к. е. н. Пономаренко С. Ю, Довгун О. І., Арефін Д.М.

Донецького Державного Університету Управління

Теоретичні аспекти фінансового механізму в умовах ринкової економіки

Фінанси є рушійною силою національного господарства. Фінансові відносини в країні можуть успішно розвиватися тільки тоді, коли держава створює відповідні умови. Сучасний етап управління розвитком економіки України забезпечується шляхом поєднання ринкового саморегулювання та системи державного регламентування ринкових відносин. Ринок самостійно регулює розвиток суб'єктів господарювання та виробництво товарів і сфери послуг на основі взаємодії елементів ринкового механізму: попиту, пропозиції і ціни. Система державного регламентування доповнює ринкове саморегулювання, спрямовуючи його на досягнення цілей і завдань, з допомоги фінансового механізму.

В економічній літературі поняття «фінансовий механізм» використовується досить широко. Але єдиної думки щодо його визначення та його складових не існує. Наприклад, В.Д. Базилевич і Л.О. Баластрик пропонують таке визначення: "Фінансовий механізм — це сукупність економіко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави у процесі створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення" [2].

Серед розмаїття визначень і підходів учених та практиків до поняття «фінансовий механізм» найбільшої уваги заслуговують два аспекти, підходи до розуміння його суті. Перший підхід полягає в тому, що під «фінансовим механізмом» розуміють функціонування самих фінансів підприємств. Такий підхід до визначення фінансового механізму відображає внутрішню організацію функціонування фінансів підприємств. Другий підхід до розгляду поняття «фінансовий механізм» полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства [3].

В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин. Вона має наступні напрямки свого прояву: за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами; за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації інтересів. Отже, по-перше, фінансовий механізм – це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв’язувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу вторинна, і основне регулювання здійснюється у процесі роботи.

Треба мати на увазі, що фінансовий механізм в сучасних ринкових умовах передбачає комплексну взаємодію фінансових методів, фінансових інструментів і фінансових важелів, за допомогою яких забезпечуються оптимальні параметри формування фінансових ресурсів та максимальна ефективність їх використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Функціонування лише одного фінансового механізму не може забезпечити оптимального обсягу формування фінансових ресурсів та їх раціонального використання [1].

Таким чином головне завдання фінансового механізму, в умовах ринкової економіки, полягає у забезпеченні узгодження інтересів держави з інтересами суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво валового внутрішнього продукту. За допомогою фінансового механізму забезпечується розподіл створеного у суспільстві ВВП на частини, одна з яких спрямовується до державного бюджету, а друга залишається у безпосередніх виробників. Саме таким шляхом держава стимулює або стримує виробництво окремих видів продукції та їх реалізацію, відповідно впливаючи на обсяг виробництва ВВП.

На основі викладеного вище, можна зробити висновок, що управління із застосуванням фінансового механізму може досягти необхідного результату лише за поєднання доцільно спрямованого взаємовпливу усіх його елементів на процес відтворення. Для цього він повинен відповідати таким вимогам, як налаштованість кожного елементу фінансового механізму на виконання властивого йому навантаження, спрямована дія усіх елементів фінансової системи на процес відтворення з метою отримання передбаченого обсягу фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, зворотний зв'язок елементів фінансового механізму різних вертикальних і горизонтальних рівнів, своєчасність реакції елементів фінансового механізму вищого рівня на зміни, що відбуваються під впливом елементів нижчого рівня.

Таким чином, фінансовий механізм у процесі організації фінансових відносин є важливим компонентом. Це та система способів, засобів, завдяки яким держава здійснює покладені на неї завдання і функції в процесі організації та проведення фінансової політики. Фінансовий механізм є не тільки головним, а й детермінуючим механізмом системи фінансових відносин.

Література

1. Артус М.М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки / Артус М.М. Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 54-60.

2. Базилевич В. Д. Державні фінанси: навч. посіб. / В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик; за заг. ред. В. Д. Базилевича. – К.: Атіка, 2004. – 368 с.

3. Поняття фінансового механізму, його складові [Електронний ресурс] : http://trackls.narod.ru/books/bk1/kir7.html.