Історія /3. Історія науки і техніки
К.і.н. Бородай І.С.
Інститут розведення і генетики тварин, Україна
Зоотехнічні дослідження у програмі діяльності Південного
відділення ВАСГНІЛ
На шляху розвитку вітчизняної
зоотехнії важливим етапом є 60-80-ті роки ХХ ст., пов`язані з черговою спробою
академізації сільськогосподарської науки у межах Південного відділення ВАСГНІЛ.
Саме цей період ознаменувався інтенсифікацією тваринництва, що виявила
недостатню відселекціонованість вітчизняних порід та типів худоби за умови їх
розведення на великих промислових комплексах із застосуванням новітніх
технологій утримання, що вимагало кардинального перетворення генофонду.
Південне відділення ВАСГНІЛ організоване
в 1969 р. для координування та науково-методичного керівництва дослідницькою
справою у галузях сільського, лісового і водного господарства Української та
Молдавської РСР. Його діяльність підпорядковувалася Президії та Раді Міністрів
УРСР і спрямовувалася на виконання основних завдань: 1) розвиток теоретичних
досліджень із провідних напрямів сільськогосподарської науки; 2) забезпечення
технічного прогресу в сільському господарстві; 3) вдосконалення методів
наукових досліджень; 4) вивчення й узагальнення досягнень науки й передового досвіду.
У складі Південного відділення ВАСГНІЛ
сформовано секцію тваринництва і ветеринарії, до якої запрошено провідних
учених у цій галузі: Й.А. Даниленка (голова), Ф.Ф. Ейснера,
Г.О. Богданова, Л.К. Гребеня, А.Л. Бабака, В.К. Гавриша,
І.М. Гладенка, М.Ф. Гулого, Г.В. Звєрєву, О.В. Квасницького,
М.І. Книгу, О.М. Окопного та ін. Секція тваринництва і ветеринарії
поєднала у собі підсекції з розведення сільськогосподарських тварин і птиці;
фізіології, біохімії і годівлі; ставкового рибництва. До складу першої увійшли
М.М. Колесник, Л.К. Гребень, В.Д. Лук’янова,
Ф.К. Почерняєв, Ф.П. Ворон, Н.В. Кононенко та ін. Очолив її
відомий учений у галузі зоотехнії, доктор сільськогосподарських наук,
член-кореспондент ВАСГНІЛ Ф.Ф. Ейснер. Головою підсекції фізіології,
біохімії і годівлі сільськогосподарських тварин призначено Ф.Ю. Палфія, її
представляли З.П. Скородинський, П.Я. Аранді, Г.О. Богданов,
С.З .Гжицький та ін. Підсекцію ставкового рибництва (І.Г. Зорін,
В.К. Гавриш, В.Ф. Товстик, Г.І. Шпет та ін.) очолив
П.Г. Галасун [3]
Секція тваринництва і ветеринарії
координувала роботу Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і
Полісся УРСР, Українського науково-дослідного інституту тваринництва М.Ф. Іванова
«Асканія-Нова», Полтавського науково-дослідного інституту свинарства, Українського
науково-дослідного інституту птахівництва, Українського науково-дослідного
інституту експериментальної ветеринарії, Українського науково-дослідного
інституту фізіології і біохімії тварин, Науково-дослідного інституту
землеробства і тваринництва західних районів УРСР, Українського
науково-дослідного інституту сільськогосподарської мікробіології, Українського
науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої
худоби (з 1975 р.), Молдавського науково-дослідного інституту тваринництва і
ветеринарії [6].
Секцією приділялася значна увага вдосконаленню
існуючих технологій виробництва продуктів тваринництва, виведенню високопродуктивних
порід сільськогосподарських тварин, розробці ефективних методів розведення,
вивченню природи гетерозису, раціональному використанню кормів, поліпшенню репродуктивної
функції тварин тощо. Проводилися дослідження з прогнозування ефекту селекції,
моделювання добору тварин за продуктивністю, розробки програми генетичного
аналізу стад та ін. У результаті розроблено карткову систему генетичної
характеристики стад молочної худоби для біометричної обробки на ЕОМ і
використання результатів перспективного планування племінної роботи, метод застосування
поліморфних систем для оцінки ступеня однорідності генофонду популяцій і аналізу
результатів споріднених парувань тощо [4].
У галузі скотарства основні
зусилля спрямовували на селекційно-генетичне вдосконалення існуючих, виведення
нових високопродуктивних порід і типів. За роки функціонування Південного
відділення затверджено буру карпатську породу, переяславський внутріпородний тип
симентальської худоби, асканійський заводський тип червоної
степової породи та ін. Запропоновано систему вдосконалення заводської
структури червоної степової породи на основі виключення малопродуктивних
споріднених груп і ліній. Започатковано роботу з виведення нових українських
червоно- та чорно-рябої молочних порід, жирномолочного та голштинізованого
типів червоної молочної породи, північно-східного молочного тип бурої породи.
Розгорнуто роботу з розбудови вітчизняної галузі спеціалізованого м’ясного скотарства
[8]. Досягнуто певних зрушень у оптимізації
технології утримання великої рогатої худоби. Удосконалено схеми реконструкції
молочних ферм, технологію безприв`язного утриманням корів з доїнням на установці
«Тандем» і «Ялинка», систему вирощування ремонтних телиць для молочних ферм
промислового типу. Розроблено технологію вирощування телят у молочний і
післямолочний періоди, що забезпечувала зростання продуктивності праці в 3,5-4
рази [6].
У галузі свинарства здійснювали
роботу з виведення полтавської та української м`ясних порід, червоно-поясної
спеціалізованої лінії. У великій білій породі вивели заводський тип з підвищеними відтворними
якостями УВБ-1, донецький
заводський та внутріпородний типи УВБ-2 [5].
У галузі вівчарства здійснювали
роботу з виведення української гірсько-карпатської породи, багатоплідних каракульських овець асканійського породного типу, асканійских кросбредного типу
та типу чорноголових овець з кросбредною вовною асканійської м`ясо-вовнової
породи. У породі прекос створювали харківський та закарпатський
внутріпородні типи. Розроблено метод корегуючого підбору при формуванні
селекційних груп стада і схему ротаційного підбору внутріпородних і заводських
типів породи прекос для товарних господарств лісостепової зони. Запропоновано
способи літнього та зимового утримання й годівлі овець в умовах зрошуваного
землеробства, технології отримання комбінованої повнораціонної суміші [9].
Розгорнуто активні пошуки у напрямі вдосконалення та
виведення нових порід, синтетичних популяцій та кросів сільськогосподарської
птиці. Здійснювалася робота з
виведення високопродуктивних кросів яєчних курей «Борки 1», «Борки 2» « Борки
2М», «Борки 117», м`ясних курей – «Таврія», спеціалізованих ліній індичок білої широкогрудої породи і московської породної групи, кросу
«Харківський-56», ліній білих українських качок. Виведено синтетичну
популяцію м`ясо-яєчних курей, а також бірківські сріблясту та золотисту популяції,
синтетичну популяцію гусей та оброшинську сіру породну групу гусей [10].
У галузі конярства здійснювалася
робота з виведення української верхової та новоолександрійської ваговозної порід.
Встановлено параметри бажаних
типів коней, а також експериментально
обґрунтовано і розроблено систему ранньої спортивної підготовки молодняку [8].
Започатковано виведення нових порід шовковичного
шовкопряду з підвищеним вмістом фіброїну в коконних оболонках та вирівняністю
коконної нитки: Українська фіброїнова, Українська 1,
Українська 2, Українська 7, Українська 8, Українська 9, Українська 10, а також низки гібридних комбінацій. Водночас проводилася робота з виведення порід Української 11 (для весняної
вигодівлі) та Української 13 (для
пізньовесняної вигодівлі). Наступним кроком було виведення порід з гарантовано високою продуктивністю за умов
різних сезонів вигодівель: Українська 14 та Українська 15 [1].
Важливого
значення надавали розробці питань збільшення
виробництва та зростання якості кормів. За умов інтенсифікації кормовиробництва
основного значення набуло раціональне використання земельних ресурсів і вибір
кормових культур, які містять достатню кількість перетравного протеїну та інших
поживних речовин, здатних забезпечити біологічно повноцінну годівлю тварин. З метою
зростання продуктивності тварин АН УРСР і Південним відділенням ВАСГНІЛ
розроблено комплексний план виробництва кормів і кормового протеїну в
господарствах УРСР на 1982-1985 роки.
Удосконалено систему організації відтворення
тварин на крупних молочних комплексах, запропоновано нову технологію отримання,
обробки, консервування, зберігання та використання сперми плідників. Проведено
дослідження з розробки методів тривалого зберігання сперми баранів, кнурів, півнів
та індиків, запропоновано нові розріджувачі для зберігання сперми цих видів
тварин, що забезпечували збереженість 50-60% сперміїв після розморожування [4].
Південне відділення ВАСГНІЛ – ініціатор проведення ряду наукових конференцій,
на яких відшліфовано нові наукові підходи в тваринництві, оприлюднено
оригінальні рішення найбільш актуальних проблем. Згадаємо хоча б такі з них, як
«Шляхи збільшення виробництва яловичини» (1970), «Научные и практические основы
выведения новых пород и типов молочного и мясного скота» (1982), «Пути
интенсификации мясного скотоводства в разных зонах Украинской ССР»,
«Животноводство на пути перестройки» (1988), «Ускорение научно-технического
прогресса – в животноводство» (1986), «Породы и породообразовательные процессы
в животноводстве» (1987) та ін.
Відзначаючи незаперечні
успіхи в розвитку зоотехнічної науки,
слід відмітити недостатній вплив Південного відділення ВАСГНІЛ на прискорення
науково-технічного прогресу в галузях тваринництва. Одна з причин – повільне
викорінення недоліків планування, координації та фінансування науково-дослідних
робіт, недостатнє зближення наукових установ з сільськогосподарськими
вузами. Як результат, значна частина розробок не знаходила широкого
застосування на практиці. Кардинальні зміни в
науковій роботі вимагали посилення розвитку фундаментальних досліджень,
спрямованих на розв’язання продовольчої проблеми, подальшого вдосконалення
наукового забезпечення АПК. Гальмом для розвитку тваринництва також була
багатовідомча система управління. Так, галузь підпорядковувалася міністерствам
сільського господарства, м’ясної і молочної, харчової промисловості,
управлінням, об’єднанням, комітетам, главкам союзного та республіканського
значення. Виходячи з цього, в грудні 1990 р. засновано Українську академію аграрних наук,
як вищий науково-методичний і координаційний центр УРСР, що поклало початок ліквідації міжвідомчих перегородок, створенню
передумов для технологічного завершення наукових розробок, комплексного підходу
до наукового забезпечення галузі [2].
Отже, за час існування
Південного відділення ВАСГНІЛ досягнуто позитивних зрушень щодо удосконалення існуючих та виведення нових
порід, оптимізації технології виробництва продуктів тваринництва, раціонального
використання кормів, зростання репродуктивної функції тварин. Утім, через такі
негативні моменти, як недоліки планування, координації та фінансування
науково-дослідних робіт, недостатнє зближення
наукових дослідних установ з сільськогосподарськими вузами, багатовідомчу систему
управління, чергова спроба
академізації сільськогосподарської науки не мала очікуваного успіху.
ЛІТЕРАТУРА:
2. Українська академія аграрних наук (1991-1995) / Підгот. О.О. Созінов, В.О. Бусол, М.В. Зубець та ін. – К.: Аграрна наука, 1996. – 265 с.