Проценко А. М. Науковий керівник: Андрійченко Ж.О.

Харківський Національний Економічний Університет, Україна

Проблеми відновлення довіри на ринку автострахування

З позиції сьогодення та огляду на післякризовий стан економіки України важливо відмітити, що фінансова криза 2008 – 2009 років призвела до виникнення значних проблем на ринку страхування, серед найважливіших з яких слід назвати кризу довіри до страховиків [1].

Так, за даними соціологічних опитувань, проведених компанією GfК Ukraіne у вересні 2007 р., листопаді 2008 р. і березні 2009 р. рівень довіри до страховиків становив 15,9%, 5,4% і 6,4%, відповідно, а рівень недовіри в 2009 р. складав 67,9% [2].

У 2010 році за заявою заступника голови ради Ліги страхових організацій України Олександра Залєтова, відбулося збільшення кількості лояльних до страхового ринку громадян на 1,5%, що безумовно є позитивною зміною. Але незважаючи на це, рівень довіри до страхових компаній знаходиться на критично низькому рівні. Отже, відновлення довіри до страхування і підвищення ефективності страхового ринку на сьогоднішній день є надзвичайно важливою задачею.

В наш час зростання ринку страхування в країнах пострадянського простору, в тому числі і в Україні відбувається здебільшого за рахунок збільшення частки обов’язкових видів страхування. Даний процес може розглядатися як один з факторів зниження довіри та загальної лояльності до страховиків, адже добровільне страхування являє собою свідомий вибір страхувальника, тоді як обов’язкове страхування часто розглядається страхувальниками як додаткове навантаження на їх бюджет.

Найбільш відчутно криза довіри торкнулась ринку автострахування України. Більшість послуг, що надається на ринку автострахування мають обов’язковий (страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів) та умовно-обов’язковий (страхування КАСКО автомобілів, придбаних на кредитних умовах) характер. Тому їх частка в структурі надходжень страхових премій не зменшилась і склала у 2010 р. 38 % Проте зменшення на 259 млн. грн. обсягів надходження страхових премій в абсолютному вигляді свідчить про необхідність вжиття заходів щодо відновлення довіри до автостраховиків [6].

В цілому ринок автотранспортного страхування в Україні є перспективним. Такий висновок пояснюється: по-перше, можливістю адміністративно-правового впливу на збільшення кількості суб'єктів страхування за рахунок специфічності форми залучення страхувальників до автострахування. По-друге, потенційною можливістю збільшення об'єктів страхування (автомобілів). Так, у лютому 2011 ООН перерахувала власників автомобілів в усьому світі. За даними досліджень США займають по кількості автовласників перше місце у світі - 765 на кожну тисячу громадян. Росія займає в рейтингу 53-є місце (156 автомобілів на 1000 осіб населення), Білорусь – 63-є місце (109 автомобілів на 1000 осіб), Україна – 65-е місце з 98 автомобілями на 1000 осіб [3]. Отже, за наявності позитивних загальноекономічних змін у країні відбуватиметься зростання добробуту населення, і, відповідно, збільшення кількості автомобілів.

За наявних умов розвиток ринку автострахування в після кризовий період слід починати з відновлення рівня довіри до страховиків шляхом поєднанням механізмів саморегулювання діяльності на ринку та державного втручання.

З одного боку, страхові компанії, в інтересах яких підвищення довіри населення до своєї діяльності, повинні дбати про надання страхових послуг на високому рівні (тут мається на увазі як своєчасна та в повному обсязі сплата страхового відшкодування, так і обслуговування клієнта на етапах аквізиції та супроводження договору), що може бути досягнуто шляхом підбору професійного персоналу. З іншого боку, можливе втручання держави шляхом посилення пруденційного нагляду за діяльністю страхових компаній та посилення захисту прав споживачів.

Однак, на фоні пильної уваги до проблеми захисту прав споживачів страхових послуг, не слід забувати і про інтереси протилежної сторони відносин – страхових організацій, тому що концентрація зусиль на захисті інтересів лише однієї із сторін може призвести до дисбалансу у взаєминах і, як наслідок, до їх припинення [4].

До того ж, на сьогодні мають місце непоодинокі випадки порушень договірних зобов’язань обома сторонами і, навіть, злочинні дії у вигляді страхового шахрайства.

З боку страхових компаній прикладом таких порушень може бути затягування страхових виплат, заниження суми виплат через експертів-оцінювачів, які нараховують "потрібний" знос на авто, або ж надмірно здешевлюють вартість необхідного ремонту, або повна відмова від виплат з огляду на порушення умов договору, про які клієнт вперше дізнається лише після настання випадку, бо в договорі вони не прописані, а містяться у Правилах страхування, на які є посилання у договорі. Безумовно, така поведінка страховиків у договірних відносинах не сприяє взаєморозумінню і виникненню довіри у страхувальників.

З боку страхувальників мають місце порушення у вигляді несвоєчасної сплати страхових платежів, несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку та інші порушення виконання обов’язків згідно з договором страхування, що змушує страховиків достроково розривати договори, відмовляти у здійсненні страхових виплат. Така цілком правомірна поведінка страховиків, на суб’єктивному рівні недостатньо обізнаних в тонкощах страхування споживачів-страхувальників, «які завжди праві», також сприймається ними негативно.

Існуючі численні схеми страхових шахрайств, до яких вдаються страхувальники для незаконного одержання страхових відшкодувань, спричинені недосконалістю нормативно-правового регулювання, недієздатністю системи судочинства і, як результат, правовим нігілізмом, призводять до виникнення замкнутого проблемного кола: страховики отримують моральне право та відчувають фінансову необхідність відповідних порушень зі свого боку. На думку аналітиків Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України ця проблема додатково загострюється ще й через те, що на слаборозвиненому українському страховому ринку формується олігополія і більш помітними стають прояви кланової закритості страховиків [4]. А це означає, що добропорядні страхувальники втрачають можливість вибору якісної страхової послуги та боротьби за неї.

Тому, для розвитку автотранспортного страхування необхідно, щоб споживач почав відігравати активну роль у страхових відносинах, перетворився з об'єкта впливу держави, продавця послуг на свідомого суб'єкта взаємодії з ними. З урахуванням того факту, що ринок автотранспортного страхування є перспективним, розробку та запровадження комплексу заходів щодо відновлення довіри до страхування слід починати саме з нього.

Список використаної літератури:

1. Внукова Н. М. Формування сисеми довіри та захисту прав споживачівфінансовихпослуг: монографія / Наук. ред. та кер. кол. авт. докт. екон. наук, проф Н. М. Внукова. – Харків: АдвА, 2010. – 188 с.

2. Пероганич Ю. Кому довіряють громадяни? [ Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://apitu.org.ua/node/1129.

3. Кількість автомобілів по країнах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://joeck-12.livejournal.com/20208.html

4. Андрейченко Ж.О. Паритетный подход к защите прав участников страховых отношений / Ж.О. Андрейченко //Бизнес Информ. - №10.- 2010. - С. 126-128.

5. Оцінка ситуації щодо надання послуг споживачам в Україні: соціальний зріз Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:http://www.csep.org.ua.

6. Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dfp.gov.ua/