Гаджа Т. В.

Науковий керівник: к. е. н. Ворошан А. Д.

Буковинська Державна Фінансова Академія

Інвестиційна привабливість України: проблеми та перспективи

Інвестиційна діяльність – визначальний фактор економічного росту будь-якої країни. Тому питання її активізації є особливо актуальним. Світова історія доводить, що залучення ресурсів у формі інвестицій є дієвим засобом піднесення національної економіки. Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток.

Актуальним питанням залучення інвестицій в економіку України і поліпшення її інвестиційного клімату присвячено праці Л. Анчука, І. Бланка, А. Бутнярова, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького, Л. Збразької, М. Дацишина, О. Козака, В. Комарова, В. Ланового. Незважаючи на велику кількість оригінальних і змістових праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених з досліджуваної проблематики, слід визначити, що практично відсутні фундаментальні дослідження правових, соціальних і економічних умов здійснення інвестиційної діяльності [3, с. 24].

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежить соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

В України існує потенціал бути інвестиційно привабливою країною для інвестування, опираючись на такі фактори:

1. наявність високого природо-ресурсного потенціалу;

2.культурна спорідненість з іншими європейськими та північноамериканськими країнами;

3. високий рівень освіти населення і належна професійна підготовка;

4. великий споживчий ринок, що наздоганяє ринок високо розвинутих держав.

Найсприятливішими вважають такі види економічної діяльності України, як промисловість (машинобудування, хімічна, паливна та інші) і фінансова діяльність [2, с. 84]. Найменш привабливим сегментом є сільське господарство, куди за останні 10-15 років масштабні інвестиції не надходили. Велику проблему становить спрацьованість устаткування, а також неможливість швидкого повернення інвестором вкладеного капіталу. Найпривабливішими для інвесторів регіонами є Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Львівська, Одеська області.

Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2009 році становив 5 млрд. 634,6 млн. дол., що становить 51,6% надходжень 2008 року. З країн ЄС надійшло 4 млрд. 016,8 млн. дол. (71,3% загального обсягу), з країн СНД – 1 млрд. 064,7 млн. дол. (18,9%), з інших країн світу – 553,1 млн. дол. (9,8%). У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат і курсової різниці, за 2009 рік склав 4 млрд. 410,4 млн. дол., що становить 72,6% рівня попереднього року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2010 року склав 40 млрд. 026,8 млн. дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 року та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол. [4].

Динаміка інвестицій в Україну показує, що інвестиції в країну надходять, і з кожним роком їхній обсяг збільшується, але їх все ж замало для того, щоб досягти рівня розвитку країн Західної Європи.

На сьогоднішній день в Україні можна виділити цілу низку проблем, що перешкоджають поліпшенню інвестиційного клімату України:

1. відсутність сталої стратегії економічного і політичного розвитку;

2. обмеженість державних підприємств, що підлягають приватизації, і в яких зацікавлені потенційні інвестори;

3. незабезпечення усім суб’єктам економічних відносин, у тому числі й іноземним інвесторам, рівних економічних прав і свобод у здійсненні фінансово-економічної діяльності;

4. складність податкової системи та суттєве податкове навантаження;

5. відсутність надійної інвестиційної історії, що формується роками внаслідок успішних капіталовкладень інвесторів та інші [1, с. 30].

Виходячи з вище зазначених проблем, слід відмітити, що для зміни даної ситуації країні необхідно:

1. зменшувати дискрецію податкових органів;

2. зменшувати вартість та обтяжливість податкового адміністрування, спрощувати нарахування та сплату податків;

3. сприяти зняттю жорсткого протистояння між незалежним бізнесом та податковими органами, декриміналізації податкових відносин, при збереженні можливості та стимулів карати злісних порушників;

4.зменшувати загальне податкове навантаження, передусім на робочу силу та нові інвестиції, малі та швидко зростаючі підприємства.

Також, потрібно переносити податковий тягар з доходів та прибутків на джерела ренти (природні ресурси, успадковані основні фонди), та потенційні джерела доходів – з метою їх найефективнішого використання та оподаткування (концесії, податок на активи).

Для того, щоб досягнути бажаного результату не слід:

1. закривати та утруднювати шлях до прийняття у майбутньому відповідних принципів і конвенцій країн Європейського Союзу;

2. створювати привілеї та „точкові” стимули (анти-стимули) і розширювати повноваження влади по встановленню таких привілеїв (інвестори, що цікавляться виключно привілеями – не ті, що потрібні Україні);

3. погіршувати, навіть тимчасово, умови ведення бізнесу для малих, новостворених, та швидко зростаючих підприємств;

4. прямо порушувати раніше взяті довгострокові зобов’язання, навіть шкідливі, але і відновлювати вже відмінені привілеї [3, с. 27].

Бажано утримуватися від експериментів, що можуть погіршити ситуацію в тих сферах, де вона є відносно благополучною в сенсі сплати податків (спрощена система для МСБ, податок на землю), і в разі нагальної потреби робити такі реформи дуже обережно, аби не зруйнувати нечисленні осередки нормальних податкових відносин.

Отже, сьогодні привабливість інвестиційного середовища України експерти оцінюють досить стримано. Водночас є певні позитивні зрушення, проте негативні фактори для вкладення інвестицій явно переважають. Що стосується позитивних результатів, на які можна очікувати, при реалізації запропонованих заходів державою, то до них слід віднести забезпечення зайнятості та модернізацію робочих місць, залучення прямих іноземних інвестицій, нових знань і технологій, управлінського досвіду, активізацію науково-технічного обміну та прискорення соціально-економічного розвитку країни. Проте ще потрібно багато працювати, тому що багато проблем залишаються не розв’язаними і потребують ґрунтовного аналізу.

Література:

1. Бутняров А. Сприятливий інвестиційний клімат країни – запорука залучення іноземних інвестицій/А. Бутняров// Ринок цінних паперів України. – 2009. – №3-4. – С. 29-32.

2. Гаврилюк О.В. / Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України/ О. В. Гаврилюк // Фінанси України. – 2009. – №3. – С. 79-93.

3. Попельнюхов Р.В. Інвестиційна привабливість економіки України (інвестиційний клімат)/ Р. В. Попельнюхов // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – №21. – С. 24-28.

4. Держаний комітет статистики України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua