Баланюк Людмила

Науковий керівник: Казак В.Л.

Буковинська Державна Фінансова Академія

Банківські ризики в умовах глобалізації та інтеграції

Актуальність теми. Діяльність будь-якого банку пов'язана з певними ризиками і може супроводжуватися різними негативними проявами, несвоєчасне усунення яких спричиняється до суттєвих проблем. Особливо це питання стає актуальним в умовах глобалізації та інтеграції світової економіки в один механізм , коли посилюються банківські ризики та виникає необхідність здійснення заходів для їх запобігання.

Метою цієї роботи є аналіз ризиків, притаманних банківській діяльності, визначення показників для вимірювання банківських ризиків та запропонування способів їх зниження.

Інформаційна база. Вощило М., Горя, Чек І. 3., Егоров В.А. , Коршикова Т. , Пернарівський О., Романенко Л., Тичина В.

Виклад основного матеріалу дослідження. Банківський економічний ризик пов’язаний з ймовірністю отримання прибутку чи зазнавання втрат від реалізації певного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність [1, с. 15].

В умовах глобалізації та інтеграції економіки, за наявності конкуренції і виникненні часом непередбачених ситуацій банківська діяльність неможлива без ризику. Завдання керівництва банку полягає в тому, щоб в рамках здійснюваних операцій мінімізувати ризик, проводити операції в таких стратегічних банківських зонах, з такими банківськими продуктами і такими методами, які дають змогу отримувати певні гарантії від комерційних прорахунків. Одним з основних ризиків, притаманним банківській діяльності, з якими стикаються банки є кредитний ризик, або нездатність партнера виконувати свої контрактні зобов'язання [3, с.5].

Кредитування — основний вид діяльності більшості банків. Кредитна діяльність вимагає від них уміння оцінювати кредитоспроможність своїх позичальників. Не у всіх випадках рішення банків виявляється ефективним, тому що внаслідок впливу різних чинників кредитоспроможність позичальника може згодом знизитися. одним з основних ризиків, притаманним банківській діяльності, є кредитний ризик або нездатність партнера виконувати свої контрактні зобов'язання [3, с.5].

Також важливим видом банківського ризику є ризик неплатоспроможності суверенної держави, трансфертний ризик, який є доповненням до кредитного ризику партнера, ринковий ризик, ліквідаційний та валютний ризики. Міжнародне кредитування включає в себе ризик неплатоспроможності суверенної держави, який, у свою чергу, породжений ризиками, пов'язаними з економічною, соціальною і політичною ситуацією в країні позичальника. Такий «країновий ризик» найбільш наочний при кредитуванні іноземних урядів чи їх установ, оскільки подібне кредитування здійснюється, як правило, без надання гарантій. Трансфертний ризик виникає в тих випадках, коли зобов'язання позичальника деноміновано не у місцевій валюті [2].

Проблемою для банківської системи України є те, що вона виступає зоною ризику для закордонних банків та інвесторів, тому державі необхідно стабілізувати і зміцнювати як банківську систему, так і політичне, соціальне та економічне становище загалом.

Банки постійно стикаються з ринковим ризиком втрат по балансових і позабалансових позиціях внаслідок коливання ринкових цін. Як правило, завдяки застосуванню міжнародних принципів бухгалтерського обліку ці ризики досить чітко відображаються в комерційній діяльності банку [2].

Одним з елементів ринкового ризику є ризик валютний. Банки виступають на валютній біржі як учасники ринку валюти, постійно здійснюючи котирування ставки своїх клієнтів і займаючи відкриті позиції у різних валютах. Ризик, пов'язаний з валютними операціями, особливо з відкритими позиціями в іноземній валюті, зростає в період нестабільності валютних курсів.

Процентний ризик, як різновид валютного ризику, пов'язаний з уразливістю фінансової позиції банку до негативного впливу процентних ставок. Він впливає на надходження банку, на економічну вартість його активів та його зобов'язання і позабалансові інструменти.

Ризик ліквідності виникає внаслідок нездатності банку справитися із зменшенням обсягів зобов'язань або фінансувати зростання своїх активів [4].

Отже, визначивши суть банківських ризиків, виявивши основні проблеми у діяльності банків, пов’язані з ризиками, необхідно запропонувати шляхи запобігання вищезгаданим ризикам.

Управління ризиками — одна з ключових функцій стратегічного управління банком. Його суть полягає в обмеженні або мінімізації ризиків, оскільки повністю уникнути їх неможливо. Досягнути поставлених цілей можна шляхом створення комплексної системи управління ризиками.

Для процесу управління ризиками надзвичайно важливим є ефективний нагляд з боку керівництва та ради банку.

Кожен банк в умовах глобалізації економіки змушений брати на себе певні ризики і нести відповідальність за наслідки різноманітних небажаних подій, які здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції комерційного банку на банківському ринку. В банківській діяльності ймовірність таких несприятливих для банку подій достатньо висока. Тому банк прагне передбачити можливі зони ризику, завчасно вжити адекватні контрзаходи для того, щоб привести банк до поставлених цілей.

Рада акціонерів має затвердити стратегію та положення про управління ризиками і запровадити за участі керівництва банку моніторинг та контроль за ними. Рада повинна регулярно отримувати інформацію про ринкові ризики банку і визначати методи контролю за цими ризиками.

Правління банку мусить забезпечити ефективне управління структурою бізнесу та рівнем ризиків, на які йде, розробити і впровадити положення і процедури контролю та обмеження ризиків, а також подбати про наявність ресурсів, необхідних для оцінки і контролю за ризиками. Керівництво банку повинно подбати про чітку підзвітність і ретельне виконання функціональних обов'язків щодо управління та контролю за ризиком. Воно також несе відповідальність за впровадження: відповідних лімітів ризику; досконалих методик та критеріїв його виміру; принципів обчислення позицій та визначення результатів діяльності; деталізованого процесу звітності й контролю; ефективної системи внутрішнього контролю [1].

Спеціально розроблені документи банку мають визначати правила й періодичність проведення аналізу ризиків, способи їх фіксації та використання результатів оцінки, порядок подання керівництву відповідних рекомендацій і контролю за їх дотриманням. Процес управління ризиками має складатися з таких основних стадій: 1. Локалізація ризику - його виявлення і класифікація. 2. Оцінка - прогноз імовірності настання негативної події, визначення тривалості періоду ризику й суми коштів, які перебувають у режимі ризику, та потенційного обсягу збитків. 3. Визначення гранично допустимого рівня ризику. 4 .Контроль за ним ризико - розробка та вжиття заходів щодо мінімізації ризику. Основні заходи щодо зменшення банківських ризиків: 1. Удосконалення кредитної політики, передусім — основних принципів класифікації кредитів, критеріїв визначення рейтингової оцінки позичальників та кредитів. 2. Удосконалення або запровадження функцій адміністрування та огляду кредитів і кредитного портфеля. 3. Зменшення концентрації кредитних вкладень (наскільки це можливо) або посилення контролю та ризик-менеджменту за наявною концентрацією. 4. Укладення угод, у яких чітко обумовлено зобов'язання контрагентів, строки виконання і, якщо це можливо, не передбачено проведення банком попередньої оплати. 5. Запровадження процедури належного контролю за регіональними підрозділами, введення у штат спеціаліста або окремого підрозділу, до обов'язків якого входитиме робота з кредитами, що перейшли до категорії проблемних.

Для подолання проблем пов’язаних із ризиками особливу увагу слід приділити розробці принципів та запровадженню довгострокового стратегічного й тактичного планування, складанню бюджету банку, розробці процедур чи лімітів, спрямованих на обмеження обсягу неприбуткових і малоприбуткових активів.

Не менш важливим є завдання держави щодо стабілізації політико-економічного середовища в країні, адже банківські ризики пов’язані з коливаннями і нестабільністю національної економіки.

Список використаних джерел

1. Коршикова Т. Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності банків// Вісник Національного банку України.-2003.- №1.- с. 24-25

2. Организация системы управления рисками в банке// Бухгалтерия и банки.-2001.- №3.- с. 17-25

3. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків// Вісник Національного банку України.-2004.- №4.- с. 44-48

4. Тичина В. Впровадження системи управління ризиками в банку/ В. Тичина, О. Задніпровська// Вісник Національного банку України.-2004.-№8.- с. 18-22