А.О. Гавриш, аспірант (Національний університет біоресурсів і природокористування України, відділ обліку та зберігання цінних документів, 3 навч. корпус, к. 14)

О.М. Гавриш, аспірант (Національний університет біоресурсів і природокористування України, відділ документування та обліку документів, 3 навч. корпус, к. 2)

Значення прибутку в сучасних умовах господарювання

Економічна суть прибутку проявляється не тільки за допомогою самого поняття цієї категорії, а й через функції, які вона виконує. Варто відмітити, що незважаючи на величезну кількість досліджень, єдиної думки щодо функцій прибутку немає. Часто науковці не відокремлюють саме поняття прибутку від його функцій, через що неможливо чітко усвідомити ні першого, ні другого.

А. Бабо виділяв наступні функції прибутку [1, с. 87]:

- прибуток є вимірником успіху діяльності підприємства;

- прибуток є джерелом коштів для подальшого розвитку;

- прибуток є винагородою власнику капіталу за його використання для виробництва товарів;

- прибуток є потенційною основою для прийняття рішень про здійснення інвестицій.

На думку І.А. Бланка, прибуток є головною метою підприємницької діяльності, основою розвитку економіки країни, основним показником ефективності діяльності підприємства, джерелом власних фінансових ресурсів, головною умовою зростання вартості підприємства, джерелом задоволення потреб суспільства, захисним механізмом проти банкрутства [2, с. 21-25].

С.Ф.Покропивний писав, що прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності). Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні [3, с. 449].

Російський вчений Н.А. Сафронов відмічав, що для підприємства прибуток є показником, який створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна добитися найбільшого приросту вартості, який характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства і є основним елементом фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Окрім того, прибуток є джерелом формування бюджетів різних рівнів. Певну роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації виробництва і реалізації продукції. [4, с. 330]

Визначаючи функції та роль прибутку, К.Макконнелл і С.Брю зазначали, що прибуток – це первісний двигун, або генератор, капіталістичної економіки. Прибуток як такий, впливає і на рівень використання ресурсів, і на їх розподіл серед альтернативних користувачів. Саме прибуток, а точніше, очікування прибутку спонукає фірму здійснювати нововведення, що стимулює інвестиції, загальне зростання випуску продукції і ріст зайнятості населення. Саме нововведення виступають головним фактором економічного зростання і саме гонитва за прибутком лежить в основі більшості нововведень. Також прибуток ефективно виконує функцію розподілу ресурсів серед альтернативних видів виробництва. Підприємець прагне отримати прибуток і уникнути втрат. Виникнення економічного прибутку – це сигнал про те, що суспільство хотіло б розширити дану галузь. Фактично ж винагорода у вигляді прибутку є не стільки стимулом до розширення галузі, скільки фінансовими засобами, за допомогою яких фірми в таких галузях можуть збільшувати свої виробничі потужності. Збитки ж сигналізують про бажання суспільства згорнути «хворі» галузі. Підприємства, яким не вдається пристосувати свою виробничу діяльність до випуску товарів і наданню послуг, яким надає перевагу споживач, несуть великі збитки [5, с. 647].

На нашу думку, прибуток як економічна категорія виконує інформаційну, стимулюючу, розподільчу, інвестиційну, соціальну, захисну та оцінювальну функції. Маючи певний обсяг капіталу підприємець, перш, ніж інвестувати його в виробництво, аналізує інформацію про підприємства, які працюють в тій чи іншій галузі народного господарства. Основним критерієм, на який він звертає увагу є маса отриманого цими підприємствами прибутку. Саме на цьому етапі знаходить своє відображення його інформаційна функція.

Стимулююча функція прибутку проявляється в тому, що він є стимулом для будь-якого виробництва, оскільки тільки його отримання змушує капіталіста йти на ризик, з яким пов’язане створення нової вартості. Якби не було прибутку, то, зважаючи на ризик ведення підприємницької діяльності, не було б й самого підприємництва. Окрім того, прибуток є стимулом для інвестування капіталу в ті сфери виробництва, де підприємець може отримати найбільший приріст вартості. Ми не погоджуємося з деякими науковцями, які вважають, що прибуток є також засобом матеріального стимулювання робітників, оскільки згідно українського законодавства, преміювання працівників доцільніше проводити за рахунок фонду оплати праці, а не за рахунок чистого прибутку, що дозволить уникнути подвійного оподаткування і віднести суму премій до валових витрат підприємства. Більш доречно говорити про те, що прибуток є скоріше психологічним стимулом для робітників. Однак, варто зазначити, що в разі, якщо працівники є акціонерами підприємства (приймають участь в використанні його прибутку) він дійсно може бути для них матеріальним стимулом, хоча в такому випадку, по відношенню до підприємства вони вважатимуться вже не працівниками, а співвласниками.

Розподільча функція знаходить своє відображення в тому, що прибуток є засобом, за допомогою якого відбувається розподіл і перерозподіл капіталу між різними сферами народного господарства. Підвищення прибутку в одній галузі є сигналом для власників капіталу про доцільність інвестування саме в цю галузь. Залишаючи менш прибуткові сфери, капіталісти переходять в більш прибуткові, в яких через великий приплив капіталу ця прибутковість поступово знижується, в той час, як в залишених галузях, через зменшення кількості виробників прибутковість поступово підвищується. Таким чином, капітал за допомогою прибутку розподіляється між галузями більш-менш рівномірно, що забезпечує безперервний процес виробництва найрізноманітніших товарів та послуг.

Інвестиційна функція прибутку полягає в тому, що ця економічна категорія є джерелом розширеного відтворення виробництва. Саме за рахунок прибутку відбувається оновлення матеріально-технічного забезпечення, є можливим нарощування обсягів виробництва продукції та поступальний розвиток будь-якого підприємства. Окрім того, прибуток є джерелом погашення боргових зобов’язань, в разі, якщо підприємство на певних етапах свого розвитку змушено було використовувати залучені кошти для фінансування своєї діяльності.

Однією з найважливіших функцій прибутку, на нашу думку, є соціальна функція. Прибуток виступає джерелом формування фінансових коштів бюджетів різних рівнів. За рахунок цього держава має змогу здійснювати свою діяльність щодо дотримання певних соціальних стандартів для населення, виконувати свою роль з приводу захисту ринків від проявів монополізму, забезпечення рівних умов для всіх учасників виробництва. Окрім цього, прибуток виступає джерелом задоволення потреб суспільства, основою економічного розвитку будь-якої країни, запорукою її стабільності та процвітання.

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток дозволяє оцінити здобутки підприємства, показати резерви для збільшення ефективності, визначити напрямок, в якому можна рухатися далі. Збитки висвітлюють прорахунки в процесі виробництва, вказують на помилки керівництва, слугують сигналом для впровадження змін у виробничому процесі.

Захисна функція прибутку дозволяє зменшити ризик банкрутства підприємства через настання несприятливих обставин за допомогою формування за рахунок прибутку різноманітних резервних та стабілізаційних фондів підприємства. Жодне виробництво незастраховане від форс-мажорних обставин, настання яких (при відсутності резервних коштів) може стати для господарства фатальним.

Слід зазначити, що реалізація всіх вищезгаданих функцій здійснюється в щільній взаємодії одна з одною, і лише забезпечення повноцінного виконання прибутком всіх його функцій може слугувати основою для економічної та соціальної стабільності як окремих підприємств, так і держави в цілому.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабо А. Прибыль: Пер. с фр. / Общ. ред. и коммент. В.И. Кузнецова. – М.: ОА Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1993. – 176 с.

2. Бланк И.А. Управление прибылью. – 2-е изд., расш. и доп. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 752 с.

3. Економіка підприємства.: Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005. – 528 с., іл.

4. Экономика предприятия: Учебник/ Под ред. проф. Н.А. Сафронова. . М.: «Юристъ», 1998. . 584 с.

5. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с 13-го англ. изд. – М.: ИНФРА-М, 1999. – XXXIV, 974 с.