Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Гузенко О.П., Турченко Т.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ „КНЕУ ім. В. Гетьмана”

Кредит як спосіб вирішення інвестиційних проблем

В умовах виходу вітчизняної економіки з кризи та переходу до стадії економічного зростання великого значення набуває участь банків в інвестиційній діяльності різних економічних суб'єктів. Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що банки спроможні виступати в ролі активних інвесторів економіки, зосереджуючи значні обсяги залучених фінансових ресурсів на найбільш ефективних інвестиційних напрямках.

В умовах ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовці та перепідготовці наукових кадрів. Він допомагає швидкому перерозподілу грошових капіталів, що дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

У своїй праці М.П. Денисенко [1] звертає увагу на те, що кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки в світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. Автор стверджує, що за допомогою кредиту можливий імпорт нових технологій, передової техніки, навіть при пасивному торговому балансі. При цьому, кредит сприяє розвитку експорту традиційних товарів, використовується як засіб регулювання платіжного балансу країни.

Дослідженнями доведено, що роль банків в інвестиційному забезпеченні діяльності суб'єктів господарювання полягає в тому, що вони виступають головним джерелом мобілізації великих капіталів, необхідних для інвестицій та розширення виробництва. Отримані в такий спосіб ресурси використовуються для інвестування реального сектора економіки шляхом переливання капіталу в найбільш привабливі та перспективні, з інвестиційної точки зору, галузі народного господарства. Однак в сучасній українській дійсності участь банків в інвестиційному процесі здебільшого обмежується обслуговуванням руху коштів, які належать клієнтам-інвесторам і призначені для інвестиційних цілей.

Звернення до даних Державного комітету статистики України [2] показало роль банківського інвестиційного ресурсу в накопиченні основного капіталу різних суб’єктів протягом 2002-2009 років (рис. 1).

Рис. 1. Графічна інтерпретація змін інвестицій в основний капітал за рахунок кредитів банку та інших позик [2]

Отримана інформація чітко підкреслює негативний вплив фінансової кризи на обсяг інвестицій в основний капітал за рахунок кредитів банку та інших позик у 2009 році. Обсяг інвестицій в основний капітал за рахунок кредитів банку та інших позик на 01.01.2010 року склав 21581 млн. грн., що складає лише 53,35% від обсягу минулого періоду.

Доцільно нагадати, за розрахунками Міністерства економіки України тільки для здійснення першочергових інвестиційних проектів із модернізації, технічного переозброєння підприємств і технологічного оновлення виробництва необхідно 40-50 млрд. дол. США. Водночас власний інвестиційний потенціал, який можна звільнити шляхом детінізації економіки та переходу на європейські норми регулювання банківської діяльності, за розрахунками деяких економістів оцінюється в 10 млрд. дол. США. Тому логічно фінансово-банківську систему визнати сферою, з якої варто розпочати реалізацію стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України.

Варто зазначити, основним джерелом інвестиційних кредитів є кошти населення. Як переконує світова практика, для досягнення усталених темпів щорічного зростання ВВП (3-4%), норма чистих заощаджень має бути, як мінімум, 7-8%. Заощадження населення становлять досить значний обсяг коштів, які з причин загальної недовіри до банківської системи переважно не потрапляють на банківські рахунки і, отже, не працюють на економіку країни. За різними оцінками, інвестиційний потенціал населення України становить 20 млрд. грн.

Більшість економістів стверджують, що мінімальний обсяг коштів, які вітчизняні банки готові вкладати в інвестиційні проекти різних суб’єктів господарювання складають 250-500$ тис. Крім того, банки першої десятки можуть видавати в одні руки до 50-100$ млн., але такі великі ризики на себе воліють не брати. Найбільші інвестиційні проекти вітчизняних банків коштують 30-50$ млн. Як правило, банки вимагають, щоб внесок позичальника становив не менш ніж 20% вартості проекту. Інвестиційні гроші, у більшості випадків, коштують 9-14% річних у валюті. Очевидним є те, що українські банки розуміють реалії національного бізнесу і готові працювати з цими реаліями, серед яких особливості законодавства, специфічні схеми організації бізнесу, непрозорість звітності тощо.

Наприкінці зауважимо, банківським установам необхідно мати достатньо дієву законодавчу базу в системі надання інвестиційних кредитних позик, значна увагу слід приділяти підвищенню рівня довіри населення, яке відіграє ключову роль в створенні ресурсної бази, а також варто в повному обсязі скористатися новітніми технологіями і ресурсами нових акціонерів українських банків.

Література

1. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності: [підручник] / М.П. Денисенко. – К.: Алеута, 2003. – 338 с.

2. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування: Держкомстат України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua