асистент
Пархуць М.Р.
Львівський
національний аграрний університет
Переваги і недоліки придбання
уживаної сільськогосподарської техніки
Технічна оснащеність аграрного
виробництва знаходиться на дуже низькому рівні. Протягом останніх років обсяги списання техніки
сільськогосподарськими підприємствами у 8–10 разів перевищили обсяги її
закупівлі. Значно зросли строки виконання механізованих робіт, знизилася їх
якість, зросли втрати урожаю. Ця застаріла техніка потребує значних коштів для
підтримання її в робочому стані Сільськогосподарські підприємства потребують негайного технічного
переоснащення.
Коштів на закупівлю нової техніки
у селян в основному не вистачає; українські виробники нової сільськогосподарської
техніки та обладнання не в змозі надати покупцеві продукцію того рівня, яку
пропонують іноземні фірми. Якість, надійність і технічний рівень української
сільгосптехніки стали складною проблемою як для покупців так і для
машинобудівників, тому що використання
ненадійної техніки негативно впливає на
виробництво конкурентноздатної сільськогосподарської продукції, що в свою чергу
знижує купівельну спроможність сільгоспвиробників.
Науковці УкрНДІПВТ ім. Леоніда
Погорілого зробили висновок: через економічну кризу виробництва, технічне й
технологічне відставання вітчизняного сільськогосподарського машинобудування в
Україні фактично немає реальних шансів досягти світового рівня не тільки в
розробці, а й у відтворенні простих і менш дорогих комбайнів. До прикладу, для
того, щоб агрострок жнив не перетворювався на пору року, сільгоспвиробники за
одну годину робочого часу жнив загальним парком зернозбиральних комбайнів (ЗК)
повинні збирати 250–260 тис. т зернових. За таких умов валовий збір у 40 млн. т
зернових буде зібрано за 160 год. терміну жнив. Наявним парком комбайнів
вдається зібрати 70–80 тис. т/год. Тобто жнива тривають утричі-вчетверо довше
визначеного агростроку. За таких термінів жнив біологічні втрати від осипання
перестояних хлібних масивів неминучі й становлять щороку близько 8 млн. т.
Щоб поповнити парк зернових
комбайнів до нормативної потреби сільгоспвиробників, потрібно придбати 20–22
тис. комбайнів із середньою пропускною здатністю молотарки 9–10 кг/с
(продуктивністю 15–16 т/год), або 45–50 тис. вітчизняних комбайнів КЗС-9
“Славутич” на загальну суму близько 25 млрд. грн., яких у сільгоспвиробників
немає[1].
В умовах, що склалися,
сільськогосподарські товаровиробники мають бажання купувати недорогу та якісну
техніку. Їм байдуже в якій країні цю техніку виробили, основне те, щоб ціна техніки відповідала її
якості й технологічному рівню. Тому сільськогосподарські виробники в
основному намагаються закуповувати техніку
іноземного виробництва, яка була у використанні. Ця тенденція пов’язана з тим,
що основна частина вітчизняної сільськогосподарської техніки не відповідає
вимогам покупців, зокрема, ціна техніки не відповідає її якісним
характеристикам і технологічному рівню.
Придбавши сільськогосподарську
техніку, що була у використанні, сільгоспвиробники немов оснащуються зарубіжним високоякісним обладнанням за помірними цінами. Ціни на цю
техніку нижчі за нову, хоча в деяких випадках вищі від українських аналогів.
Вживану сільськогосподарську
техніку сільгоспвиробники можуть придбати або безпосередньо за кордоном або у
фірм-постачальників в Україні. У першому випадку покупці на свій страх і ризик
купують сільськогосподарську техніку за кордоном, беручи на себе всі проблеми з
розмитненням і подальшим обслуговуванням
та ремонтом. Також на нового власника вживаної сільськогосподарської
техніки лягають проблеми відновлення її
працездатного стану, в тому числі й забезпечення необхідними запчастинами.
Під час оформлення юридичних
документів купівлі-продажу “беушного”
обладнання покупцеві слід звернути увагу на: терміни виконання контракту з боку
продавця; гарантований термін роботи обладнання у покупця; перелік запасних
частин, які продавець має надати покупцеві; гарантоване сервісне обслуговування
з боку продавця. На практиці часто-густо зустрічаються випадки недодержання
термінів виконання контракту з боку продавця [2].
Фірми-постачальники як правило
реалізовують як нову так і вживану зарубіжну техніку мають в цій діяльності певний досвід. Зазвичай такі
підприємства співпрацюють із провідними дилерськими фірмами зарубіжних країн і
обирають техніку, яка користуватиметься попитом на ринку України. Важливим є
те, що новим власникам техніки надається можливість ознайомитись з конструкціями та особливостями проведення
ремонтно-обслуговуючих операцій конкретної машини. Позитивним також можна
назвати забезпечення запасними частинами за потребою власника техніки з
мінімальними втратами часу на їх пошук і придбання. Також покупець може
скористатися практичними послугами кваліфікованих сервісних спеціалістів, які
здатні якнайшвидше знайти недоліки та
усунути їх.
Ринок уживаних автомобілів,
тракторів, комбайнів, іншої сільськогоспо-дарської техніки – це звичне й
закономірне явище в розвинутих країнах. У сільськогосподарських
товаровиробників Великої Британії, Франції, Німеччини, США на один куплений
новий трактор припадає три-чотири вживаних. Зарубіжні товаровиробники значну
частину сільськогосподарських машин купують на вторинному ринку техніки. У
США ринок вживаних комбайнів втричі
перевищує ринок нових машин; у країнах Західної Європи майже 50% робіт фермери
виконують тракторами, придбаними на вторинному ринку техніки.
Порівняння переваг і втрат в
умовах української економіки зводиться до визначення обсягу річних витрат на
експлуатацію нової і вживаної техніки на одиницю роботи і до оцінки можливостей
забезпечення надійності останньої. Перевага віддається тому варіанту купівлі
техніки, за якого досягаються менші загальні річні витрати на її утримання.
Якщо різниця у витратах невелика, то остаточне рішення доцільно приймати з
урахуванням інших факторів, що відіграють важливу роль у конкретних умовах
роботи підприємства. Наприклад, рішення на користь купівлі нової техніки
підприємство може прийняти, коли доступний кредит і низькі процентні ставки на нього,
фермер або обслуговуючий техніку персонал не має необхідних технічних навичок
для підтримки вживаної техніки в робочому стані і проведенні своєчасного та
якісного ремонту, коли невідома причина продажу техніки колишнім власником і
неможливість більш-менш точно визначити її технічний стан. Рішення на користь
купівлі потриманої техніки може бути прийняте тоді, коли названі фактори діють
у зворотному напрямі, тобто коли обмежені можливості одержання кредиту і високі
процентні ставки на нього, обслуговуючий персонал підприємства або сам фермер
мають необхідну кваліфікацію для раціонального обслуговування й експлуатації
такої техніки тощо [3].
В основі вибору потрібної
сільськогосподарської техніки мають бути вартість, технічний стан машини, строк
експлуатації, фірма-постачальник і її можливості надати якісні та вчасні
сервісні послуги покупцям. Кожен покупець має можливість надати перевагу
техніці тієї чи іншої фірми тільки
керуючись своїми досвідом, уподобаннями
і звичайно, фінансовими можливостями. Будь-який спеціаліст розуміє, що
ефективність експлуатації залежить не тільки від технічного рівня й технічного
стану сільськогосподарської техніки. Важливі також ремонтне обслуговування,
наявність і якість паливно-мастильних матеріалів, кваліфікація механізаторів та
інші чинники.
Література:
1.
http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=1922&number=59.
2.
http://www.ukragroportal.com/propoz/item.html?PropozRubID=6&Year=&NumID=&obl=&ItemID=325&Page=120.
3.
http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,108/id,2148/.