Харіна Н.В.

Старший викладач кафедри фінансів

Чернівецького торговельно-економічного

інституту КНТЕУ

Досвід впровадження інститутів житлового іпотечного кредитування країнами

Підхід до проблеми вибору найбільш оптимальних базових іпотечних інститутів, на базі яких повинен будуватися розвиток житлового іпотечного кредитування в Україні, на наш погляд, полягає в тому, що в постсоціалістичних країнах, зокрема Угорщині, Чехії, Польщі уже накопичено певний досвід по розвитку житлового іпотечного кредитування. Досвід цих країн повинен бути проаналізований та осмислений в Україні. Це потрібно для того, щоб правильно обрати базові іпотечні інститути на яких буде будуватися розвиток по-справжньому широкомасштабного житлового іпотечного кредитування в національних масштабах. В Польщі та Росії за допомогою підтримки Американського Агентство по міжнародному розвитку (USAID), Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, іпотечної установи другого рівня США Фенні Мей (Fannie Mae), Міжнародної фінансової корпорації (IFC) уряди на початку 1990-х рр. було запроваджено іпотечні фінансові установи другого рівня. У 1991—1992 рр. в обох країнах була започаткована програма USAID, головна мета була «створення ... інституційної інфраструктури у вигляді вторинного ринку ..., створення кадрового потенціалу шляхом ... повчальних програм, законодавчої та адміністративної інфраструктури через децентралізацію управління і упровадження основних законів, покликаних направляти розвиток житлового сектора і житлових фінансів» [17, c.2]. В Польщі та Росії були створені іпотечні фінансові установи другого рівня: у Польщі - Іпотечний фонд, джерелами фінансування якого були пільгові кредити міжнародних організацій, у Росії: АІЖК, Московське іпотечне агентство (МІА), Фонд США-Росія та ін.

У Росії жодна з іпотечних фінансових установ майже за 20-ть років існування не здійснила жодної емісії іпотечних цінних паперів на базі пулу іпотечних кредитів, як того очікувалося [1]. Наприклад, дохід МІА від рефінансування житлових іпотечних кредитів складає всього кілька відсотків від всіх доходів цієї установи [10], решту вона отримує як первинний кредитор.

Безперечно, слід погодитися з тим, що в США модель з вторинним іпотечним ринком була достатньо ефективна до всім відомих подій, які поклали початок іпотечній кризі. Однак це ще не є достатньою підставою для того щоб дану модель обирати єдиною для трансплантації на сучасному етапі.

Інша група країн: Словаччина, Чехія, а згодом і Угорщина пішли по іншому шляху, ніж Польща, Росія, Казахстан та Україна. Як базові інститути житлового іпотечного кредитування в них було впроваджено будощадкаси, які почали функціонувати в сфері житлового іпотечного кредитування паралельно банківським іпотечним програмам, які сформувалися в цих же країнах, як уже зазначалося, спонтанно.

Важливо, що в Чехії, Угорщині та Словаччині відбулася диференціація по сегментах платоспроможного попиту: комерційним банкам віддають перевагу громадяни з високими доходами, тоді як учасниками будощадкас стають більш широкі верстви населення з середніми і дещо нижчими за середні доходами.

Розмір премії у Чехії і Угорщині встановлюється законом про БОК, тому її зміна в цих країнах можлива тільки на законодавчому рівні шляхом внесення змін до відповідного закону. В Словаччині розмір премії щорічно переглядається урядом при складанні бюджету. Останній варіант дозволяє гнучко змінювати розмір премій. Так він чотири рази знижувався (з 40 до 20%), що дозволяло зменшувати навантаження на бюджет.

Отже, узагальнюючи досвід впровадження інститутів житлового іпотечного кредитування країнами де сфера іпотечних відносин перебуває в стадії формування, слід зробити такі висновки:

Банківське житлове іпотечне кредитування впроваджується спонтанно під дією ринкових чинників у всіх перехідних економіках. Але ефективність банків як первинних іпотечних кредиторів є обмеженою, тому вони прагнуть до отримання надприбутків, встановлюючи високі відсоткові ставки. В силу цього житлове іпотечне кредитування на основі комерційних банків охоплює незначну частину населення (з високими доходами). До того ж в умовах кризи комерційні банки практично повністю згортають іпотечні програми.

Житлове іпотечне кредитування на основі будощадкас охоплює значно більшу кількість населення і набуває ознак масовості у економіках, де сфера житлового кредитування перебуває на етапі становлення. Але при цьому держава повинна здійснювати підтримку учасників будощадкас.

Потрібна підтримка держави у вигляді гарантування, надання премій та податкових пільг на вклади по учасникам будощадкас. Впровадження даних інститутів іпотечного кредитування, разом з уже існуючим банківським іпотечним кредитуванням сприятиме більш інтенсивному розвитку житлового іпотечного кредитування.