Дубовой О.Ф., Кіндрат О.В., Кабаці Б.І.

Львівська комерційна академія

ЧИННИКИ ПАДІННЯ СУКУПНОГО ВИРОБНИЦТВА У ПЕРІОД РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

Головною метою економічної реформи є забезпечення усталених темпів економічного зростання. Забезпечити досягнення поставленої мети покликана держава шляхом застосування сукупності сукупності форм, що мають стимулюючий характер. Спрямованість економічної політики держави на забезпечення довгострокового економічного зростання вимагає детального аналізу чинників, що визначають економічного розвитку.

Ринкова трансформація вітчизняної економіки була розпочата на фоні глибоких структурних диспропорцій. Специфічні негативні умови (надзвичайно високий рівень монополізації виробництва, відсутність оптимальної виробничої структури економіки, низький рівень розвитку банківської системи, ринку кредитних ресурсів, залежність від імпорту енергоносіїв та ін.) суттєво посилили недоліки перехідного періоду та призвели до виникнення кризових явищ.

Через подібний економічний спад пройшла практично кожна країна з перехідною економікою. Про це свідчить досвід всіх європейських країн, які здійснювали ринкові реформи. Їм, як і Україні, довелося переборювати наслідки стрибкоподібного підвищення цін на імпортні енергоносії, розриву економічних відносин з сусідніми державами, відсутності ефективного механізму державного регулювання ринкової економіки. Проте країнам Центральної Європи вдалося подолати більшість негативних проблем трансформаційного періоду у відносно короткий період (протягом трьох-п’яти років), а у вітчизняній економіці цей процес набув затяжного характеру.

Формування ринкової економіки вимагало вирішення питання розробки нового механізму державного регулювання економічного розвитку країни, який б сприяв переходу від абсолютизації державних механізмів до формування інструментів ринкового саморегулювання. Відсутність комплексного та науково-обґрунтованого підходу щодо розробки специфічного, з врахуванням особливостей розвитку, механізму державного регулювання вітчизняної економіки спричинила погіршення динаміки економічного зростання в країні.

Усі чинники значного падіння обсягу виробництва в Україні, на наш погляд, можна поділити на дві групи:

1. Чинники, які сформувалися під час перебування України у складі Радянського Союзу;

2. Чинники, що виникли після початку трансформаційних змін.

До основних чинників першої групи можна віднести наступні:

1. Важливим аспектом економічного зростання в умовах колишнього Радянського Союзу був принцип випереджаючого зростання виробництва засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання. Наслідком такого підходу стала нераціональна структура промисловості, три чверті виробництва якої складала продукція важкої промисловості і лише чверть - продукція, що призначена для задоволення споживчих потреб.

2. Ступінь інтегрованості економіки України в колишній радянський господарський комплекс була значно вищою, ніж економік держав Центральної та Східної Європи в економічний простір РЕВ. Тому розрив старих господарських зв’язків наніс значного удару по вітчизняній промисловості.

3. Однією з важливих причин падіння обсягів виробництва у нашій державі став успадкований від Радянського Союзу потужний військово-промисловий комплекс, який значно перевищував потреби українського суспільства та потребував негайного перепрофілювання.

До основних чинників, які сформувалися під час незалежності України можна віднести:

1. Використання на початковому етапі суто еволюційного шляху ринкової трансформації без визначення чітких короткотермінових орієнтирів щодо проведення інституціональних, економічних та політичних реформ.

2. Відсутність дієвих важелів державної регуляції економічних процесів.

3. Недостатньо чітка спрямованість структурної перебудови вітчизняної економіки.

4. Недостатня послідовність здійснення політики економічної лібералізації, приватизації та демонополізації.

Період з 2000-го року можна визначити як такий, що відображає деяке покращення економічної ситуації в країні та характеризує вихід її з кризи. Проте, і цей період не можна назвати періодом економічного зростання, оскільки, у своєму реальному відображенні, основні макроекономічні показники не наблизилися до рівня 1990-го року.