Науковий керівник: Господінова О.І.
Буковинська Державна
Фінансова Академія, м Чернівці
Проблеми становлення і розвитку страхового ринку в Україні досліджують
провідні вчені С.С.Осадець, Т.А.Ротова, В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич,
О.М.Зальотов, Н.І.Машина та ін. Їх дослідження показали, що одним із негативних
явищ, принесених у практику страхування процесами глобалізації, є наростання
різних видів шахрайств та тіньових економічних операцій, кримінальних
протиправних дій. На
жаль, вітчизняні страхові компанії, користуються цими факторами
для досягнення суто комерційних цілей. Ці негативні процеси набули у теперішній ситуації
світового масштабу. [2, 18].
Усуваючи шкідливі наслідки всякого роду випадків,
страхування тим самим знижує ризики виробництва й збільшує господарський
оборот.
Зміни в економіці підкреслили об'єктивний характер
страхування як економічної категорії, що виражає необхідні і реально існуючі
відношення між державою, підприємствами, організаціями усіх форм власності,
населенням і страховими компаніями.
Страхування передбачає перерозподіл збитку, як між
територіальними одиницями, так і в часі. При цьому для ефективного
територіального перерозподілу страхового фонду протягом року між застрахованими
господарствами потрібні достатньо велика територія і значна кількість підлеглих
страхуванню об'єктів. Тільки при дотриманні цієї умови можлива розкладка збитку
від стихійних лих, що охоплюють великі території
Закон України "Про страхування" захищає
вітчизняного страховика, обмежуючи частку іноземних юридичних осіб та громадян
у статутному фонді страхових спільних компаній 49% та піднімаючи планку
статутного фонду для спільного підприємства до 500 тисяч ЕКЮ.
На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що
мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію.
Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають
швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності
страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув
якісніших ознак.
Серед головних проблем, які залишаються в галузі
страхування, можна виділити:
-
відсутність кодексу про страхову діяльність;
-
наявність великої кількості вимог та бар’єрів, що обмежують конкуренцію на
ринку;
-
низький рівень капіталізації підприємств;
-
недостатній розвиток брокерських послуг на ринку;
-
низька довіра суспільства до страхових компаній;
-
крім того, проблеми, які існують в українській економіці в цілому і
впливають, зокрема, і на страхову галузь.[4,87]
Незважаючи на розвиток страхування, сектор продовжує
зіштовхуватися з проблемами, що обмежують його ріст і перешкоджають галузі в
досягненні її потенціалу.
Аналітики стверджують, що низький рівень капіталізації
страхових фірм перешкоджає розвитку галузі. Чинні закони вимагають, щоб фірми
мали мінімальний встановлений законом капітал у розмірі 100,000 євро. На думку
експертів цей рівень занадто низький, щоб забезпечити достатній захист проти
неплатежу. Проблема посилюється відсутністю ясних інструкцій щодо форми цього
капіталу. У результаті, багато українського страхових компаній включає до
статутного капіталу переоцінені активи, будинки або акції компанії. Це робить
ці страхові компанії дуже ненадійними і нездатними оплатити вимоги.
З іншого боку, низько встановлений законом рівень
капіталізації означає, що українські компанії мають більш низьку здатність для
обробки ризику.
Послуги страхового брокерства в Україні також добре не
розвинуті. Брокери, традиційно складовий елемент галузі, з’єднують клієнтів із
страхувальниками, консультують їх про ринок, і допомагають укласти кращі угоди.
З причин недостатньої кількості професійних брокерів, велика кількість
потенційних клієнтів не обслуговується, в той час як страхувальники втрачають
додатковий дохід [3,4].
Ще одна проблема - укорінена недовіра українців до всіх
фінансових посередників - особливо страхових компаній.Велика частина населення
була ошукана протягом початку 1990-их шахрайськими трастовими фондами і фірмами
страхування, які зникли з грошима клієнтів. У результаті, українці
відмовляються довіряти заощадження, навіть короткострокові, до будь-яких
страхових компаній.Система страхування також має проблеми звичайні для всього
українського бізнесу, зокрема, нерозвинутість експертизи, відсутність стратегій
обслуговування, хитка економіка, коливання валютного курсу, бюрократія, що
поширена всюди, і корупція.
Страховий ринок України має досі не використані резерви. В державі
застраховано лише близько 10 відсотків ризиків, тоді як у більшості розвинутих
країн цей показник досягає 90 - 95 відсотків. Частка Українського страхового
ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,05 відсотка,
і це при тому, що Україна становить 7
відсотків населення Європи.
Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 0,9 відсотка валового
внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12
відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про
те, що страховий ринок не акумулює
значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу
на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Розвиток страхового ринку
України потребує розв'язання проблем зі
страхування життя, пенсійного медичного страхування та страхування цивільної
відповідальності власників транспортних засобів.
Страхове законодавство України за висновками аналізу має
багато недоліків. Серед головних слід виділити відсутність цілісності щодо
регулювання відносин у галузі страхування, неврахування в законодавстві
особливостей реально існуючих економічних відносин, та відсутність стратегії
щодо подальшого розвитку страхової галузі, підвищення ролі всієї галузі в
економіці та, зокрема, українських страхових підприємств. Тому пропозиції
змінити законодавство мають велике значення для створення конкурентоспроможної
страхової галузі в Україні.
Отже, галузь страхування у своєму розвитку стикається з
низкою проблем, які потребують загального вирішення, до них належать:
1). Відсутність досконалої законодавчої бази регулювання
діяльності страхового ринку;
2). Велика кількість вимог та
бар’єрів;
3). Низька довіра суспільства до страхових компаній;
4). Низький рівень капіталізації підприємств;
5). Низка економічних проблем, що вживають на фінансовий
ринок загалом.
Важливим для цього є запропонування основних шляхів, які
б хоча б дали поштовх для загального обговорення їх науковцями. А це в свою
чергу допомогло б в майбутньому сьогоднішнім проблемам.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про страхування: Закон України від 1996 р. Відомості
Верховної Ради (ВВР). - 1996. - N 18. - С.78
2. Cтан страхового ринку/Сайт Ліги страхових організацій
України [електронний ресурс] – режим доступу: http://uainsur.com/wpcontent/ uploads/2010/01/sk_2kv_2010.pdf
3. Шумелда Я. М. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей
/ Я. М. Шумелда. Страхування. Тернопіль: 2003-260с.
4. Ярошенко С.П.
Проблеми становлення та розвитку страхового ринку життя в Україні // С.П.
Ярощенко. Формування ринкових відносин в Україні. - 2010.-№4. -с. 87