Мовчан І.В.

Кременчуцький державний університет ім. М.Остроградського

СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В умовах ринкової економіки одним з актуальних питань для керівників є формування організаційно-економічного механізму інноваційного потенціалу підприємства, що спроможний забезпечити ефективність функціонування організаційної структури та конкурентоспроможність підприємства.

Комплексною характеристикою спроможності підприємства до інноваційної діяльності є формування його організаційно-економічного механізму інноваційного потенціалу, який являє собою комплексну систему, що складається з системи забезпечення, функціональної та цільової системи, які містять певну сукупність організаційних і економічних важелів, що впливають на економічні і організаційні параметри системи управління підприємством з метою забезпечення стабільного розвитку підприємства і отримання конкурентних переваг.

Існують різні підходи до тлумачення поняття інноваційний потенціал. Одні автори роблять наголос на наявності ресурсів, інші на можливості їх використання. Але більшість керується так званим ресурсним підходом, тобто представляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі його елементи як виробнича, кадрова, науково-технічна, організаційна та маркетингова складові.

Матеріально-технічні ресурси є речовинною основою інноваційного потенціалу, визначають його техніко-технологічну базу, впливають на масштаби й темпи інноваційної діяльності. Формування інноваційного потенціалу може бути ускладнене їх одержанням. Тому актуально, особливо в наших умовах, орієнтуватися на створення не матеріаломістких нововведень, що дасть змогу максимально комплексно використовувати наявну сировинну базу, нові види матеріалів.

Кадрова складова інноваційного потенціалу може характеризуватися такими показниками, як загальна чисельність працівників, зайнятих в НДДКР, структурний розподіл чисельності персоналу за видами діяльності, за кваліфікаційними групами. Важливим фактором є ставлення робітників до інноваційних процесів, розвиток їх свідомого бажання вкладати свої знання й навички в інноваційну сферу [1].

Дослідження, проведені на вітчизняних промислових підприємствах виявили, що серед керівників вищого й середнього рівнів підтримують і беруть участь в інноваційних процесах у середньому 70% респондентів, 8% ставляться до них пасивно, 10% опитаних чинять опір, 12% взагалі не визначилися. Серед інженерно-технічних працівників ці показники становлять відповідно 55%, 17%, 12% та 16%. Такі дані свідчать про середній рівень зацікавленості

працівників українських підприємств у розвитку інновацій.

Усі складові частини, що мають вплив на розвиток інновацій, мають бути

узгоджені між собою і виконувати певні функції згідно з організаційно-економічним механізмом їх використання, який розробляється у надрах господарських ресурсів, з їхньої раціональної переробки для формування інноваційного продукту [2].

Інноваційний потенціал підприємства ― це підсистема цілісної системи, механізм якої полягає у взаємодії з іншими потенціалами підприємства інноваційного менеджменту підприємства для забезпечення загального економічного зростання підприємства.

Розгляд потенціалу лише як сукупності ресурсів і можливостей їх використання є обмеженим. Таке уявлення про нього не враховує цільової характеристики цієї категорії. Використання ресурсів завжди є цілеспрямованим і певним чином організованим для реалізації потреб суспільства й суб’єктів господарювання. До інноваційного потенціалу також має належати поняття, яке характеризує внутрішню можливість самого інноваційного середовища, у котрому перебуває підприємство, здійснювати цілеспрямовану діяльність із залучення конкретних (кадровим, науково-

технічним, технологічним тощо).

Підбиваючи підсумки даного дослідження можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість інноваційного потенціалу. Реалії сьогодення потребують від керівників підприємств і організацій, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі [3].

Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики. Керівники підприємств повинні розуміти, що інноваційний розвиток підприємства робить його більш конкурентоспроможним по відношенні до інших. Ресурси екстенсивного зростання вичерпано, і в даних умовах забезпечити процвітання підприємства може лише впровадження новітніх технологій та нововведень.

Однією з важливих складових, одночасно цілеспрямованим вектором і джерелом розвитку є організаційно-економічний механізм інноваційного потенціалу підприємства.

Інноваційний потенціал є складною категорією тісно взаємопов’язаною з різними складовими підприємства: трудовими, матеріальними, фінансовими ресурсами, тому формування організаційно-економічного механізму інноваційного потенціалу слідує здійснювати з урахуванням цих важливих складових, але не можна ігнорувати і інноваційну політику держави, яка створює сприятливе зовнішнє середовища для інноваційного розвитку підприємства.

Список літератури:

1. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки.- 2003. –№ 12. – С. 12 - 17.

2. Гусаков М.А. Формирование потенциала инновационного развития // Экономист. – 2002. - № 2. – С. 21.

3. Данько, М.В. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. – 2002. - № 10. – С. 26 – 32.