Лабудяк Г. В.

Буковинська державна фінансова академія, м.  Чернівці

Роль релігії у процесі збереження етнічної ідентичності та самосвідомості в сучасному суспільстві.

На рубежі ХХІ століття у суспільстві з надзвичайною гостротою постала проблема суспільного та індивідуального вибору людей, особливо молодого покоління. Причиною стало те, що зі зміною соціально-економічної ситуації в суспільстві, відповідно, наступає  і зміна у світоглядних позиціях та орієнтаційних системах людей. Тому постає проблема теоретичного з’ясування новітніх тенденцій в орієнтаціях людської свідомості та поведінки, що формується  під впливом релігії, а, відтак, дедалі більша увага звертається на дослідження різних аспектів феномену збереження етнічної  ідентичності в сучасному суспільстві.

Актуалізація даної проблеми в сучасному суспільстві зумовлена не тільки розвитком людської індивідуальності, а й демократичними змінами, зростанням міжетнічної напруженості й конфліктів, посиленням міграційних процесів, існування багатьох релігій та їх напрямків. Крім того, з появою нових релігійних угрупувань, так званих синтетичних релігій в Україні, та в зв’язку з особливостями її історичного розвитку вирішення проблеми етнічної ідентичності є просто необхідною. При цьому особливої уваги вимагає  з’ясування етнічної ідентичності сучасної  молоді, з огляду на те, що саме молодь у найближчому майбутньому стане визначальною силою у збереженні й подальшому розвитку національної державності.

Аналіз останніх публікацій показує, що зацікавленість у вивченні впливу релігії на свідомість людей в суспільстві та збереження етнічної ідентичності є досить значною. Це, зокрема, видно з праць В. Зінченка [1],  М. Паращевіна     [2], Ю. Пачкова [3], Л. Півневої [4] та ін.     

 Взагалі, роль релігії в суспільстві не можна оцінюва­ти однозначно.

 Так, релігія відіграє важливу культур­но-історичну роль. В межах релігійних віровчень форму­вались єдині зразки почуттів, думок, поведінки людей, завдяки чому релігія виступала як могутній засіб упо­рядкування і збереження традицій та звичаїв. З іншого боку релігія виступає одним із факторів, які забезпечують людині етнічну ідентичність та регулюють її суспільну свідомість.

         Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, відобра­жають у своїх специфічних вченнях і доктринах сут­тєві риси різних соціальних епох. У зв’язку з цим релігія є універсальним духовним явищем у житті сус­пільства. Релігійне вірування об’єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні вер­стви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання вірую­чих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їх­ній боротьбі проти негативних соціальних відхи­лень і явищ, виконувати інші функції [ 4].

            У середні віки церква не тільки володіла монополією у сфері ідеології, а й виконувала економічні та політичні функції. У капіталістичному суспільстві релігійні організації активно втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів, займаються благодійницькою діяльністю.

         Релігійні організації можуть дотримуватися й прогресивних позицій з деяких соціальних і політичних питань. У деяких країнах Східної Європи християнські церкви сприяли боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого часу були майже єдиними культурними центрами. Багато релігійних організацій і в наш час активно виступають за мир , за ядерне роззброєння.

         В пострадянських суспільствах релігійні організації сприяють національній ідеї.  Так, в Україні відродження національних церков йде поруч з процесами національного відродження. Таким чином, релігія – явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку суспільства, і саме суспільні процеси визначають в кінцевому підсумку її долю.

                Специфікація етнічної ідентичності значною мірою обумовлюється не лише її суб’єктивною, але і соціальною модальністю. Так, за умов поліетнічної структури суспільства, не виключається розподіл етносів за їх статусом, що в свою чергу уможливлює прояв презентаційної ідентифікації (з метою досягнення вищого статусу) з більш престижною етнічною спільнотою (при збереженні відданості власним етнічним цінностям). До такого розвитку подій може спонукати не лише атмосфера мікросередовища, але й держави в цілому. Більш того, представникам невеликих етносів взагалі властива загостреність етнічної самосвідомості, що за певних умов здатна інтен-сифіковуватися. А звідси - зростання вимог щодо відданості спільним груповим цінностям і посилення протиставлення власних спільнот [5].

         Втім, аби визначити більш-менш типові варіанти усвідомлення представниками різних етносів власної етнічної належності, звернемось до аналізу тих індикаторів етнічності ( релігія, мова, народні традиції, звичаї, література, мистецтво, фольклор, спільне історичне минуле, віросповідання, рідна земля, національна кухня, риси характеру, спільні зі своїм народом перспективи розвитку, національний одяг ), що здатні забезпечувати найбільш стійку групову ідентичність (за пропорційною вибіркою було опитано 10 найбільш чисельних етнічних спільнот України,  Інститут соціології НАН України). Запропоновані респондентам взаємодоповнюючі питання “Що, на Вашу думку, визначає етнічну належність людини? “ і “Що, на Ваш погляд, передусім, об’єднує Вас з людьми Вашої етнічної спільноти?”, дозволяють водночас з’ясувати, які саме з  індикаторів претендують на ключові ролі в тій чи іншій етнічній спільноті. 25 % опитаних відповіли, що релігія для них є головним індекатором, який визначає їх етнічну приналежність.

         Цікавим є той факт, що на сучасному етапі в молоді сформувалося досить таки позитивне значення релігії як чинника  процесу збереження самосвідомості людини в суспільстві. За даними соціологічного опитування, яке проводилося між українськими та польськими студентами, було виявлено той факт, що українські студенти більшою мірою є прихильниками релігійних вірувань та придають їй більше значення, ніж польські студенти. В результаті дослідження, були отримані наступні результати: 16 % українських студентів заявили, що для них  є важлива віра в Бога і виконання заповідей в той час як польські студенти дали відгуки на 10,5 % [3]. Це ще раз підтверджує те, що етнічна ідентичність формується під впливом релігії, яка в свою чергу впливає на самосвідомість людини в суспільстві.

         Таким чином, ми мали змогу побачити, що релігія є тим фактором, який регулює суспільну свідомість людей в суспільстві та є індекатором, який забезпечує етнічну приналежність індивіда до тієї чи іншої етнічної спільноти. Релігія виступає інструментом управління свідомістю індивідів в суспільстві та соціальних груп вцілому.

Література:

1.     Зінченко В. Релігійні структури і церкви в контексті формування громадянського суспільства в Україні / В. Зінченко // Історія. Філософія. Релігієзнавство. – 2009. – №3. – с. 56 – 61.

2.     Паращевін М.. Деякі особливості релігійності населення України // Аналітика. – 2009. – №4. – с. 13 – 17.

3.     Пачков Ю. Ціннісно - професійний контекст світоглядних орієнтацій студентської молоді (досвід українсько-польського соціологічного дослідження) //  Український соціологічний журнал.  –  2009. –  № 1-2.  – с. 79 – 95.

4.     Півнева Л. Ідентичність та етнічність в українському соціумі: особливості вияву / Л. Півнева // Ідентичність і пам’ять у пострадянській Україні: монографія / відп. Ред. М. Антонович. – К.:  Дух і літера, 2009. – с. 107 – 120.

5.     www.sau.kiev.ua – офіційний сайт Соціологічної асоціації України.