Сумарук Л.В.

Буковинська державна фінансова академія

Культура підприємництва

Анотація. В даній статті розглянуто і проаналізовано рівень розвитку особливостей культури підприємництва в умовах ринкової економіки, як важливого фактора, який впливає на функціонування підприємства. Проведено дослідження низки факторів, що впливають на культуру і запропоновано шляхи щодо покращення її стану в Україні.

Ключові слова: культура підприємництва, кооперація, субкультури, дисципліна праці, національна культура, адаптація, стосунки в колективі.

Аnnotation. This article reviewed and analyzed the level of the culture of entrepreneurship in market economy as an important factor which affects the functioning of the enterprise. A study of some factors affecting the culture and proposed ways to improve its status in Ukraine.

Keywords: culture of entrepreneurship, cooperation, subculture, labor discipline, national culture, adaptation, the relationship among the staff.

Аннотация. В данной статье рассмотрены и проанализированы уровни развития особенностей культуры предпринимательства в условиях рыночной экономики, как важного фактора, который влияет на функционирование предприятия. Проведено исследование ряда факторов, влияющих на культуру и предложены пути по улучшению ее состояния в Украине.

Ключевые слова: культура предпринимательства, кооперация, субкультуры, дисциплина труда, национальная культура, адаптация, отношения в коллективе.

Всі існуючі організації – унікальні. Кожна має свою власну історію, організаційну структуру, види комунікацій, процедури постановки завдань, які в своїй сукупності і утворюють культуру підприємництва, яка виступає системою унікальних для кожної організації норм, цінностей, ідей, переконань. Вони поділяються усіма членами організації і проявляються у формі правил, традицій, історії, ритуалів, міфів, символів.

Проблема забезпечення належного стану культури підприємництва в суб’єктах бізнесової діяльності завжди була й запишається актуальною, оскільки в умовах ринкової економіки відбувається кооперація підприємств в межах великої кількості країн. Тобто налагоджується тісна співпраця різних світових організацій. Для того, щоб забезпечити її ефективність, з метою отримання максимально позитивного результату, необхідно сприяти проникненню не лише економічних відносин, а й культурних.

Питаннями функціонування підприємницької культури цікавились такі вчені як Ю.В. Гайдан [1], В.Б. Майовецька [2], Л.В. Савчук [3], Г.М. Чорний [4] та ін.

Отже, мета статті – розкрити зміст культури підприємництва, розглянути її стан на сучасному етапі, а саме в Україні, конкретизувати і виявити нові способи її підтримання на належному рівні та визначити фактори, які здійснюють вплив на неї.

У зв’язку з наявністю в сучасних дослідженнях різних термінів – корпоративна, економічна, організаційна, виробнича культура (які однакові за змістом) – доцільним є використання узагальнюючого терміна «культура підприємства». Під якою розуміється система духовних і матеріальних цінностей, що відображають особливості соціально-економічних відносин керівників та співробітників між собою щодо внуртішнього середовища підприємства. Культури, які можна спостерігати на мікрорівні організації, називаються субкультурами і є зведенням цінностей, які поділяє менша частина членів організації, що знаходиться на одному з рівнів організаційної структури [1, 219].

Важливим чинником, який впливає на культуру підприємства є дисципліна праці, оскільки вона являється виявом поведінки працівників, їх ставлення один до одного, до своєї роботи і до підприємства в цілому. Вона визначається п’ятьма основними компонентами: раціональне використання робочого часу; систематичне виконання змінних завдань за їх кількісними і якісними параметрами; раціональне витрачання ресурсів; безумовне дотримання правил безпеки життєдіяльності; точне виконання оперативних розпоряджень безпосередніх керівників [5, 123].

Оскільки поведінку людини на підприємстві слід розглядати у контексті гармонійного поєднання корпоративних і особистих цілей, можна стверджувати, що традиційне уявлення про стан дисципліни як продукт адміністрування є неповним. Так, адміністративні акти є організаційною основою бажаної поведінки окремих працівників, робочих груп і всього персоналу фірми. Але існує і низка інших факторів, які є не менш важливими. Наприклад, ставлення до праці, яке виражає зв’язок між нею і суспільством, колективом, матеріальною винагородою за неї. Остання може виступати і мотивом, який спонукає людину до здійснення певних дій.

Не менш важливим є адаптація, яка, на нашу думку, повинна посідати провідне місце. Це можна пояснити тим, що, коли людина влаштовується на роботу, вона повинна пройти процес засвоєння основних елементів культури підприємства, тобто необхідно вжитись у трудовий колектив. Це як своєрідний процес соціалізації, який, як відомо, триває протягом всього життя. В залежності від того чи сприйме трудовий колектив нового робітника і як саме, буде визначатись чи зможе він працювати в організації, наскільки ефективно буде виконувати свої обов’язки, чи зацікавлений у підвищенні рівня її функціонування в цілому. На адаптацію, у свою чергу, значно впивають наставництво і допомога, оскільки без них у працівника може зникнути інтерес до роботи. Йому потрібно знати що його сприймають як особистість, яка є працездатною, володіє певними здібностями, що можуть принести користь не лише окремому підприємству, а й суспільству. Тобто визначається задоволення потреби в суспільному визнанні, включенні в соціальне життя на основі трудового колективу.

Серед деяких науковців існує думка, що на продуктивність праці не впливають умови праці, матеріальне стимулювання, час і тривалість робочого дня, а саме стосунки між працівниками підприємства є причиною позитивного чи негативного мікроклімату в організації чи на підприємстві. Прихильником даної думки є представник теорії людських стосунків Елтон Мейо. Він проводив «Хоторнський експеремент», суть якого полягала в тому, що на підприємстві робітникам підвищували зарплату, зменшували тривалість робочого дня, забезпечували відповідні санітарні умови, але продуктивність так і не підвищувалась. А коли почали акцентувати увагу на відносинах у колективі, створюючи умови для частішого спілкування, взаємодії, то норма виробітку значно підвищилась. Тому, можна зробити висновок, що для забезпечення високоефективного функціонування підприємства, для отримання максимально можливого прибутку, необхідно звертати значну увагу на формування, розвиток та функціонування стосунків у трудовому колективі, тобто на рівень культури, яка склалася на ньому. Зокрема, у своїй праці «Людські проблеми індустріалізації цивілізації» він зазначає: «Керівники індустрії повинні більше орієнтуватись на людей, ніж на продукцію, оскільки це забезпечує соціальну стабільність суспільства й задоволення індивіда працею» [4, 221].

Наступний фактор, що робить вплив на формування виробничої культури — це національна культура. Оскільки саме національні особливості, настанови та цінності зумовлюють індивідуальну мотивацію й професійні очікування, визначають організаційні процеси. На думку Йоахима Хентце – професора Брауншвейгського технічного університету, співпраця на різних рівнях таких корпорацій вимагає різнопланового обміну інформацією [2, 296]. Комунікація з носіями чужих культур може зіткнутися з непередбаченими труднощами і призвести до небажаних наслідків. Він вважає, що спотворення сприйняття реальності можна зробити керованим, якщо враховувати не лише можливість різної інтерпретації реальності носіями однієї культури, але й існування в кожній нації спільної культурно-специфічної «призми сприйняття». Наприклад, японські компанії широко практикують групове ухвалення рішень і командну роботу. Зокрема, топ-менеджер мультинаціональної корпорації, що приїжджає у відрядження до Нідерландів, Швеції і зупиняється в п’ятизірковому готелі, може викликати нарікання з боку місцевих колег за зайву розкіш. В той же час, це буде розцінено як звичайне явище в Росії, Італії або Таїланді [2, 294].

Отже, на формування культури підприємства впливають різноманітні фактори, без урахування яких неможливе створення ефективності її функціонування, відповідності цілям підприємства. Оскільки процеси змін у культурі визначається переважно зміною ціннісних орієнтацій, які відбуваються в соціальній групі, суспільстві, державі, організації, то напрям руху в процесі розвитку культури задає ціннісна домінанта. Досить часто ці положення впливають і на ефективність роботи підприємства, тому слід приділяти увагу формуванню культури підприємницької діяльності.

Література:

1. Гайдан Ю.В. Вплив організаційної культури на економічну діяльність підприємства // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. праць / МФУ, БДФА; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці: технодрук, 2009. – Вип. 1. – С. 216-221.

2. Майовецька В.Б. Фактори формування організаційної культури підприємства // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. праць / МФУ, БДФА; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці: технодрук, 2008. – Вип. 2. – С. 293-298

3. Савчук Л.В. Розвиток корпоративної культури в Україні // Персонал – 2005. - №5. – C. 86.

4. Соціологічна енциклопедія / Укладач Городяненко В. Г. – К.: Академія, 2008. – 456 с. ( Серія «Енциклопедія ерудита»).

5. Чорний Г.М. Дисципліна праці в контексті корпоративного менеджменту // Економіка АПК. – 2009. - №11. – С. 122-125.