Н.О. Андрущак

Науковий керівник: О.І. Господінова

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

державне регулювання соціальної орієнтації економіки

Ринкові перетворення в Україні не дали очікуваних результатів ні в економічній, ні в соціальній сфері через відмову від важелів державного регулювання процесів реформування економіки. Це обумовило неефективність управлінських дій щодо попередження та усунення загроз у соціальній та економічній сферах. Напрями досягнення безпечного стану в соціальній та економічній безпеці між собою не корелюють, не скоординовані, не відрегульовані, що викликає протиріччя між економічними та соціальними цілями. Пріоритетні напрями державної політики національної безпеки передбачають затвердження засад формування соціально орієнтованої ринкової економіки, а Конституція України визначає, що держава має забезпечувати «соціальну спрямованість економіки». Саме формування та функціонування соціально орієнтованої економіки обумовлює подальший оптимістичний сценарій розвитку країни. У зв’язку з цим гостро постає проблема визначення пріоритетних напрямів та вдосконалення механізмів державного регулювання процесів соціальної орієнтації економіки.

Проблемам соціальної орієнтації економіки присвячено праці українських учених О. Білоруса, В. Близнюк, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Гришкіна, Г. Губерної, М. Долішнього, В. Єременка, Ю. Зайцева, В. Мандибури, С. Мочерного, В. Новікова, Ю. Пасічника, М. Чумаченка, Л. Шамільової, а також відомих представників російської науки Л. Абалкіна, Є. Авраамової, А. Бузгаліна, І. Діскіна, Т. Заславської, В. Іноземцева, Т. Малєвої, К. Мікульського, В. Радаєва. Проте, незважаючи на значну кількість наукових досліджень з цієї проблематики, не створено механізму державного регулювання соціальної орієнтації економіки та не визначено пріоритетних напрямів його запровадження.

Основні ознаки соціальної орієнтації економіки є предметом дискусій науковців та фахівців. Вони зводяться до характеристик взаємодії економічної та соціальної сфер із додержання вимог збалансованості, безпеки, ефективності та розвитку. Теоретичні узагальнення дозволили обґрунтувати сутність авторських визначень понять. Соціально орієнтована економіка – система господарювання, підпорядкована досягненню соціальних інтересів особистості, суспільства, держави при додержанні вимог безпеки, ефективного та збалансованого розвитку в економічній та соціальній сферах. Соціальна орієнтація економіки – діяльність, яка забезпечує процес становлення та функціонування соціально орієнтованої економіки шляхом ринкової самоорганізації за умов регулюючої ролі держави. Державне регулювання соціальної орієнтації економіки – це діяльність органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямована на подолання та попередження виникнення економічних та соціальних ризиків, досягнення збалансованості у реалізації економічних та соціальних інтересів, створення умов для ефективного економічного та соціального розвитку.

Оцінка законодавчого та нормативно-правового забезпечення взаємозв’язку економічної та соціальної політики виявила відсутність цілісного правового механізму, який узгоджував би процеси управління соціальною орієнтацією економіки. У Конституції та законодавстві України про національну безпеку, державну регіональну політику, соціальні стандарти та державні соціальні гарантії тощо простежується певна регламентація положень з соціальної орієнтації економіки. Аналіз змісту програм діяльності урядів України, звернень Президента України до Верховної Ради України за роки незалежності свідчить про наявність потреби управління соціальною орієнтацією економіки. У цілому правове забезпечення процесу соціальної орієнтації економіки є несистемним та некомплексним, визначається нескоординованістю та незбалансованістю його положень.

Державне регулювання соціальної орієнтації економіки передбачає застосування критеріїв і показників, стандартів та гарантій, які визначають безпечний стан функціонування економіки та суспільства і сприяють формуванню умов для економічного та соціального розвитку. Його здійснення стає можливим при застосовуванні порогових (граничних) соціально-економічних показників, недотримання яких обумовлює негативний вплив соціальних чинників на розвиток економіки. Система критеріїв та індикаторів має визначати досягнення цілей соціальної орієнтації економіки та бути спрямованою на забезпечення можливостей вимірювання, відстеження її розвитку та здійснення оцінки ефективності реалізації заходів.

Напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки визначають цільові соціальні орієнтири, зміст соціально-економічної політики та механізми досягнення цілей, а саме: дотримання вимог економічної та соціальної безпеки; підвищення рівня та якості життя населення; забезпечення ефективного використання трудового потенціалу; створення умов продуктивної праці, трудової, підприємницької, інноваційної активності; створення сприятливих умов формування середнього класу; накопичення людського та соціального капіталу; створення економічних механізмів запровадження системи державних соціальних стандартів та соціальних гарантій, упорядкування чинної системи соціальних гарантій та пільг.

Одночасно пріоритетні напрями державного регулювання соціальної орієнтації економіки визначають соціальні цілі та шляхи їх досягнення та передбачають: орієнтацію вітчизняного виробництва на соціальні потреби населення; раціоналізацію структури державних витрат на соціальні цілі з урахуванням вимог економічного зростання, соціальної виваженості бюджету, соціального спрямування його видатків; застосування державного та регіонального соціальних бюджетів при формуванні та впровадженні стратегій та програм розвитку.

Досягнення соціальних цілей має враховувати потреби забезпечення економічного зростання через систему бюджетної політики, яка є важливим інструментом державного регулювання процесів економічних та соціальних інтересів.

Соціальна орієнтація економіки є стратегічним напрямом державної політики, який визначається Конституцією України, законодавством про національну безпеку, внутрішню та зовнішню політику. У програмах діяльності кожного уряду України, державних та регіональних концепціях, стратегіях, програмах визначається потреба її забезпечення.

Проблема раціональності фінансових витрат на соціальні цілі зростає у зв’язку з низькими економічними можливостями її вирішення. Для забезпечення збалансованості досягнення економічної та соціальної безпеки пропонується встановити та використовувати порогові значення показників для прийняття якісних управлінських рішень з попередженням ризиків в економічній та соціальній сферах. Вимоги до вдосконалення державного регулювання соціальних та економічних процесів щодо забезпечення соціальної орієнтації економіки передбачають децентралізацію економічного та соціального управління, перехід від застосування у практиці управління мінімальних соціальних гарантій та стандартів до використання стандартів високої якості життя, соціальних вимог Євроінтеграції. Змістовне їх наповнення має враховувати забезпечення безпеки та досягнення розвитку людини, суспільства, держави.

Формування системи державного регулювання процесів соціальної орієнтації економіки має здійснюватися через вплив держави на соціально-економічний розвиток з метою досягнення соціальних цілей при попередженні виникнення та прояву економічних та соціальних небезпек. Це обумовлює реалізацію визначених пріоритетних напрямів державного регулювання соціальної орієнтації економіки, які включають створення умов та можливостей для людського розвитку, високого рівня та якості життя; гідної та продуктивної праці, трудової, підприємницької та інноваційної активності; накопичення людського та соціального капіталу; формування середнього класу; соціального захисту. Напрями вдосконалення державного регулювання соціальної орієнтації економіки спрямовані на досягнення соціальних цілей та обумовлюють формування відповідних заходів, які визначають механізми їх реалізації. Це забезпечення соціально-економічної виваженості державних та місцевих бюджетів, розвиток договірних відносин центру та регіонів, удосконалення системи оцінки діяльності органів державного та регіонального управління, соціалізація економічної політики тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Гринів Л.С, Кічурчак М.В.Національна економіка. - Львів : Магнолія 2006, 2009. - 464 с.

2. Заблоцький Б.Ф. Національна економіка : Підручник. - Львів : Новий Світ-2000, 2009. - 582 с.

3. Національна економіка : Підручник / За ред. П.В. Круша. - К. : Каравела, 2008. - 416 с.

4. Національна економіка : Навч. посіб. / За ред. В.М. Тарасевича. - К. : ЦУЛ, 2009. - 280 с.

5. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави у нестабільних економічних системах. - К.: НІСД, 2008.