Филологические науки/ 9. Этно-, социо – и психолингвистика

Савчук К.Ю.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича

Лінгвокультурологічний аспект англійських фразеологізмів

Фразеологізми є невід’ємним складником будь-якої мови. Багато вчених – лінгвістів займалися вивченням його функцій (В. Кунін, В. Виноградов, Н. Амосова, З. Загірова), значення (В. Кунін, В. Лебединська, С. Георгієва, Д. Мальцева), структури (В. Кунін, Н. Амосова, В. Виноградов), етимології (Ш. Баллі, В. Кунін, К. Баранцев) і прагматики (А. Корольова).

Упродовж тривалого часу не було чіткого наукового обґрунтування фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни. Питання фразеології, зазвичай, були предметом розгляду у наукових працях із граматики, стилістики, лексикографії, історії мови та загального мовознавства.

Сьогодні фразеологія переросла вже межі одного з розділів лексикології і перетворилася на самостійну лінгвістичну дисципліну, яка має свій об’єкт та методи дослідження.

Мета нашого дослідження – надати системний опис основних понять теорії фразеології та провести аналіз особливостей англійських фразеологізмів з лінкокультурологічної точки зору.

Згідно А.В. Куніна, фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці (фразеологізми), тобто про стійкі словосполучення із складною семантикою.

Фразеологія включає у себе три розділи: ідіоматику (повністю або частково переосмислені обороти як мотивовані, так і немотивовані); ідіофразеоматику (обороти, перші фразеоматичні варіанти, які мають буквальні, але ускладнені значення, а у других (ідіоматичних) варіантах – повністю переосмислені); фразеоматику (обороти неідіоматичного характеру, але з ускладненим значенням).

Якщо ж фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці (фразеологізми), то виникає потреба в описі фразеологізмів. Фразеологізми – це інформативні одиниці мови та одна з мовних універсалій, оскільки немає мов без фразеологізмів. Фразеологічні одиниці відображають історичний шлях створення нації, специфіку культури певного народу.

Англійська фразеологія дуже багата і в неї багатовікова історія. Взагалі фразеологія вважається скарбницею мови, оскільки саме у фразеологізмах знаходить своє відображення історія народу, його культура та побут. Фразеологізми найчастіше носять національний характер. Разом із національними фразеологізмами в англійський фразеології існує багато інтернаціональних фразеологізмів. Англійський фразеологічний фонд – це складний конгломерат корінних та запозичених фразеологізмів з переважанням перших. У деяких фразеологізмах зберігаються архаїчні елементи – представники попередніх епох [2, c.5].

Фразеологія тісно пов’язана з іншими науками, такими як історія, літературознавство, лінгвокультурознавство, проте, у першу чергу із лінгвістичними дисциплінами: лексикологією, семантикою, граматикою, фонетикою, стилістикою, історією мови, етимологією, лінгвістикою тексту і загальним мовознавством [2, c.28].

У нашій роботі робиться спроба зосередити увагу на зв’язку фразеології та лінгвокультурознавстві.

Лінгвокультурологічні дослідження активно проводилися такими вченими як А. Вежбицька, Р.М. Кізінг, тощо. В.А. Маслова стверджує, що термін “лінгвокультурологія” виник у зв’язку з роботами фразеологічної школи, очолюваної В.М. Телія і так визначає суть науки та її завдання. Лінгвокультурологія – це наука, що виникла на перетині лінгвістики та культурології, і яка досліджує вияви культури народу, відображені та закріплені у мові [3, c.107]. Завдання лінгвокультурології – це експлікувати культурну значимість мовної одиниці, тобто культурні знання, на основі зіставлення прототипної ситуації фразеологізму чи іншої мовної одиниці, його символьного прочитання з тими кодами культури, які відомі чи можуть бути запропоновані носію мови лінгвістом.

Як уже зазначалося вище, фразеологія особливо яскраво відображає історію, культуру, побут і характер народу, його погляди. Асоціації та уявлення, що виникали закріплялися у мові і ставали всенародним здобутком. У деяких випадках ці асоціації були дуже подібні у представників різних народів, а іноді приводили до найбільш несподіваних проявів. Так, наприклад, Н.Г. Комлев вважає, що національно-культурний компонент – це частина семантики слова, яка пов’язана з національною культурою [1, c.15]. Національно-культурна семантика особливо виразна у фразеологічних одиницях. Національну мовну специфіку вказаних одиниць складають: внутрішній образ (першопочатковий денотат), який лежить в основі одиниць, семантика і структура фразеологічної одиниці, лексичний склад і стилістичні характеристики.

На думку В.М. Огольцева, фразеологізми володіють культурним компонентом значення, який є зіставним описом семантичної структури двох чи більше фразеологічних одиниць, які зіставляються між собою за семантикою і граматичною формою [4, c.130]. В.М. Огольцев підкреслює, що національна самобутність мови отримує найбільш яскраве і безпосереднє вираження у фразеології.

Під час дослідження, зокрема фразеології, можливе використання різних термінів і відповідно різних стратегій дослідження: світогляд або світобачення (коли йдеться про зоровий образ); світовідчуття (коли йдеться про емоційний образ світу); світорозуміння (коли йдеться про інтерпретацію, зокрема у фразеології, базових концептів, пов’язаних із розумовою, соціальною діяльністю людини чи зі спробами реінтерпретації науковцями мовної інформації, мовної картини світу).

Особливу увагу дослідники сьогодні звертають на одну із важливих складників мовного образу світу – фразеологічну. Словосполучення “фразеологічний образ світу” або “фразеологічна картина світу” скоріше наукова модель, аніж термін, що позначає певний фрагмент дійсності. Фразеологічна система будь-якої мови має національно-культурну специфіку. Той чи інший об’єкт у певній культурі існує у специфічному оточенні властивому лише даній культурі, має культурно обумовлені асоціативні зв’язки.

Отже, особливостями фразеологічної репрезентації світу є те, що одиниці цього рівня мають більший обсяг та інший характер інформації ніж одиниці лексичного рівня. Властивістю певної частини фразеологічних одиниць є їх здатність репрезентувати діяльнісний образ світу.

Фразеологія – це мікросистема, яка входить до загальної системи мови і містить у собі здобутки минулих часів, що передаються з покоління у покоління. На сьогоднішній день фразеологія вже набула явних ознак окремої лінгвістичної дисципліни, яка стала в один ряд із лексикологією, граматикою і фонетикою. Велику роль у становленні фразеології як лінгвістичної дисципліни відіграли роботи радянських фразеологів. Безперечним є те, що фразеологія має свій об’єкт та свої методи дослідження. На користь нашого твердження вказує і той факт, що фразеологія як наука досліджує великий обсяг своїх одиниць.

Література

1. Комлев Н.Г. О культурном компоненте лексического значения // Вестник МГУ. Филология. – 1966. – №5. – С. 15-27

2. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учеб. для ин-тов и фак-тов иностр. яз. – М.: Высш.шк., 1986 – 336с.

3. Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. Пособие для студ. вузов. – М.: Academia, 2001. – 204c.

4. Огольцев В.М. Семантизация культурного компонента языковой единицы в учебном словаре устойчивых сравнений // Словари и культуроведенье. – М., 1982. – С. 130-137

5. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 284с.