· Орел M.В.

· Національний гірничий університет, Україна

·

ІНОЗЕМНІ МОВИ У ВУЗІ: ЗМІНИ В СВІТЛІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Болонський процес − процесс зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного європейського простору вищої освіти. Приєднання України до Болонського процесу має на меті розширення доступу до європейської освіти і, отже, підвищення її конкурентноздатності.

В світлі Болонського процесу перед викладачами іноземних мов вузів постає конкретне завдання широкомасштабної підготовки студентів до навчання в рамках освіти європейських університетів. Така підготовка передбачає не тільки традиційне володіння всіма аспектами мови, але й формування культурно-освітньої орієнтації студентів.

У зв’язку з цим головним завданням є внесення радикальних змін до існуючої Програми курсу іноземної мови. Залишаючи незмінними головні цілі і завдання підготовки студентів з іноземної мови, слід значно расширити їх країнознавчу і культурологічну підготовку шляхом забезпечення додаткових знань, пов’язаних із різноманітністю культур, мов і національних систем освіти з метою поступового входження студентів у зону європейської вищої освіти.

При вивченні іноземної мови проблеми комунікації і діалогу є “спорідненими” поняттями. Якщо мовна компетенція передбачає знання граматики й лексики і вміння породжувати безмежну кількість граматично вірних висловлювань конкретної мови, то комунікативна компетенція, як здатність ефективного використання мови в процесі спілкування, включає в себе вміння вести осмислений і зв’язний діалог. Діалог як система правил взаємодії і вибору стратегій навчання в умовах високотехнологічного інформаційного середовища набуває нового значення.

Дотримання норм і правил Болонської декларації передбачає значну самостійність студента в оволодінні знаннями, що вимагає особливої інформаційної підтримки. Необхідність постійного зворотнього зв’язку між учасниками процесу навчання вимагає як нової структури презентації навчального матеріалу, так і нового змісту супроводжуючих матеріалів. Цей зворотній зв’язок досягається шляхом використання мультимедійних навчально-методичних комплексів для конкретної дисциплини і реалізується в умовах високотехнологічного інформаційного середовища.

Високотехнологічне інформаційно-освітнє середовище, − це комунікативна система, що включає в себе прямий і зворотній зв’язок між викладачем і студентом. До засобів інформаційних і комунікативних технологій (ІКТ), які використовуються викладачами іноземної мови для організації інформаційної взаємодії освітнього призначення, відносяться Web-сторінки, мережні додатки, системи управління змістом, соціальні сервіси Web 2.0. тощо. На відміну від звичайних Web-сторінок, зміст яких практично не змінюється, зміст інтерактивної Web-сторінки може змінюватися в процесі роботи з нею за раніше заданим сценарієм (алгоритмом). Мережні додатки, такі як служби Google и Zoho, дозволяють користувачам зберігати в мережі свої документи та медіаматеріали. Системи управління змістом (Drupal, Jumla, Moodle, Elgg и Mahara) дозволяють користувачам організовувати зберігання своїх документів і доступ до них. Система організації використання сервісів Web 2.0 є досить ефективною, особливо тоді, коли вона містить потенціал для проявлення творчої активності студентів, тобто орієнтована на їх реальні потреби й потенційні особисті можливості та коли належним чином організовано діалог в цій системі. Аналізуючи засоби інформаційних і комунікативних технологій, які використовуються викладачами іноземної мови для організації інформаційної взаємодії освітнього призначення, дозволяє умовно розділити їх на два блоки: 1) офісні програми, 2) спеціалізовані програми, які можна використовувати як оболонки для організації і підтримки навчальної взаємодії в мережах електронних комунікаций.

Для організації взаємодії студента з навчальними матеріалами й іншими суб’єктами навчального процесу вивчення іноземної мови використовуються технології асинхронного й синхронного режиму зв’язку. Технологія “off-line” включає в себе оперативне електронне листування; телеконференції, роботу з електронними банками інформації (наприклад, замовлення того чи іншого материалу з навчально-методичного комплексу з дисципліни).

Технологія синхронного режиму зв’язку “on-line” включає в себе а) несинхронізовану в часі дискусію (форум), що має на увазі звернення до нової інформації тільки з ініціативи самого участника форума; б) синхронізовану в часі дискусію (чат); пошук, аналіз та діяльність з електронними інформаційними ресурсами, що знаходяться в локальних мережах і глобальній мережі Інтернет; в) установку власних ресурсів, “продуктів” діяльності в мережах.

Принципово новим в освітній діяльності є те, що студенти стають активними джерелами комунікації. Вони можуть самі розгортати комунікативні процеси, взаємодіючи з ресурсами або створюючи навколо них свої дискурси. Згодом викладач може аналізувати ці дискурси й ініціювати зворотні зв’язки − коректувати дії неправильні, неточні, помилкові.

На закінчення слід відзначити факт зміни парадигми інформаційної взаємодії освітнього призначення, здійснюваної у високотехнологічному інформаційному середовищі, що обумовлено, по-перше, наявністю нових суб’єктів системи навчальної взаємодії, які приймають активну участь в процесі навчання, по-друге, ускладненням структури цієї взаємодії в напрямку розвитку комунікативних і інформаційних реалізацій, по-третє, можливістю організовувати види навчальної діяльності, що забезпечують високий рівень самостійності і “відкритості” освіти, що повністю відповідає входженню в Болонський процес.

Література:

1. Афанасьєв Ю.Н. Гуманітарна природа освіти. − М.: РГГУ, 2003.

2. Федорова Л.Л. Теорія мовної комунікації і граматика діалогу. − М.: “Книжковий Дім”, 2007.

3. Патаракін Є.Д. Творче навчання в мережі електронних комунікацій. − Ростов на Дону: ІУБіП, 2002.