізований потенціал. Такими галузями можуть бути машинобудування, сільське господарство, космічна й авіаційна галузі, металургія та хімічна промисловість. Та на даний момент через нестачу фінансових ресурсів та дієвої політики протекціонізму зі сторони держави, вони не мають тенденції до розвитку. Також для підтримки даних галузей необхідно популяризувати продукцію національного виробника та поступово замінювати нею імпортовану продукцію.

Найбільшу частку експорту України становить сировина, в той час як в розвинених країнах це машинобудування. Для змінення даних пропорцій необхідно шукати інвесторів для вкладення коштів у заводи, що мають великий потенціал, та через умови жорсткої економіки не мають можливості його використовувати.

Аналізуючи структуру доходів домогосподарств України можна сказати, що питома вага сільського господарства в ній має стрімку тенденцію до зменшення навіть у сільській місцевості. Країна з обширними земельними багатствами через недостатнє фінансування не здатна їх використовувати. Опорою даної галузі має слугувати середнє фермерське господарство з правом володіння засобами виробництва та самостійного розпорядження результатами своєї роботи.

Дуже важливим моментом у проведенні даної політики є податкова система. Україна відома своїм ускладненим оподатковуванням, що не дає змоги успішному функціонуванню малих підприємств. Основою ж всіх економік розвинених країн є саме малий та середній бізнес, тому потрібно створювати умови, що нададуть їм можливість до прибуткової роботи. Зараз в Україні вже існує проект, що має реалізовуватись з 2011 року, про позбавлення малих підприємств обов’язку сплачувати податок на прибуток та ПДВ на 5 років. Можливо, це надто різкий крок, і він може привести спершу до збільшення податкового тягаря для великого бізнесу, але він дасть можливість для появи та стабілізації діяльності малих підприємців, що невдовзі урівноважить економіку загалом.

Також політика держави має сприяти таким видам економічної діяльності, які відповідають потребам середніх освічених класів у працевлаштуванні. ЇЇ вибір залежить від рівня економічного розвитку: в малорозвинених країнах перевага надається діяльності, пов’язаній із бюрократичним обслуговуванням держави, в розвинених – менеджментовій, освіті, охороні здоров’я, юридичним професіям; найрозвиненіші країни віддають перевагу створенню робочих місць передусім у сферах вищої освіти та науки. Україні в даному випадку доцільним буде поєднати перші два види, оскільки її політична діяльність спрямована на співробітництво з розвиненими країнами ЄС.

Такий підхід буде гарантувати працевлаштування освічених верств у сфері державного управління й водночас дасть можливість здійснювати суспільний контроль за тим, щоб переваги у працевлаштуванні мали українські громадяни. Політика економічного націоналізму буде спрямована на перерозподіл матеріального прибутку на користь середніх класів, наявність яких є передумовою стабільності суспільства та державного розвитку.

Лібералізація міжнародних економічних відносин привела до того, що відкритість, що вважалась чинником внутрішнього економічного розвитку, призвела до перекриття доступу до світових ринків розвиненими країнами слабким країнам. Таким чином, економічна відкритість буде мати місце в економіці України лише за приведення внутрішнього ринку до стабільного та прибуткового функціонування, щоб на рівних умовах долучитися до світового співтовариства та впевнено протистояти іншим економікам на світовому ринку.

На даний момент в Україні поняття середнього класу ставиться взагалі під сумнів, що є проблемою уряду та суспільства в цілому. Щоб досягти налагодження соціального та економічного добробуту необхідно довести показник середнього класу до 60%. Цього можна досягнути шляхом підтримки малого бізнесу, розвитку конкурентоспроможності у галузях, що мають високий потенціал для держави, та налагодженням податкового законодавства. Це буде сприяти формуванню нових виробництв, стимулювати їхнє утворення. Держава зможе підтримувати стабілізацію політикою протекціонізму, субсидіюванням, матеріальною підтримкою, та, виступаючи корпоративним інвестором.

Економічний націоналізм успішно вивів у свій час з кризи більшість посткомуністичних країн, економіка яких знаходилась у схожій ситуації. І на даний момент є найреальнішим шансом України почати відновлення економіки та вийти на світовий ринок як стабільної та конкурентоспроможної країни.