Медицина/1. акушерство и гинекология

К.мед.н. Ніцович І.Р., к.мед.н. Рак Л.М.

Буковинський державний медичний університет, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРЕПАРАТА ХОФІТОЛ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ЖІНОК З ГЕСТОЗОМ ТА ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ

Події останніх десятиріч вказують на те, що Україна стоїть перед проблемою зменшення народжуваності, на особливу увагу заслуговує проблема перинатальної захворюваності та смертності [3, 8]. Особливе значення має хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода та гестози, що пов’язано із ускладненим перебігом вагітності і змінами у плаценті. Фетоплацентарна дисфункція (ФПД) слугує основною причиною внутрішньутробної гіпоксії, синдрому затримки розвитку плода (СЗРП), неготовності організму матері до пологів. Незважаючи на те, що проблемі гестозів приділяють велику увагу, ця патологія залишається найбільш актуальною у зв’язку з ростом частоти особливо тяжких форм, що має велике значення у структурі материнської смертності [1, 2, 7, 8].

Частота ФПД коливається від 3 до 45 %, перинатальна захворюваність – 70 %, а смертність – 35 – 40 % [4].

Удосконалення ультразвукової апаратури дає можливість виявити ранні доклінічні порушення функції фетоплацентарного комплексу (ФПК). Тому важливим є пошук ефективних джерел профілактики та лікування даної патології у жінок з ускладненим перебігом вагітності, особливо, у вагітних із гестозом, коли часто спостерігається розвиток ФПД [5].

Основною задачею практичного лікаря є вірна і вчасна оцінка стану ФПК та проведення адекватної корекції порушень, з метою максимального пролонгування вагітності. Необхідним є використання препаратів, які покращують транспорт кисню та поживних речовин до плода. При цьому не завжди наявний позитивний ефект. Серед великої кількості медикаментів, спрямованих на корекцію порушень ФПК, застосовують рослинний препарат хофітол. Він є активатором клітинних метаболічних процесів, володіє антиоксидантною, гіпохолестеринемічною та гепатопротекторною діями, знижує рівень сечовини у крові [6].

Хофітол також містить мікроелементи (у тому числі залізо, фосфор, марганець), вітаміни С, А, групи В. Все вищенаведене обґрунтовує доцільність його застосування при пізніх гестозах з ФПД.

Метою дослідження було вивчення впливу препарату хофітол на адаптаційні реакції у вагітних з гестозом та хронічною ФПД, оскільки саме ці стани – найбільш небезпечні для плода та є частими причинами дострокового пологорозрішення та оперативного розродження.

Проведено аналіз діагностики і лікування 80 вагітних та породіль з прееклампсією та ФПД під час вагітності. Спостереження за перебігом вагітності, лікування патології, пологорозрішення та післяпологове спостереження проводилось у міському клінічному пологовому будинку №1 м. Чернівці.

Окрім результатів УЗД, ФПД підтверджувалась результатами визначення в крові рівня вільного естріолу та плацентарного лактогену.

Матеріалом для дослідження слугував препарат хофітол, таблетована форма якого містить 0,2 г очищеного екстракту соку свіжих листків артишоку польового (Cynara scolumus).

До проведення курсу лікування, з метою оцінки стану плода, проводилось ультрасонографічне дослідження ФПК із визначенням біофізичного профілю плода (БПП), кольорове доплерівське сканування за допомогою апарата “Aloka SSD – 1400” (Японія). Окрім загальних та спеціальних акушерських обстежень, загальноклінічних та біохімічних аналізів, вищевказані діагностичні методи використовували для оцінки стану плода та ефективності хофітола, в динаміці після лікування.

Під нашим спостереженням у основній та контрольній групах знаходилось по 40 вагітних у терміні 24 – 38 тижнів вагітності. Середній вік вагітних був 26,8 років (18-38).

Основну групу склали 40 вагітних із ознаками ФПД і гестозом (прееклампсія легкого ступеня тяжкості – 28 вагітних, середнього ступеня – 12 вагітних), яким проводилася комплексна терапія із застосуванням хофітола. Препарат застосовували у цих вагітних у складі комплексної терапії (гіпотензивні, седативні, спазмолітичні препарати, плазмозамінники). Препарат призначали при гестаційному терміні 24-36 тижнів, розраховуючи як на його позитивну дію у відношенні до проявів гестозу та ФПД, так і на покращання стану плода перед пологорозрішенням; по 2 таблетки 3 рази на добу за 0,5 години до прийому їжі, протягом 14 днів.

Контрольну групу склали 40 вагітних із ознаками ФПД і гестозом (прееклампсія легкого ступеня тяжкості – 30 вагітних, середнього ступеня – 10 вагітних), яким проводилася терапія без застосування хофітола.

Результати діагностики рівнів у крові вільного естріолу та плацентарного лактогену показали достовірне їх зниження у вагітних з підозрою на ФПД за даними УЗД.

При детальному аналізі подальшого перебігу вагітності у жінок основної групи у 22 випадках (55 %) при доплерометрії відмічено значне покращання кровообігу у ФПК. Якщо до лікування відмічалася виражена ФПД, то після проведеного курса комплексної терапії із застосуванням хофітола, за даними доплерометрії, всі параметри судинного опору були у межах норми. Незначне покращання показників доплерометрії відмічалося у 12 випадках (30 %). У 6 (15 %) випадках при доплерометрії не відмічено покращання показників, однак і ознак погіршення їх не знайдено. Причому, у 3 вагітних лікування встигли провести тільки протягом 5-6 діб, оскільки у них почалися пологи.

Слід відмітити, що у всіх вагітних основної групи з прееклампсією середнього ступеня тяжкості був виявлений СЗРП І ступеня (у однієї жінки - ІІ ступеня). Вказаний діагноз підтверджено при УЗД.

Застосування хофітола у комплексній терапії гестоза дозволило у всіх пацієнток пролонгувати вагітність до 38-40 тижнів (лише у однієї вагітної пологи пройшли на 42 тижні гестації). Більшість вагітних були пологорозрішені через природні пологові шляхи, а у 15 жінок пологи завершились операцією кесарського розтину. Вага новонароджених складала 2510 – 4850 г, кожен другий з них мав вагу більше 3200 г.

У результаті проведеного лікування прояви гіпотрофії були відсутні, не зважаючи на те, що у кожного третього плода мав місце СЗРП І ступеня. Стан дітей при народженні був задовільним. Оцінка за шкалою Апгар в середньому складала 7 – 8 і 8 – 9 балів.

Основна частина новонароджених вчасно виписана разом із матерями додому на 7 – 8 добу. Діти з вагою 2100 – 2700 г, проявами фетопатії і помірно вираженого синдрому дихальних розладів були переведені у спеціалізоване відділення дитячої лікарні на другий етап виходжування новонароджених.

Таким чином, проведені дослідження у вагітних із гестозом, що приймали хофітол у комплексному лікуванні, показали відсутність прогресування ознак патології. У абсолютному числі спостережень відмічалась позитивна динаміка – зменшення набряків, збільшення діурезу, стабілізація гемодинаміки.

Необхідно відмітити, що у вагітних покращувався загальний стан, у крові нормалізувалися рівень сечовини та креатиніну. Якщо до лікування вміст креатиніну в крові був від 141 до 171 мкмоль/л (норма – 44,0 – 97,0 мкмоль/л), а сечовини – від 7,87 до 9,07 ммоль/л (норма – 2,5-8,3 ммоль/л), то після запропонованого лікування ці показники прийшли до норми.

Таблиця 1

Частота ускладнень вагітності та результати пологів

у вагітних з гестозом і ФПД

Ускладнення вагітності і результати пологів	Основна група n = 40	Контрольна група n = 40
Тривала загроза переривання вагітності	3 (7,5 %)	13 (32,5 %)
СЗРП	1 (2,5)	4 (10 %)
Передчасні пологи	1 (2,5 %)	6 (15 %)
Термінові пологи	39 (97,5 %)	29 (72,5 %)
Самовільний викидень	-	6 (15 %)

Як видно з таблиці, використання в комплексній терапії препарата хофітол дозволило знизити частоту ускладнень вагітності: у 4,2 рази – частоту тривалої загрози переривання вагітності і у 4 рази – СЗРП. У основній групі передчасні пологи мали місце у 6 разів рідше, а самовільні викидні взагалі не спостерігалися. Новонароджених від породіль основної групи у 5 разів рідше переводили для подальшого виходжування у спеціалізоване відділення дитячої лікарні.

Висновки.

1. Застосування хофітолу в комплексній терапії у вагітних із ознаками фетоплацентарної дисфункції і гестозом дозволило знизити частоту ускладнень вагітності: у 4,2 рази – частоту тривалої загрози переривання вагітності, у 4 рази – синдром затримки розвитку плоду, у 6 разів - частоту передчасних пологів; застосування хофітолу сприяло зниженню частоти самовільних викиднів та відсутності прогресування ознак гестозу.

2. Хофітол – істотний компонент у комплексній терапії гестозу і фетоплацентарній дисфункції у вагітних. Використання даного препарата дає перспективи для пролонгування вагітності до терміну пологорозрішення, що вказує на доцільність його широкого використання в акушерській практиці.

Література:

1. Дифференцированный подход к профилактике гестозов и плацентарной недостаточности у беременных групп высокого риска / Н.Л. Стрижаков, З.М. Мусаев, Н.И.Меликова [и др.] // Акушерство и гинекология. - 2000. - № 3. - С.15-17. 2. Каліновська І.В. Морфофункційні особливості недостатності фетоплацентарної системи у вагітних / І.В.Каліновська // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – 2006. – Т. 5, №3. – С.56-57. 3. Каліновська І.В. Особливості стану новонароджених від матерів з матково-плацентарною формою фетоплацентарної недостатності / І.В.Каліновська // Клінічна та експериментальна патологія. – 2005. – Т.IV, №2. – С.41-44. 4. Каліновська І.В. Стан показників гормонального та імунологічного статусу у вагітних із плодово-плацентарною формою фетоплацентарної недостатності у ІІІ триместрі вагітності / І.В.Каліновська // Медичні перспективи. – 2006. – Т.ХІ, №2. – С.60-62. 5. Кузьмина И.Ю. Современные методы терапии фетоплацентарной недостаточности и гипоксии плода / И.Ю.Кузьмина // Репродуктивное здоровье женщины. – 2007. – №3 (32). – С. 60-64. 6. Логунова Л.С. Применение хофитола для профилактики и лечения плацентарной недостаточности у беременных высокого перинатального риска / Л.С.Логунова, С.В.Новикова // Российский вестник акушера-гинеколога. - 2004. - №4. - С.44-46. 7. Луценко Н.С. Клінічна оцінка фетоплацентарної недостатності при ускладненому перебігу вагітності / Н.С.Луценко, Л.Р.Гераскіна, І.О.Євтеріва // Вісник наукових досліджень. – 2003. – №1. – С.74-76. 8. Степанківська Г.К. Невідкладні стани в акушерстві та гінекології / Г.К.Степанківська, Б.М.Венцківський. – К.: Здоров’я, 2000. - 155 с.