Марченко Н.В., Жарікова Л.М.

Сумський національний аграрний університет

Психологічні аспекти вивчення іноземних мов

Сучасні зміни в політичному та економічному, соціально-культурному розвитку суспільства, зміна ідеології освіти зробили великий вплив на систему іншомовної освіти в країнах Ради Європи, наповнивши новим змістом цілі і зміст, і технології навчання іноземних мов, враховуючи світовий досвіт навчання мов міжнародного спілкування і соціально-культурні особливості різних народів. Школярі і студенти повинні не тільки оволодівати словесним кодом певної іноземної мови, але й вміти використовувати на практиці і створювати на певному рівні в своїй свідомості «картину світу», притаманну носію цієї мови. Формування соціокультурної компетенції засобами іноземної мови спрямоване на розвиток світосприймання особистості і підготовку її до вивчення історії людства, своєї країни, свого народу, до усвідомлення себе як носія мови і національних цінностей, розуміння такого пошуку вирішення глобальних проблем, на розвиток комунікативної культури і духовного потенціалу сучасної молоді.

У суспільстві культура виконує кілька функцій: гуманістичну, комунікативну, пізнавальну, нормативну й інформаційну. З функціями культури тісно взаємодіють функції мовленнєвої діяльності. Адже мова є основою збереження і передачі культури від одних людей іншим. Головною функцією мовленнєвої діяльності є комунікативна: людина говорить для того, щоб впливати на поведінку, думки, почуття, свідомість інших людей. У цьому полягає і гуманістична функція. Для мовленнєвої діяльності характерна також емоційно-виразна функція, що виявляється у використанні міміки, жестів, інтонації, що розкривають зміст висловлювання. Нарешті без мовної діяльності неможливо ніяке пізнання.

Зіставивши функції мовленнєвої діяльності і культури, можна побачити, що вони тісно взаємопов’язані. Методологічний зміст цієї єдності в тому, що функціями мовленнєвої діяльності не можна опанувати окремо від функцій культури і навпаки.

Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Реалізація комунікативного підходу у навчальному процесі з іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок і умінь відбувається шляхом і завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, оволодіння засобами спілкування
(фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння уміннями говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.

Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах.

Володіння іноземними мовами є базою для інтелектуального та особистісного зростання, розширює світогляд, сприяє духовному розвитку особистості.

Практика свідчить про те, що ефективність процесу навчання іноземним мовам у більшості випадків низька. Це зумовлено як об’єктивними  (недостатня кількість навчальної і методичної літератури, технічних засобів навчання, плинність педагогічних кадрів у зв’язку з низькою заробітною платою та ін.), так і суб’єктивними чинниками, серед яких одне з чільних місць посідає низька мотивація досягнення - прагнення до змагання із самим собою в досягненні більш високих результатів, до переживання успіху в будь-якій значущій для особистості діяльності й уникнення невдачі. Мотивація досягнення є основою успішності діяльності як того, хто навчається, так і того, хто навчає.

Розробка проблеми мотивації вивчення іноземної мови переважно спрямована на виявлення характеру взаємозв’язку мотивів і ефективності оволодіння іноземною мовою в умовах організованої навчальної діяльності; виділення специфічних для іноземної мови мотивів, їх динаміки й структури. Проте в зазначених дослідженнях увага приділяється, головним чином, пізнавальним і комунікативним мотивам. Соціальним мотивам (зокрема таким як мотив досягнення) відводиться другорядна роль як “зовнішнім”, що, беручи до уваги їх смислоутворюючу функцію, збіднює реальне мотиваційно-смислове забарвлення навчальної діяльності.

Засвоєння другої мови теоретично не може бути подане як процес засвоєння нової системи мислення, а йдеться тільки про засвоєння нового коду, який накладається на код рідної мови.

Значна увага приділяється науковцями вивченню впливу двомовності та багатомовності на мислення і на інтелектуальний розвиток дитини. Л.Виготський дійшов висновку, що рішення цього питання залежить від віку дитини, від характеру взаємодіії мов і, нарешті, що найголовніше, від педагогічного впливу на розвиток рідного й іншомовного мовлення.
Як зазначають науковці, мислення єдине, не може бути подвійного, потрійного або будь-якого інакшого мислення, тому що загальним для всіх мов є наявність певних розумових категорій. Найважливішою з них є значення. Значення є екстралінґвальним явищем, що знаходиться поза системою будь-якої мови і належить до сфери свідомості. Мислення того, хто володіє кількома мовами, здійснюється однаково успішно кожною з мов. Отже, процес мислення майже однаковий будь-якою мовою, а індивідуальні характеристики мовленнєво-розумової діяльності мовця виявляються також однаковими.
Зазначимо, що будь-яка ситуація двомовності чи багатомовності є причиною певних проблем у навчанні. Метою педагогічного аспекту білінґвізму і полілінґвізму є розробка і застосування методів і прийомів навчання мов на ґрунті концепції взаємопов’язаного вивчення декількох мов. Аналіз процесу взаємодії мов, а також ролі рідної мови під час оволодіння другою (чи іноземною) – все це, безперечно, має значення при розробці методики навчання дітей мов в умовах двомовності і багатомовності.