Экономические науки/3. Финансовые отношения

Лук’янець О.В.

Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), Україна

Оцінка фінансової стійкості суб’єктів реального сектора економіки країни

Стрижнем національної економіки у забезпеченні її ефективного функціонування та стійкого розвитку становлять суб’єкти реального сектору економіки, оскільки охоплюють галузі економіки, що виробляють матеріально-речовий продукт, нематеріальні форми багатства та послуги, за виключенням операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, що не відносяться до даного сектору. Стабільний розвиток підприємств у сучасних умовах, що супроводжується мінливістю, непрогнозованістю та посиленням економічної глобалізації, значною мірою залежить від фінансової стійкості суб’єктів господарювання.

В широкому розумінні під фінансовою стійкістю суб’єкта господарювання розуміють його спроможність не тільки підтримувати достатній рівень ділової активності та ефективності бізнесу, а й нарощувати його, гарантуючи при цьому платоспроможність, підвищуючи інвестиційну привабливість в межах допустимого рівня ризику. При цьому підприємство має зберігати структурну рівновагу активів і пасивів в динамічно змінюваних ринкових умовах, а також під впливом внутрішніх факторів.

Результати аналізу, проведеного на основі опублікованої фінансової звітності підприємств нефінансового сектору України за 2005-2010 роки свідчать про негативну тенденцію щодо фінансової стійкості підприємств (Таблиця 1).

Так, коефіцієнт автономії при нормативному значенні на рівні 0,5 знижується з роками і на початок 2011 року становить 0,34, що свідчить про зростання залежності суб’єктів господарювання від зовнішніх джерел фінансування і неспроможність на певну дату повністю покривати позикові кошти.

Таблиця 1

Показники фінансової стійкості підприємств нефінансового сектору

Показники фінансової стійкості	На початок року
	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Коефіцієнт автономії	0,47	0,47	0,45	0,42	0,37	0,36	0,34
Коефіцієнт фінансового ризику	1,13	1,15	1,22	1,37	1,71	1,78	1,91
Коефіцієнт фінансового левериджу	0,16	0,20	0,27	0,34	0,48	0,46	0,96

Джерело: розраховано за даними Держкомстат України [1].

Зростання коефіцієнта фінансового ризику за роками свідчить про посилення залежності від позикового капіталу, зниження фінансової стійкості, й відповідно, підвищення ризику вкладення капіталу в підприємства нефінансового сектору, оскільки більша частина майна підприємств сформована за рахунок позикових коштів і може свідчити про небезпеку платоспроможності підприємств.

Зростання коефіцієнта фінансового левериджу суб’єктів господарювання також свідчить про посилення залежності від довгострокового позикового капіталу і зниження фінансової стійкості суб’єктів господарювання.

Крім того, у структурі джерел фінансування суб’єктів господарювання за 2005-2010 роки найбільшу питому вагу має власний капітал та короткострокові джерела фінансування. При цьому, питома вага власного капіталу поступово скорочується, а довгострокових джерел фінансування – поступово зростає. Безперечно, позитивним моментом є зростання питомої ваги довгострокових джерел фінансування, цільовим призначенням яких є оновлення основних засобів, та все ж таки переважаючими джерелами фінансування економіки є саме короткострокові кредити. Сьогоднішня ситуація, що складається в реальному секторі економіки, вимагає формування потужних довгострокових фінансових потоків.

Слід зазначити, що на кінець 2010 року зношеність основних засобів за видами економічної діяльності в Україні в середньому сягає 60 %, причому в промисловості та галузі транспорту і зв’язку зазначений показник значно перевищує критичне і складає 61,8 % та 83,9 % відповідно. Враховуючи деяку умовність показника зносу, прийнято вважати, що значення коефіцієнту зносу більше, ніж 0,5 є небажаним. Отже, необхідність оновлення виробничих потужностей країни є цілком очевидною. З одного боку, необхідно залучати довгострокові позики, з іншого – нарощувати власний капітал.

Автори настанов Міжнародного валютного фонду [2] з визначення показників фінансової стійкості рекомендують п’ять індикаторів, що характеризують фінансову стійкість нефінансових корпорацій: співвідношення загального боргу до власного капіталу; рентабельність капіталу; покриття витрат на обслуговування боргу; співвідношення чистої відкритої позиції в іноземній валюті до власного капіталу; кількість заяв про захист від кредиторів.

Необхідно зазначити, що за даними Держкомстат України визначення коефіцієнта покриття витрат на обслуговування боргу, співвідношення чистої відкритої позиції в іноземній валюті до власного капіталу та кількість заяв про захист від кредиторів є проблемним, оскільки офіційні дані щодо визначення цих показників є відсутніми.

Узагальнюючи досвід фахівців Міжнародного валютного фонду щодо показників фінансової стійкості підприємств нефінансового сектору та підсумовуючи результати проведеного аналізу, зазначимо, що вітчизняна інформаційна база потребує значного розширення і максимальної відповідності міжнародній методології для уможливлення розрахунку індикаторів фінансової стійкості підприємств, визначення їх граничних значень для оцінки впливу реального сектору економіки на стійкість фінансової системи країни.

Література:

1. Дані Держкомстат України. – Режим доступу: // http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Показатели финансовой устойчивости. Руководство по составлению. – Вашингтон: Международный валютный фонд, 2007. – 312 с. – Режим доступу: //http://www.imf.org/external/pubs/ft/fsi/guide/2006/pdf/rus/guide.pdf.