Історія /3. Історія науки і техніки

Бащенко В.М.

Черкасиплемсервіс, Україна

Діяльність академіка УААН В.П. Бурката як популяризатора

вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи

Пострадянський період, який позначився становленням державності України, гостро поставив потребу ґрунтовної інвентаризації надбань, накопичених за всю історію її існування, їх систематизації та популяризації. Останнім часом зроблено чимало для актуалізації наукового потенціалу нації, об`єктивного й неупередженого дослідження раніше замовчуваних або ігнорованих тем.

В умовах сьогодення важливого значення надається вивченню історії становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи, як однієї із складових української культури. У цьому напрямі значний внесок здійснено доктором сільськогосподарських наук, професором, академіком УААН Валерієм Петровичем Буркатом (1939-2009). Видатний учений у галузі тваринництва не лише пізнав глибини селекції, генетики та біотехнології, а й доклав чимало зусиль для популяризації наукових здобутків українських учених, їх репрезентації у світовому інформаційному просторі.

Дослідниками вітчизняної науки вже проведено ряд розвідок з вивчення окремих напрямів діяльності вченого, однак до цього часу його внесок, як популяризатора сільськогосподарської дослідної справи, вивчено ще не було, що не сприяло цілісності сприйняття його особистості [4, 5]. Тому автором даного дослідження порушено саме цю проблему, розв`язання якої ґрунтується на використанні низки спеціальних історичних (історико-порівняльного, предметно-хронологічного, персоналізації), загальнонаукових та джерелознавчих методів.

Академік В.П. Буркат відомий, як член Головної редакційної колегії «Енциклопедії сучасної України». У попередні історичні епохи в країні не було сприятливих умов для розгортання енциклопедичної справи. Енциклопедичні видання, опубліковані в радянські часи, були значною мірою заідеологізованими та фрагментарними, не включали цілі блоки заборонених тем і імен, не враховували достатньою мірою світового досвіду. До того ж, значна частина матеріалу, представленого в таких енциклопедій, безнадійно застаріла, оскільки останні десятиріччя у житті української нації позначилися великими змінами в економіці, культурі, науці. З`явилися нові реалії, поняття, імена. Для української сучасної енциклопедії є також важливим урахування величезного масиву інформації про життя української еміграції, її надбання в галузях культури, науки, суспільної думки [6].

Валерієм Петровичем докладено чимало зусиль для того, щоб енциклопедія дала якомога повнішу інформацію про життя і здобутки нашого народу в драматичному ХХ ст., забезпечила об`єктивну наукову інтерпретацію складних і не зрідка трагічних явищ цього періоду, заповнила білі плями, дезавуювала несправедливі і поверхові оцінки, зняла пелену тенденційності і заполітизованості, розкрила величезний зміст діянь українського народу в новітню добу її історії.

«Енциклопедія сучасної України» – перше широкопланове науково-довідкове видання, в якому на основі досягнень національної аграрної науки подано сучасну інформацію про всі галузі агропромислового комплексу, становлення і розвиток вітчизняної системи аграрних наук. Вона узагальнює результати багаторічних фундаментальних і прикладних досліджень вітчизняної аграрної науки, висвітлює її сучасний стан, задовольняє попит широкого кола читачів у довідковій літературі, де була б представлена в лаконічному обсязі уніфікована українська наукова термінологія у галузі сільського господарства.

Значний масив енциклопедії займають біографічні статті про академіків і членів-кореспондентів УААН, видатних учених, які зробили визначальний внесок в аграрну науку, основоположників окремих її напрямів, авторів відомих праць з проблем сільського господарства, почесних та іноземних членів, а також осіб, які мають звання заслужених діячів науки України, заслужених працівників сільського господарства України, лауреатів Державної премії України або премій видатних учених у галузі сільського господарства.

Уже перші томи енциклопедії набули значної популярності, а колектив штатних працівників виріс від творчої групи до Інституту енциклопедичних досліджень Національної академії наук. На жаль, за життя Валерія Петровича побачили світ лише 8 томів цього видання.

У 1997 р. академіки М.В. Зубець та В.П. Буркат започаткували історико-біографічну серію «Українські вчені-аграрії ХХ століття», у межах якої вдалося зібрати розпорошений матеріал щодо життя та діяльності відомих учених у цій галузі. За відносно невеликий період видавництвом «Аграрна наука» випущено 9 книг серії, у яких висвітлено життєвий шлях, наукову і громадську діяльність 1270 українських учених.

Більш розлогі матеріали про діяльність учених-аграріїв підготовлено до ювілейних дат. Це, зокрема, книги, конференції і статті про Ф.Е. Фальц-Фейна, І.І. Іванова, М.Ф. Іванова, І.В. Смирнова, О.Ю. Яценка, Ф.Ф. Ейснера, М.А. Кравченка, О.В. Квасницького [1]. Валерій Петрович засвідчив самовідданою працею окремих особистостей можливості творчого потенціалу української наукової спільноти, її здатність посісти достойне місце у світовому співтоваристві.

Одним із заходів популяризації наукових здобутків окремих вітчизняних учених-аграріїв є біобібліографічні покажчики наукових праць. Вони слугують цінним джерелом як для вивчення особливостей становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні, так і для заповнення бази фактографічних знань відповідного періоду у вітчизняній біографістиці. За наукової редакції академіка В.П. Бурката видано біобібліографічні покажчики відомих учених у галузі тваринництва: членів-кореспондентів УААН Ф.Ф. Ейснера та М.Я. Єфіменка, професорів І.В. Смирнова та В.С. Коновалова, докторів І.П. Петренка та Б.Є. Подоби. Серед тематичних галузевих бібліографічних видань, опублікованих за наукової редакції вченого, привертає до себе особливу увагу покажчик «М`ясне скотарство: минуле, сучасне, майбутнє. 1950-2004», який презентує монографії, статті, тези, методичні рекомендації, програми з проблем розбудови вітчизняної галузі м`ясного скотарства, опубліковані в Україні протягом більш ніж 50-річного періоду [7].

Значним є внесок ученого у популяризацію селекційних досягнень українських учених у галузі тваринництва. Першочергово, цьому слугують тематичні довідники «Племінні ресурси України», «Племінна робота», які послідовно висвітлюють основні етапи та особливості виведення вітчизняних порід худоби, їх високий генетичний потенціал та відповідність світовим стандартам.

Ім`я Валерія Петровича Бурката також пов`язане з видавництвом найбільш популярних наукових видань у галузі тваринництва. Зокрема, він був членом редакційної колегії журналів «Тваринництво України» (1978-2009), «Вісник сільськогосподарської науки» (1986-1989), «Вісник аграрної науки» (1997-2009), «Біологія тварин» (1999-2009), «Агропром України» (1989-1990), «Агроінком» (2002), «Рибогосподарська наука» (2007); наукових тематичних збірників «Молочно-м`ясне скотарство» (1982-1987), «Вісник Черкаського інституту агропромислового виробництва» (2000-2009), «Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів» (2003-2009), реферативного журналу «Агропромисловий комплекс України» (1999-2009). Упродовж 1982-1996 років був членом редакційної колегії міжвідомчого тематичного наукового збірника «Розведення і генетика тварин», останні 13 років – його відповідальним редактором. Цей друкований орган Інституту розведення і генетики тварин завдяки зусиллям вченого перетворився на багатопланове видання, своєрідну енциклопедію знань з найбільш актуальних проблем селекції, генетики та біотехнології тваринництва [1].

У зв’язку з активізацією наукових пошуків у галузі історії аграрної науки на базі Інституту розведення і генетики тварин В.П. Буркатом започатковано серію досліджень з проблем становлення та розвитку зоотехнічної науки в Україні, результати яких висвітлені в монографіях «Історичні аспекти розвитку теорії селекції у скотарстві України» (2006) та «Нариси з історії інституту» (2008). У першій із них учений наводить аналіз становлення та розвитку теорії селекції у скотарстві України в контексті соціально-економічних, політичних, загальнонаукових, організаційних, правових, технологічних та екологічних чинників. Дає розгорнуту характеристику етапів формування мережі науково-дослідних установ та наукових шкіл, їх внеску у розробку теорії та методології селекційно-генетичного вдосконалення порід великої рогатої худоби [2].

Багато уваги вчений відводить популяризації діяльності окремих науково-дослідних установ, зокрема Інституту розведення і генетики тварин УААН, який завдяки його зусиллям здобув статус лідера вітчизняної зоотехнічної науки. У монографії «Нариси з історії інституту» послідовно висвітлено основні здобутки та перспективи у галузі тваринництва на прикладі діяльності одних із найбільш авторитетних галузевих закладів – Київської дослідної станції тваринництва «Терезине», Центральної дослідної станції штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, Інституту м`ясного скотарства та їхнього правонаступника – Інституту розведення і генетики тварин УААН. Трансформаційні процеси відтворені в динаміці та розвитку, невідривності від соціально-економічної кон`юнктури та загального політичного контексту. Монографія не є знеособленою історією функціонування окремих інституцій. На фоні зображених подій постають портрети українських учених, життєвий шлях яких більшою чи меншою мірою переплітався з їхньою діяльністю. Це професори В.П. Устьянцев, А.П. Редькін, О.А. Соловйов, М.А. Кравченко, Х.І. Класен, І.В. Смирнов, А.К. Скороходько, І.І. Задерій, П.Д. Пшеничний, Ф.І. Осташко, О.В. Квасницький, К.Б.Свєчин та ін. [3].

Таким чином, важливим напрямом діяльності відомого ученого у галузі селекції, генетики та біотехнолггії у тваринництві, академіка В.П. Бурката є популяризація та репрезентація вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. На пострадянському просторі він лишив помітний слід, як засновник енциклопедичних та довідкових видань, історико-біографічних серій, редактор низки профільних журналів та збірників, біобібліографічних покажчиків, автор монографічних видань.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Буркат Валерій Петрович: біобібліографічний покажчик наукових праць за 1963-2008 роки / УААН, ІРГТ; уклад.: В.І. Фасоля, С.І. Ковтун. – 2-ге вид., доп. – К.: Аграрна наука, 2009. – 309 с. – (Академіки Української академії аграрних наук).

2. Буркат В. П. Історичні аспекти розвитку теорії селекції у скотарстві України: монографія / В.П. Буркат, І.С. Бородай. – К.: Аграрна наука, 2006. – 584 с.

3. Буркат В. П. Нариси з історії інституту: монографія / В. П. Буркат, І. С. Бородай. – К.: Аграрна наука, 2008. – 556 с.

4. Зубець М. В. Доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН В.П. Буркат – фундатор новітньої теорії та методології зоотехнічної науки в Україні / М.В. Зубець, Ю.Ф. Мельник, І.В. Гузєв // Методологія наукових досліджень з питань селекції, генетики та біотехнології у тваринництві: матер. наук.-теорет. конф., присвяч. пам`яті академіка В.П. Бурката (Чубинське, 25 лютого 2010 р.). – К.: Аграрна наука, 2010. – С. 3-5.

5. Зубець М. В. Талановитий вчений і організатор аграрного виробництва /М.В. Зубець // Буркат Валерій Петрович: біобібліографічний покажчик наукових праць за 1963-2008 роки / УААН, ІРГТ; уклад.: В.І. Фасоля, С.І. Ковтун. – 2-ге вид., доп. – К.: Аграрна наука, 2009. – С. 5-9.

6. Матеріали робочої групи з підготовки проекту концепції створення української універсальної енциклопедії. – К., 2006. – 100 с.

7. М’ясне скотарство: минуле, сучасне, майбутнє. 1950-2004: бібліогр. покажч. літ-ри / УААН. ІРГТ; уклад. В.П. Буркат, І.С. Бородай; наук. ред. Ю. Ф. Мельник. – К.: Аграрна наука, 2005. – 325 с.