Ярова В.А.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

Досліджено методи вирішення проблеми бюджетного дефіциту, як фактора збільшення обсягів державного боргу.

В умовах глобалізації проблема фінансування реального сектора економіки набуває нового виміру. Необхідність фінансування різних напрямів економіки ставить перед урядом завдання закладання у державному бюджеті країни відповідної суми коштів. У кожному бюджеті закладається певна величина зростання національної економіки, яка прогнозується і від досягнення якої залежатиме, чи буде виконано державний бюджет. Недосягнення запланованих показників спричиняє виникнення ряду негативних економічних наслідків, що, у свою чергу, змушує уряд країни змінювати свою економічну політику і застосовувати загальноприйняті у світовій практиці методи вирішення проблеми бюджетного дефіциту.

Світова бюджетна практика показує, що існують декілька основних шляхів розв'язання проблеми бюджетного дефіциту, серед яких можна виділити перегляд видаткової частини державного бюджету, емісію грошей, збільшення податкового навантаження на економіку та здійснення запозичень на фінансовому ринку.

Перегляд видаткової частини державного бюджету як метод боротьби з бюджетним дефіцитом використовується урядами країн доволі рідко, оскільки містить певні суперечності. Так, скорочення видаткової частини державного бюджету може, з одного боку, зменшити або навіть усунути бюджетний дефіцит, а з іншого -призвести до зростання політичної та соціальної напруженості в суспільстві, оскільки найчастіше уряд намагається знизити видатки на розвиток соціальної сфери. У свою чергу, це негативно позначиться на формуванні позитивного іміджу політичної сили, яка на даний момент керує урядом, який відмовляється від застосування такого методу на практиці [2, 81].

Емісія грошей для покриття бюджетного дефіциту здатна вирішити поставлене перед урядом завдання, хоча й може при цьому створити іншу, більш загрозливу для економіки, проблему - інфляцію. Зростання цін на продукцію масового вжитку та знецінення заощаджень населення сформують негативне ставлення суспільства до уряду, що перебуває при владі. Тому цей метод усунення дефіциту бюджету рідко використовується у світовій практиці.

Використання методу збільшення податкового навантаження на економіку для усунення бюджетного дефіциту стимулюватиме поступовий перехід суб'єктів підприємницької діяльності до тіньового сектора економіки, що повністю анулює користь від підвищення податкових ставок і сум різноманітних зборів. Варіант залучення коштів на фінансовому ринку має менше недоліків, ніж запропоновані шляхи усунення бюджетного дефіциту, оскільки в даному випадку, по-перше, уряд може швидко залучити на цьому ринку необхідну суму коштів, а по-друге, один уряд позичає кошти у борг, а вже зовсім інший шукає шляхи, як цей борг повернути. Саме тому цей метод усунення бюджетного дефіциту використовується у міжнародній фінансовій практиці найчастіше [1, 39].

Уряд робить вибір між внутрішнім і зовнішнім ринками запозичення коштів. Найоптимальнішим, з точки зору національної економіки, можна було б вважати вибір урядом-позичальником внутрішнього позикового ринку, оскільки він надає можливість саме вітчизняним кредиторам одержувати доходи у вигляді процентів за позики, що також стимулюватиме зростання національної економіки, а не фінансуватиме зростання економік інших країн. Але таке залучення коштів не збільшує загальний обсяг фінансових ресурсів держави, а лише здійснює внутрішній перерозподіл ресурсів між галузями економіки. У такому випадку уряд-позичальник змушений шукати кошти на світовому ринку запозичень, який зможе повною мірою забезпечити його необхідними обсягами фінансових ресурсів. У такий спосіб і виникають державні запозичення, які дозволяють урядам-позичальникам збільшувати зростання національних економік у країнах, а кредиторам - одержувати доход у вигляді процентів за позики.

На сучасному етапі державний борг уже розглядається як невід'ємний елемент державного регулювання економіки, як інструмент, який дозволяє державі пом'якшити вплив економічної кон’юнктури. Доцільно зазначити, що на сьогодні наявність у державних бюджетах істотних дефіцитів є нормою [1, 41].

Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх етапах та виявлення факторів впливу на нього дасть змогу уникнути кризових боргових ситуацій і перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України [3, 42].

Отже, питання бюджетного дефіциту та державного боргу тісно пов'язані з бюджетною політикою, яка передбачає вибір якнайоптимальнішої бюджетної концепції для кожної держави. Важливо також усвідомлювати, що використання позикових коштів має не тільки позитивні аспекти, але й негативні, які обов'язково слід враховувати при прийнятті рішення про здійснення зовнішніх запозичень. До негативних наслідків фінансування державних витрат за рахунок запозичень можна віднести необхідність сплати процентів за борг, що стане "тягарем" для майбутніх поколінь; ризик втрати краї-ною-позичальницею своєї політичної незалежності через надмірне зростання державного боргу; передання нерезидентам частини створеного національного продукту у зв'язку з виплатою процентів і поверненням основної суми боргу; підвищення - внаслідок постійного зростання витрат на обслуговування державного боргу – податків та ін. Таким чином, залучені державою позики можуть виступати засобом забезпечення її фінансової безпеки або ж, навпаки, здатнІ порушити фінансову рівновагу і створити дефолтну ситуацію в майбутньому.

Література

1. Доліновська О.Я., Причини формування та посилення боргової залежності країн світу/ О.Я. Доліновська// Формування ринкових відносин в Україні.- 2010.- №7/8.- С.37-43.

2. Кричевська Т.О., Глобалізація й еволюція макроекономічної складової довіри державі/ Т.О.Кричевська// Економічна теорія.- 2010.- №3.- С.80-83.

3. Рибак С., Взаємозв’язок політики державних запозичень з бюджетними концепціями/ С.Рибак, Є.Крайчак// Економіка України.- 2010.- №12.- С.38-44.